КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/2109/19
Провадження № 2/488/138/21 р.
Іменем України
09.02.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,
при секретарі судового засідання - Кривопішиній О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, де третьою особою виступає ОСОБА_2 , -
15.05.2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовної заявою до Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», де третьою особою без самостійних вимог на боці відповідача виступає ОСОБА_2 , уточнивши позов просила: 1) Скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43853308 від 05.11.2018 року прийняте державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Н.В.; 2) Визнати недійсними та скасувати документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; 3) Скасувати державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; 4) Припинити речові права ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; 5) Визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Мотивуючи позов тим, що 28.07.1977 року ОСОБА_3 придбала будинок незакінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить Договір № 2314 від 28.07.1977 року.
Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 968 від 04.10.1977 року внесені зміни в нумерацію домоволодінь, відповідно до якого будинок АДРЕСА_3 став будинком АДРЕСА_1 .
З 01.02.1978 року і по теперішній час позивач зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
08.04.2019 року позивачем отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №162657770, відповідно до якої власником будинку АДРЕСА_1 , в якому Позивач прописана та мешкає з 1977 року - є громадянин ОСОБА_2 , реєстрація прав власності здійснена 02.11.2018 року державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Н.В.
Таким чином, державна реєстрація права власності на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 на громадянина ОСОБА_2 проведена в супереч діючому законодавству та без наявності правовстановлюючих документів.
На підставі зазначеного позивач звернулася до суду для захисту свого порушеного права власності.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.
Сторони в судове засідання нез”явилися.
Представник позивача просив слухати справи без участі його та позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про задоволення позову. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач, повідомлений своєчасно та належним чином, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа в судове засідання не з”явився про причини неявки суд не повідомив.
Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було відразу розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Корабельного районного суду м. Миколаєва, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення відповідачу.
Частина четверта статті 223 ЦПК України, роз”яснює про наслідки неявки в судове засідання учасника справи: у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідоленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 28.07.1977 року ОСОБА_3 придбала будинок незакінченого будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить Договір № 2314 від 28.07.1977 року.
Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 968 від 04.10.1977 року внесені зміни в нумерацію домоволодінь, відповідно до якого будинок АДРЕСА_3 став будинком АДРЕСА_1 .
З 01.02.1978 року і по теперішній час позивач зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 11.07.2001 року, яке затверджено рішенням Корабельного виконкому м. Миколаєва № 64 від 13.07.2001 року, за участю замовника ОСОБА_3 , яка виконувала будівництво своїми силами, введено в експлуатацію індивідуальний одноповерховий, одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_5 (2/1).
Відповідно до виписки з рішення Корабельного виконкому м. Миколаєва № 64 від 13.07.2001 року вирішено затвердити акти державної технічної комісії про введення в експлуатацію раніше побудованих об'єктів «1.14 Житлового будинку «А-1» по провулку 3-му Прибузькому, 1 (2/1) житловою площею 51,3 кв.м., корисною 90,8 кв.м. гр. ОСОБА_3 ».
Також, право власності позивача на зазначене домоволодіння підтверджується Свідоцтвом від 13.02.2001 року, виконкому Корабельного району про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_6 , яке дійсно належить ОСОБА_3 та видано на підставі рішення Корабельного виконкому м. Миколаєва № 64 від 13.07.2001 року. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є офіційним документом, яким посвідчується відповідне право власності.
Відповідно до Реєстраційного напису Миколаївського МБТІ від 13.02.2002 року, який записаний у реєстрову книгу під № 126 за реєстровим № 21000, зазначений у Свідоцтві від 13.02.2001 року, цілий житловий будинок АДРЕСА_6 ) зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 .
Однак, 05.02.2009 року, Миколаївським МБТІ з незрозумілих причин зареєстровано до Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 власність на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується витягом № 21782819. При цьому, підставами виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності б/н/ 13.02.2001 року, Виконком Корабельного району.
Так, з 05.02.2009 року ОСОБА_3 згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно стала власником будинку під неіснуючим номером АДРЕСА_3 .
08.04.2019 року позивачем отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №162657770, відповідно до якої власником будинку АДРЕСА_1 , в якому Позивач прописана та мешкає з 1977 року - є громадянин ОСОБА_2 , реєстрація прав власності здійснена 02.11.2018 року державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Н.В.
Підставами для реєстрації права власності стала довідка № 15-1665 від 01.08.2018 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про присвоєння адреси та технічний паспорт № НОМЕР_2 від 23.06.2018 року, виданий КП Миколаївське МБТІ.
Крім того, КП Миколаївським МБТІ з незрозумілих причин видано відповідачу довідку № 35 про те, що станом на 28.12.2012 року, право власності на житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_4 , не зареєстровано.
Однак, шляхом спів-ставлення планів земельних ділянок, поверхових планів, ескізів та абрисів будинків АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 можна зробити висновок, що це один й той же будинок.
Таким чином, державна реєстрація права власності на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 на громадянина ОСОБА_2 проведена в супереч діючому законодавству та без наявності правовстановлюючих документів.
Щодо правового врегулювання даного питання судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Стаття 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч.4 ст.18 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Статтею 26 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до ст. 37 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Таким чином визнання скасування Рішення про державну реєстрацію - це єдиний спосіб захисту прав позивача, щодо можливості здійснити реєстрацію свого права власності на придбаний житловий будинок.
Відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч.2 ст. 26 Закону, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Разом із тим , державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб”єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданою особою за якою здійснюється реєстрація права.
Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб”єктом звернення за такою послугою та суб”єктом уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії, який не є заінтересованою особою у справі, а тому не може бути відповідачем у справі.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 02.10.2018 року по справі № 911/488/18.
Такої ж позиції дотримується Європейський суд з прав людини. Так, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій визначено, що «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Відповідно набуття права власності на майно іншої особи можливе лише на умовах передбачених законом і нормами міжнародного права.
Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На переконання суду, позивач довів незаконність рішення державного реєстратора, тоді як відповідач не скористався своїм правом на захист.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, де третьою особою виступає ОСОБА_2 - задовольнити.
Скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43853308 від 05.11.2018 року прийняте державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Н.В.;
Визнати недійсними та скасувати документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 ;
Скасувати державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Припинити речові права ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Стягнути з Комунального підприємства “ Агенція адміністративних послуг” ( ЄДРПОУ: 42255333, адреса: 08343, Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вул. Бориспільська, 2) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Копію заочного рішення направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідач - Комунальне підприємство “ Агенція адміністративних послуг” ( ЄДРПОУ: 42255333, адреса: 08343, Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вул. Бориспільська, 2)
Третя особа - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_8 )
Суддя Яна Анатоліївна Чернявська