Справа № 487/9338/19
Провадження № 1-кп/487/251/21
21.04.2021 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва, у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12019150030004723, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Ташине Березанського району Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого місця проживання не має, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 03.02.2020 року Очаківським міжрайонним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим стром на 1 рік;
- 23.10.2020 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.3 ст.408 КК України з застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України
сторони кримінального провадження та інші учасники справи
прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3 ,
потерпілий - ОСОБА_5
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним:
21.12.2019 року приблизно об 11:00 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, ОСОБА_3 знаходився у приміщенні металобази ПП «Рибочкін» у побутовій кімнаті, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та діючи умисно з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, викрав зі столу, який знаходився усередині побутової кімнати, мобільний телефон марки «Huawei» модель Y-7, вартістю 3500 грн., який належить потерпілому ОСОБА_5 , після чого утримуючи викрадене майно при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3500 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України та визнає його винуватим у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що 21.12.2019 близько 11:00 годин він знаходився за місцем своєї тимчасової роботи у приміщені побутової кімнати металобази ПП «Рибочкін». Перебуваючи у даній кімнаті він викрав мобільний телефон марки «Huawei» модель Y-7, що належав ОСОБА_5 .. Де саме лежав телефон він не пам'ятає. Телефон продав, а гроші витратив на власні потреби. У скоєному щиро розкаявся.
Викладенні показання обвинуваченого суд визнає належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження встановлених обставин кримінального провадження, оскільки вони отримані судом при його безпосередньому допиті, є чіткими та послідовними щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованого злочину, а також узгоджуються з іншими доказами по справі, що свідчить про повне розуміння ОСОБА_3 пред'явленого та визнаного судом доведеним обвинувачення.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглянути кримінальне провадження без його участі, оскільки знаходиться поза межами України.
Враховуючи те, що учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують ОСОБА_3 ..
За положеннями ст.9 Конституції України, ч.2 ст.8 КПК України, ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ зобов'язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.
Відповідно до положень ст..6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.
Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, викладену у справі «Еззе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Так, ОСОБА_3 , з урахуванням приписів ст.12 КК України, вчинено нетяжкий злочин.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст.66 КК України - є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст.67 КК України - судом не встановлено.
Обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні та в Миколаївському обласному наркологічному диспансері не перебуває.
Відповідно до положень ст.65 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості та вимог, щодо індивідуалізації та достатності покарання для виправлення засудженого та запобігання скоєнню ним нових злочинів, з врахуванням вищезазначених обставин, суд при обрані виду та міри покарання, вважає за необхідне та достатнє призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій ч.2 ст.185 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, 21.12.2019 року до ухвалення попередніх вироків: 03.02.2020 року Очаківського міжрайонного суду Миколаївської області, 23.10.2020 року Комінтернівського районного суду Одеської області, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 70 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком від 23.10.2020 року Комінтернівського районного суду Одеської області, яким на підставі ч.4 ст. 70 КК України було визначено остаточне покарання з урахуванням вироку Очаківського міжрайонного суду Миколаївської області від 03.02.2020 року, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі.
У кримінальному проваджені потерпілим ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 6000,00 грн. матеріальної та моральної шкоди.
Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Отже, розглянувши заявлений цивільний позов відповідно до положень ст.1166 ЦК України, дослідивши матеріали справи, а саме довідку вартості мобільного телефону «Huawei» модель Y-7 станом на 21.12.2019 року, отриману слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області на свій запит від ФОП ОСОБА_6 , за якою вартість зазначеної марки телефону у колишньому стані становить 3500 грн., суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди на зазначену суму.
Крім того, згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвому становищі, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на викладене, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про достатність відшкодування моральної шкоди потерпілому на суму 500 грн..
У кримінальному проваджені процесуальні витрати, визначені положенням ст.118 КПК України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.2,7,368,369,373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.10.2020 року, з даним вироком остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч.4 ст.70 та ст.72 КК України в строк покарання ОСОБА_3 зарахувати покарання відбуте ним частково за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.10.2020 року у період з 23.10.2020 року і до набрання даним вироком законної сили.
Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 3500,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1