Миколаївської області
Справа №477/906/20
Провадження №2/477/60/21
21 квітня 2021 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Бітюковою С.В.,
за участю: представника позивача - Петровського Л.А.,
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого району суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Вітовська державна нотаріальна контора про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
У травні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель КСП «Таврія», розміром 5,97 умовних кадастрових гектарів, розташовану в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області в порядку спадкування.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 , якій належало вказано право на земельну частку, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син та батько позивача ОСОБА_3 . Тому після смерті бабусі він має право на земельну частку пай після її смерті в порядку спадкування за законом. Вказував, що прийняв спадщину після її смерті шляхом вступу в управління майном.
В той же час, нотаріусом йому було відмовлено в нотаріальному оформленні спадщини за законом, оскільки він не представив належного правовстановлюючого документу на спадкове земельне право - сертифікат на земельну частку (пай) був оформлений і виданий вже після смерті бабусі.
Посилаючись на те, що бабуся набула право на земельну частку, а він її успадкував після її смерті, але нотаріально оформити її неможливо через відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документу, тому просив в судовому порядку визнати за ним право на спадкову земельну частку.
Під час розгляду справи змінив свої вимоги і просив визнати за ним право на ту ж земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після свого батька, який успадкував її після смерті матері ОСОБА_2 , але не переоформив на своє ім'я за свого життя.
Крім того, ухвалою суду від 22 грудня 202о року до участі в справі у якості співвідповідачів були залучені дружина померлого батька позивача - ОСОБА_4 та його дочка - ОСОБА_5 .
В судове засідання позивач не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, направив на розгляд справи свого представника, який позов підтримав та просив задовольнити, вказавши також, що син померлої ОСОБА_2 прийняв спадщину після її смерті шляхом вступу в управління її маном, зокрема й шляхом отримання орендної плати за користування земельною часткою (паєм).
Інші учасники розгляду не з'явилися, про час та місце засідання були повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши пояснення та посилання представника позивача, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі на рухоме та нерухоме майно, зокрема й право на земельну частку (пай) розміром 5,97 умовних кадастрових гектарів, в колективному сільськогосподарському підприємстві "Таврія" в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.
Слід відмітити, що постановою Верховної ради України № 13-VIII від 19 травня 2016 року "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" Жовтневий район перейменовано на Вітовський, а розпорядженням голови Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області № 202-р від 06 червня 2016 року Жовтнева районна державна адміністрація була перейменова у Вітовську районну державну адміністрацію.
Часом відкриття спадщини є день її смерті.
У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема норми ЦК України 1963 року.
Відповідно до ст. 549 цього ж Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 року).
Відповідно до ст. 524 цього Кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно зі ст. 525 та ст. 526 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу; місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місце знаходження майна або його основної частини.
Статтями 529 та 530 того ж Кодексу передбачено хто із осіб відноситься до першої та другої черги спадкоємців за законом, в тому числі до спадкоємців першої черги відносяться дружина та діти померлого.
Відповідно до довідки Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області від 05 травня 2020 року на час своєї смерті ОСОБА_2 проживала одна.
В той же час, за положеннями ЦК України 1963 року прийняття спадщини не пов'язується із фактом реєстрації чи проживання спадкоємця зі спадкодавцем, а прийняття спадщини визначено фактом вступу в управління майном.
Так, виходячи з того, що у позивача маються в наявності й сертифікат про право на спадкову земельну частку (пай), та інші її документи, то суд вважає, що таким чином син померлої, який є батьком позивача, - ОСОБА_3 , прийняв спадщину після її смерті шляхом вступу в управління її майном.
Проте за свого життя він не переоформив спадщину на себе і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час його смерті ще діяли положення ЦК Української РСР 1963 року, проте з 01 січня 2003 року набрали чинності положення нового Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, п.п. 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, і з цієї дати втрачає чинність Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1993 року (із внесеними до нього змінами).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України також передбачено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Крім того, п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до довідки Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області № 801 від 05 травня 2020 року на час смерті ОСОБА_3 з ним були зареєстровані та проживали: син - ОСОБА_1 (позивач), дружина - ОСОБА_6 , донька - ОСОБА_7 .
