Справа № 478/198/21 Провадження № 2/478/105/2021
21 квітня 2021 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Томашевського О.О., за участю: секретаря судового засідання Григоренко Н.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд змінити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 05.10.2009 року, було стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.09.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
На теперішній час вказаних коштів недостатньо для утримання дитини, оскільки вони визначені у розмірі меншому ніж встановлено діючим законом, у зв'язку з чим позивач і звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 04.03.2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні.
Позивач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Оскільки відповідач в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк, не подав до суду відзив на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 08 липня 2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 08 липня 2008 року.
18.08.2009 року позивач зареєструвала шлюб, та змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадяни про державну реєстрацію шлюбу.
Від спільного подружнього життя сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 06 травня 2005 року.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2009 року, яке набрало законної сили 05 жовтня 2009 року, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.09.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
05 жовтня 2009 року Казанківським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на 1/4 частину з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, посилаючись на зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Тобто, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів, якщо такі вимоги заявлені.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18), від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19) та від 04 листопада 2020 року у справі №601/858/19 (провадження №61-23287св19).
Необхідно зауважити, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
У таких випадках питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника, віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що збільшення розміру аліментів у зв'язку зі зміною законодавства не ґрунтуються на зазначених вимогах закону, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 265, 284, 285 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про зміну розміру аліментів - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 21 квітня 2021 року.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О.Томашевський