КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4740/17
Провадження № 2/488/61/21 р.
Іменем України
22.03.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,
при секретарі - Глубоченко О.О.,
за участю відповідача - ОСОБА_1 ,
та представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду через свого представника ОСОБА_5 , із даним позовом до відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , в обґрунтування якого вказала, що вона та її мати, відповідачка ОСОБА_4 , та батько - ОСОБА_7 з 1995 року проживали та були зареєстровані у неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 .
У 2016 р. помер батько позивачки ОСОБА_7 . Через деякий час після його смерті, мати позивачки познайомилась з чоловіком - ОСОБА_6 , який увійшов в довіру матері та вмовив її приватизувати дану квартиру з метою її подальшого продажу. 20.01.2017 р. позивачка та її мати отримали свідоцтво про право власності, видане Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міськради, згідно якого їм належало по 1/2 частині даної квартири.
Після приватизації, ОСОБА_6 одразу ж забрав документи на квартиру, а через деякий час, 24.02.2017 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є. за реєстр. № 127 був посвідчений договір купівлі-продажу цієї квартири, згідно якого право власності на квартиру набула відповідачка по даній справі - ОСОБА_1 .
Позивачка зазначає, що вона з дитинства страждає психічним захворюванням та має ІІІ групу інвалідності, про що достеменно було відомо відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Будь-яких коштів від продажу квартири вона не отримувала, їх отримав ОСОБА_6 , який розпорядився ними на власний розсуд. Позивачка також зазначає, що вона не розуміла як вчинявся договір купівлі-продажу та зміст документів, які вона підписувала.
Внаслідок укладеного правочину позивачка залишилась без власного житла та без грошей, змушена проживати у інших людей, можливості придбати інше житло у неї немає.
Посилаючись на викладене і те, що станом здоров'я вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, позивачка у своєму позові просила:
-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.02.2017 р., який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони, та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є. за реєстр. № 127, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.03.2021 р. за клопотанням представника позивача, позовні вимоги до ОСОБА_6 були залишені без розгляду.
У судовому засіданні представник позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у судове засідання неодноразово не з'являлися, про час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Причини їх неявки суду невідомі, відзиву чи заяв про слухання справи у їх відсутність відповідачі не надавали.
Відповідач - ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні заперечували проти позову через його безпідставність та необґрунтованість.
Допитана як свідок, в порядку ст. 92 ЦПК України, ОСОБА_1 суду пояснила, що вона мала намір придбати квартиру і з цією метою, за допомогою ріелтера, в мережі Інтернет, знайшла квартиру АДРЕСА_1 . Ця квартира була у дуже поганому стані, потребувала ремонту і з великими боргами за житлово-комунальні послуги. Під час обговорення деталей майбутнього договору, свідок неодноразово спілкувалася з обома власниками квартири - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , причому остання спілкувалась абсолютно адекватно, і ніяких сумнівів щодо її психічного стану не виникало. Ціну за квартиру сторони погодили у розмірі - 39 500 грн., і це була її реальна вартість, виходячи із її стану, боргів та того, що вона була на останньому поверсі, і після дощів протікала крівля, тому необхідно було проводити капітальний ремонт. Гроші за квартиру свідок у повному обсязі передала ОСОБА_4 , яка була присутня під час оформлення договору. Також свідок пояснила, що перед підписанням договору нотаріус спочатку прочитала увесь текст договору обом сторонам, а потім надала примірник договору кожній стороні для ознайомлення, і вони читали кожен окремо. ОСОБА_6 свідок ніколи не бачила і про його інтереси у цьому договорі їй нічого відомо не було.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідка та дослідивши наявні у справі письмові докази, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається, що 11.04.1995 р. виконкомом Корабельної районної ради народних депутатів ОСОБА_7 був виданий ордер № 12 серії 025220 на вселення у квартиру АДРЕСА_1 , на сім'ю у складі трьох осіб - ОСОБА_7 (наймач), ОСОБА_4 (дружина) та ОСОБА_3 (дочка) (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
20.01.2017 р. Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міськради було видано Свідоцтво про право власності, згідно якого квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , по 1/2 частині кожній (а.с. 80).