Таким чином, відповідно до зазначених вище положень ЦК Української РСР 1963 року та Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року їх слід вважати такими, що прийняли спадщину, оскільки вони проживали з померлим і вступили в управління його спадковим майном згідно з нормами ЦК Української РСР 1963 року.
В той же час, нотаріальному оформленню спадщини заважає відсутність належним чином правовстановлюючого документу.
Так, за пунктами 4.1, 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, факт прийняття спадщини а також наявність правовстановлюючих документів, у разі їх відсутності, роз'яснює про вирішення такого питання в судовому порядку.
Відповідно до роз'яснення законодавства від 27 січня 2011 року, виданого позивачу Жовтневою (Вітовською) державною нотаріальною конторою Миколаївської області неможливо нотаріальне оформлення спадщини на земельну частку (пай) ОСОБА_2 , оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сертифікат про право на частку (пай) серії МК № 0209846 був виданим на її ім'я 12 жовтня 2000 року тобто після її смерті.
В той же час, в зазначеному сертифікаті про право на земельну частку (пай) записано, що він був виданий Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області на підставі її розпорядження № 537-р від 23 вересня 1996 року.
Таким чином слід зробити висновок, що сертифікат про право на земельну частку (пай), хоча й був виданий після смерті власниці, проте цей правовстановлюючий документ є підтвердженням права на право на земельну частку (пай), але рішення про визнання такого право було прийнято райдержадміністрацією за життя власниці, що вказує на правомірність набуття нею права на таку земельну частку.
Виходячи з цього слід зробити висновок, що земельна частка (пай) розміром 5,97 умовних кадастрових гектарів була набута правомірно за життя ОСОБА_2 , а після її смерті перейшла в порядку спадкування до її сина, оскільки згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Таким чином, слід зробити висновок, що після смерті ОСОБА_2 її спадщину успадкував син ОСОБА_3 , а після його смерті - дружина та діти.
За положеннями ст. 529 ЦК України їх частки у спадщині є рівними - по 1/3 частині кожном.
Суд не приймає посилання позивача, що відповідачі-спадкоємці: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовилися від спадщини на його користь, тому він має право на спадкування всієї спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки вони не оформили відмову від спадщини згідно з положеннями ст. 533 ЦК Української РСР.
Так, за ч. 1 ст. 533 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Подані суду заяви, в яких вони зазначили, що не бажають оформляти спадщину після смерті ОСОБА_3 суд не може прийняти як відмову від спадщини, зокрема й на на користь позивача, оскільки їх заяви бьулим подані з пропуском строку, передбаченого статтею 533 ЦК Української РСР. А також в них містять суперечливі відомості: зокрема в заяві ОСОБА_4 записано, що вона не прийняла спадщину після смерті чоловіка, але яким чином вона це здійснила не з'ясовано - з врахуванням наявної довідки сільської ради, що вона проживала і була прописана зі спадкодавцем на час його смерті, а
ОСОБА_2 взагалі в своїй заяві вказала, що відмовляється від спадщини після смерті бабусі, а не після смерті батька, хоча за положеннями ЦК Української РСР 1963 року вона не відноситься до спадкоємців ні першої ні другої черги спадкоємців, після її смерті.
В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що земельна частка (пай) за життя належала законно
ОСОБА_2 і вона входила до складу спадщини, а після її смерті була успадкована сином ОСОБА_3 , тому після його смерті входить до складу спадщини і в порядку спадкування повинна відійти спадкоємцям, які прийняли спадщину, тобто позивачу та відповідачам - дочці і дружині як спадкоємцям за законом першої черги спадкування, - в рівних частках по 1/3 частці кожному.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права на 1/3 частину нерухомості в порядку спадкування за законом.
За викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на 1/3 частину земельної частки (паю), розміром 5,97 га, із земель КСП "Таврія", призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Первомайської селищної ради Вітовського (раніше - Жовтневого) району Миколаївської області, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а їй належала на підставі сертифікату серії МК № 0209846, виданого 12 жовтня 2000 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області.
Рішення може бути о скаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Р.В. Козаченко