21.04.2021
нп 2-о/490/131/2021
Справа № 490/2673/21
нп 2-о/490/131/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
21 квітня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Коптєвій Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву адвоката Заболотькової Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису щодо кривдника, -
12 квітня 2021 року адвокат Заболотькова А. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою про видачу обмежувального припису щодо кривдника ОСОБА_2 , в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спільним майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та передати їй ключі від неї;
заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань меншу ніж 200 м до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
В обгрунтування заяви представник позивача вказує на те, що заявниця ОСОБА_1 проживає разом зі своїм чоловіком за адресою АДРЕСА_2 . Вона тривалий час, починаючи з 2016 року, потерпає від домашнього насильства з його боку. Так, 01 січня 2021 року кривдник вдарив її та відібрав ноутбук, а 07 січня 2021 року ОСОБА_2 знову вдарив її та відібрав ключі від квартири та мобільний телефон. 04 лютого 2021 року кривдник зачинив квартиру та не пускає її проживати за місцем реєстрації її місця проживання, самовільно замінив замки на дверях. В квартирі залишилися її речі. На її систематичні звернення до поліції, будь-яких дій щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності вчинено не було.
Побоюючись продовження та повторного вчинення насильства ОСОБА_1 звертається до суду із цією заявою.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду на 15 квітня 2021 року. Також судом витребувано з Відділу поліції № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області відомості про дати та суть звернень до поліції Заблоцької С.В. за період з 2020 року до 2021 рік.
У судове засідання 15 квітня 2021 року з'явилась заявниця та її представник ОСОБА_3 , вимоги заяви підтримали, просили їх задовольнити. Заінтересована особа ОСОБА_2 не з'явився, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи, та не повідомив про причини неявки.
У судовому засіданні 15 квітня 2021 року за клопотанням представника заявника оголошено перерву для отримання інформації з Відділу поліції № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області до 21 квітня 2021 року до 09 год 05 хв.
У судове засідання 21 квітня 2021 року з'явилися заявниця та її представник. Заінтересована особа ОСОБА_2 не з'явився, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи, та не повідомив про причини неявки.
Заявниця та її представник проти розгляду справи без участі заінтересованої особи, яка не з'явилася, не заперечили. Тому суд враховуючи приписи частини першої статті 350-6 ЦПК України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності заінтересованої особи, яка не з'явилася.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення заявниці та її представника, допитавши свідків, судом встановлено таке.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, від 20 липня 2020 року виданої Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 . Інформація вказана станом на 20 липня 2020 року.
Із змісту заяви та пояснень заявниці слідує, що за адресою АДРЕСА_2 також зареєстроване місце проживання і її чоловіка ОСОБА_2 , з яким вона починаючи з 2015 року перебуває у шлюбі та проживають разом. Ця квартира є неприватизованою, ані заявниця, ані заінтересована особа права власності на цю квартиру не мають. А між подружжям існує непорозуміння з питань приватизації цього житла. Особовий рахунок на комунальні послуги оформлено на покійного батька. Заявниця зазначила, що її чоловік фактично проживає у сусідній квартирі, яка належить його колишній дружині.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернулася до поліції із заявами про прийняття мір стосовно чоловіка ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства 09 лютого (талон № 1313) та 05 березня 2021 року (талон № 5651), про що свідчить талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію №3113 та № 5103.
З відповідей відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 05 та 10 березня 2021 року № 3-04/51/10-2, № 3-05/21/10-21, наданих на звернення ОСОБА_1 від 08 лютого та 09 березня 2021 року, слідує, що ці звернення заявниці були розглянуті відповідно до Закону України «Про звернення громадян». За результатами проведеної перевірки фактів кримінального чи адміністративного правопорушення встановлено не було, у зв'язку із чим перевірку було припинено.
Як зазначила заявниці у судовому засіданні, вона не погодившись із наданими відповідями, залишила скаргу у телефонному режимі за відповідним номером телефону.
У матеріалах справи наявна відповідь Миколаївського районного управління поліції від 18 березня 2021 року № 3-02/2/21-5021, з якої слідує, що заява ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року розглянута, порушень у діях працівників поліції не виявлено, подальша перевірка була припинена.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 суд зазначає таке.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства закріплені у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII.
Відповідно до частини першої статті 21-5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа або її представник, а в разі вчинення насильства за ознакою статі стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.
Частиною другою статті 21-5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом встановлюються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього таких обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 21-5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
З аналізу наведених норм слідує, що обмежувальних припис може бути застосовано до кривдника у разі встановлення факту вчинення ним домашнього насильства (економічного, психологічного, фізичного тощо).