Згідно технічного паспорту на вказану квартиру, вона є квартирою спільного заселення, розташована на 5 поверсі 5-ти поверхового будинку, та складається з 1 житлової кімнати, площею 16,4 кв.м., з коридором 3,4 кв.м., вбудованою шафою 0,5 кв.м., вбудованою шафою 0,5 кв.м., санвузлом 0,9 кв.м. та балконом 0,9 кв.м. Загальна площа квартири 22,6 кв.м. (а.с. 82).
24.02.2017 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є. за реєстр. № 127 був посвідчений договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені і від імені ОСОБА_3 , з однієї сторони (Продавці), та ОСОБА_1 з другої сторони (покупець). За цим договором право власності на квартиру АДРЕСА_1 набула ОСОБА_1 (а.с. 70-71).
Зі змісту вказаного договору вбачається, що довіреність, на підставі якої діяла ОСОБА_4 була видана ОСОБА_3 23.02.2017 р. та посвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дубровою Т.І. за реєстр. № 107. Цією довіреністю ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси в будь-яких органах, установах чи організаціях з приводу продажу належної їй 1/2 частини вищевказаної квартири, за ціною та на умовах за розсудом представника. Детальний перелік повноважень, які наддавались представнику викладений у даній довіреності, копія якої наявна у матеріалах цивільної справи (а.с. 77).
Судовим розглядом встановлено, що на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, довіреність, на підставі якого діяла ОСОБА_4 , була чинною і не була скасована ОСОБА_3 .
В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка та її представник у судовому засіданні посилались на те, що на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, внаслідок чого за законом такий договір є недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.36, 39 ЦК України фізична особа може бути обмежена у своїй цивільній дієздатності або може бути визнана недієздатною лише за рішенням суду у встановленому процесуальним законом порядку. В силу вимог ч.4 ст.36 та ч.1 ст.40 ЦК України, цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою або фізична особа визнається недієздатною лише з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка по даній справі - ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства ІІІ групи. Із наявної у матеріалах справи довідки МОПЛ № 1 за № 2691 від 14.06.2018 р. (а.с. 64) вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у цій лікарні не перебуває (облік за місцем реєстрації), неодноразово лікувалась стаціонарно в МОПЛ № 1, останній раз у 2016 році з діагнозом: «Легка розумова відсталість з порушенням поведінки». У судовому порядку позивачка недієздатною не визнавалась.
Згідно з ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.
Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 №1489-III визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.10.2018 р., за клопотанням представника позивача, по справі була призначена судова-психіатрична експертиза, проведення якої було доручено експертам МОПЛ № 1.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1 від 04.01.2019 р. (а.с. 138-145), - ОСОБА_3 страждає помірною розумовою відсталістю з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, за своїм психічним станом вона не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. На час укладення договору купівлі-продажу від 24.02.2017 р. за своїм психічним станом ОСОБА_3 не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Між тим, оспорюваний позивачкою договір купівлі-продажу від 24.02.2017 р. був укладений не особисто ОСОБА_3 , а її представником - ОСОБА_4 , яка діяла за довіреністю від 23.02.17 р. Психічний стан ОСОБА_3 на час видання цієї довіреності експертами не досліджувався, і таке клопотання представником позивачки не заявлялося.
На думку суду, правове значення для визнання договору купівлі-продажу недійсним має психічний стан ОСОБА_3 саме на момент видання нею довіреності від 23.02.17 р., а не на час укладення договору, вчиненого її представником за цією довіреністю.
З огляду на вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення даного позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позивачці понесені нею судові витрати через відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.
Суддя Л.І. Селіщева