Справа №293/686/21
Провадження № 3/293/1234/2021
21 квітня 2021 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Лось Л.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 за ч.1 ст.164-16 КУпАП
18.03.2021 відділом поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області відносно ОСОБА_1 складений протокол серії ВАБ № 511561 про вчинення 18.03.2021 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164-16 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 511561 від 18.03.2021 гр. ОСОБА_1 18.03.2021 об 12 годині 00 хвилин, за адресою АДРЕСА_2 займався забороненими видами господарської діяльності, а саме: продаж алкогольних напоїв етилового спирту 0,5л. гр. ОСОБА_2 всупереч вимогам ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164-16 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.277-2 КУпАП за адресою вказаною особою, що притягається до адмінністративної відповідальності у протоколі про адмінністративне правопорушення. Крім того повідомлення про розгляд справи розміщено на офіційному сайті судової влади, а саме на сторінці Черняхівського районного суду Житомирської області.
При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-16 КУпАП та розгляд його судом. Однак незважаючи на викладене, у судові засідання, призначені до розгляду на 05.04.2021 та 21.04.2021 не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана зрозумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, ураховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, а також приймаючи до уваги строки накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП та зважаючи, що явка правопорушника у судове засідання не є обов'язковою суд визнає причини неявки ОСОБА_1 в судове засідання неповажними, у зв'язку з чим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як видно зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 511561 від 18.03.2021, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 164-16 КУпАП.
Разом з тим, в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких допустимих та належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив дії, які йому інкримінуються в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №511561.
Диспозиція ч.1 ст.164-16 КУпАП в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення, передбачено відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Згідно зі ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, відповідно до п. 14.1.36. ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Насамперед саме слово "діяльність" означає систематичні дії членів суспільства, їхніх об'єднань, спрямовані на досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою - задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар.
Таким чином, з диспозиції ч.1 ст. 164-16 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає в разі зайняття особою видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, - тобто зазначена норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст.164-16 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , при викладі змісту правопорушення автор протоколу не вказав, які положення Закону, якими регламентований саме обіг алкогольних напоїв, були порушені, як і не зазначив, за якими критеріями, визначеними у ст. 1 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 з подальшими змінами, продана ОСОБА_1 спиртовмісна рідина віднесена до алкогольних напоїв.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Однак, в протоколі від 18.03.2021 № ВАБ 511561 не вказано, якою саме нормою права встановлюється спеціальна заборона господарської діяльності, вчинення якої інкримінується ОСОБА_1 , що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-16 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Так, працівником поліції, виходячи зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , 18.03.2021 об 12 годині 00 хвилин, за адресою АДРЕСА_2 займався забороненими видами господарської діяльності, а саме: продаж алкогольних напоїв етилового спирту 0,5л. гр. ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що при цьому було встановлено лише один факт продажу горілки (самогону) в об'ємі 0,5 л за ціною 40 грн., а саме 18.03.2021, який підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.5), постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (а.с.3) та актом знищення та вилучення 0,5л самогону у ОСОБА_2 (а.с.4). Тобто дії ОСОБА_1 носили одиничний характер, що не може вважатися зайняттям забороненим видом господарської діяльності.
ОСОБА_3 того до справи не долучено належних доказів, які б вказували на те, що проданий напій відноситься до алкогольного.
Суд звертає увагу на те, що навіть у випадку доведеності вини ОСОБА_1 у продажі алкогольних напоїв етилового спиртуці його дії не можуть кваліфікуватись як заняття забороненими видами господарської діяльності, оскільки дії мають носити систематичний характер, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України) і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність всіх цих випадків, зв'язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.
Отже, на даний час після дослідження наявних доказів і особливо, фактичних обставин, викладених у протоколі, у діях ОСОБА_1 не знаходить свого підтвердження, обов'язкова ознака господарської діяльності - систематичність, тобто одна із необхідних складов их об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-16 КУпАП.
В постанові Пленуму від 25.04.2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
За таких обставин суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст.164-16 КУпАП України є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 3 ст.62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164-16 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 164-16, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП
та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 164-16 КУпАП закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області .
Суддя Л.В. Лось