У судовому засіданні заявниця та її представник зазначили, що заінтересована особа ОСОБА_2 вчиняє стосовно неї фізичне, економічне та психологічне насильство. Економічне насильство полягає у тому, що вона не може потрапити до місця її проживання та забрав її речі. На даний час вона винаймає житло за адресою АДРЕСА_3 . Однак доказів цього суду не надано, натомість у заяві про видачу обмежувального припису заявниця вказує адресу АДРЕСА_2 .
У зв'язку із цим та тим, що її чоловік зловживає спиртними напоями та вчиняє сварки, заявниця постійно відчуває тривогу, неспокій. В цьому, на думку заявниці, полягає психологічне насильство. Фізичне насильство полягає у тому, що її чоловік штовхає, завдає ударів, тілесних ушкоджень, втому числі і у присутності працівників поліції. При цьому заявниця зазначила, що будь-яких дій для зняття та фіксації тілесних ушкоджень вона не вчиняла, сподіваючись, що працівники поліції її захистять.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Вказуючи на вчинення ОСОБА_2 економічного, фізичного та психологічного насильства стосовно заявниці, ОСОБА_1 та її представник зазначають, що ці обставини підтверджуються показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.
Так, у судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_4 , яка є знайомою заявниці, підтвердила, що протягом січня-лютого 2021 року заявниця декілька разів ночувала у неї, по тижню чи по два дні. Про конфліктну ситуацію, яка виникла між заявницею та її чоловіком знає зі слів ОСОБА_1 .
Однак, суд враховуючи приписи частини другої статті 90 ЦПК України не може визнати показання цього свідка допустимим доказом у справі, оскільки вона не була безпосереднім свідком обставин, на які посилається заявниця, а знає про конфлікти між подружжям ОСОБА_5 тільки зі слів самої заявниці.
Допитана в якості свідка ОСОБА_6 , яка є прийомною донькою заявниці, показала, що не може говорити про те, що відбувається у сім'ї ОСОБА_5 станом на даний час, оскільки проживає зі своїм чоловіком за іншою адресою.
Свідок ОСОБА_6 зазначила, що вона недовго проживала деякий час у цій сім'ї, три чи чотири роки з 2016 року. Спочатку у цій сім'ї було все добре, згодом ОСОБА_2 почав зловживати спиртним, влаштовував сварки, грубо поводився із своїми батьками. З січня 2021 року до цього часу вона відвідувала свою прийомну маму, десь раз на тиждень, могла залишитися ночувати. У розмові з ОСОБА_2 він повідомив їй про те, що не хоче впускати ОСОБА_1 до квартири за адресою АДРЕСА_2 , пустить її тільки через суд. Зі слів прийомної матері свідок знає, що він її не пускає додому, а поліція не вживає ніяких дій.
Враховуючи те, що про обставини, які мали місце у період з січня 2021 року (період на який заявниця посилається у своїй заяві) по даний час свідок обізнана зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , показання цього свідка не можуть бути визнані допустим доказом вчинення ОСОБА_2 насильства стосовно заявниці ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_7 , допитана у судовому засіданні 21 квітня 2021 року, показала, що ОСОБА_2 є її рідним батьком, який перешкоджає їй у проживанні за адресою АДРЕСА_2 .
У січні 2021 року свідок ОСОБА_7 проживала разом з батьком за вказаною адресою, однак він виганяв її, тому вона 31 січня 2021 року переїхали жити до м. Києва. Батько зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки, виганяє інших мешканців із означеного житла, застосовує насильство до ОСОБА_1 .
Разом з тим у матеріалах справи наявні відповіді органів Національної поліції на звернення заявниці щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства та стосовно того, що чоловік ще не пускає її додому. За результатами перевірки уповноваженим на те органом встановлено, що фактів кримінального чи адміністративного правопорушення не встановлено та роз'яснено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися цивільно-правові відносини.
За зверненням ОСОБА_1 було проведено перевірку стосовно дій поліцейських, за результатами якої будь-яких порушень у їх діях встановлено не було, а проведення перевірки припинено.
За такого показання свідка ОСОБА_7 не можуть бути достатнім доказом вчинення ОСОБА_2 насильства стосовно ОСОБА_1 .
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього економічного, психологічного та фізичного насильства стосовно заявниці, які б могли бути підставою для застосування до нього обмежувального припису у вигляді, зазначеному у заяві ОСОБА_1 .
Заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 350-1, 350-2, 350-3, 350-5, 350-8, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви адвоката Заболотькової Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, щодо заінтересованої особи ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М. Шолох