Справа № 473/948/21
іменем України
"21" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Старжинської О. Є.,
при секретарі - Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька
22.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона з 07.11.2008 року по 21.09.2020 рік перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем в Республіці Польщі отримавши в передбаченому законодавством порядку дозвіл воєводи ОСОБА_4 на тимчасове перебування з можливістю працювати, навчатися на території Польської Республіки до 16.03.2023 року (який в подальшому буде пролонгований) та знаходиться на її матеріальному утриманні, відповідач, який проживав разом з ними у червні 2019 року повернувся до України, де створив іншу сім'ю, участі у вихованні та утриманні сина не приймає.
Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не дає згоду на виїзд неповнолітнього сина з України, яку сину потрібно відвідати на канікулах та на свята до родичів, що проживають в Україні, а також для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого в травні поточного року закінчується, позивач просила позов задовольнити, судовим рішенням надати дозвіл їй на тимчасовий багаторазовий виїзд з неповнолітнім сином за межі України до Республіки Польща до 29.05.2025 року - досягнення дитиною 16 років без згоди та супроводу батька.
Позивач в судове засідання не з'явився, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримання позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явися, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Вознесенської міської ради в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та про постановлення рішення яке буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Суд дослідивши матеріали справи в порядку статей 280-282 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних в ній доказів, встановив наступне.
Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Дитина знаходиться на вихованні та утриманні позивача, з відповідача рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 27.10.2010 року стягнено аліменти на користь позивача на утримання сина.
Мати дитини - позивач по справі - проживає з сином в Республіці Польщі отримавши в передбаченому законодавством порядку дозвіл воєводи ОСОБА_4 на тимчасове перебування з можливістю працювати, навчатися на території Польської Республіки до 16.03.2023 року (який в подальшому буде пролонгований).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач, не приймає участі у вихованні та утриманні сина і безпідставно не надає згоди на його тимчасовий виїзд за кордон.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно вимог ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
За загальними правилами, встановленими ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року та п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон, а виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі, або в супроводі осіб, уповноважених ними. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, за нотаріальною згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Законодавство України передбачає також можливість судового вирішення спору щодо виїзду дітей за межі України без дозволу того з батьків, який безпідставно не надає згоду на виїзд дитини - п.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.
Отже, законодавством передбачена можливість і необхідність вирішення у судовому порядку питання про надання дозволу на виїзд за кордон дитини, якій не виповнилося 16 років, із зазначенням конкретної країни. На сьогодні існує широкий консенсус, в тому числі в міжнародному праві, про підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від її характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Така правова позиція підтримана постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року (справа № 643/1090/17).
Враховуючи, що син сторін по справі здійснює навчання в Республіці Польща з 01.09.2018 року з третього класу початкової школи №1 ім. Яна Павла у Тарново Подгурне (наразі є учнем 5 класу), тобто він більшість часу проживає на території іншої держави, його приїзд до України є очікуваним для підтримання родинних відносин і відповідно він має повернутися до Республіки Польща для продовження навчання. Ця мета виїзду сина сторін за межі території України перевищує інтереси його батька, який не цікавиться долею сина та матеріально його не утримує.
Судом встановлено, що позивач має можливість для організації відпочинку та розвитку дитини за кордоном, а відповідач безпідставно ухиляється від надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон, тим самим необґрунтовано обмежує права позивача на виховання дитини та обмежує її можливість як матері надати дитині достойні умови життя.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що надання позивачу дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон до Республіки Польща без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_2 , відповідатиме інтересам дитини та сприятиме її розвитку.
Такий виїзд дитини носить тимчасовий характер, має на меті навчання і не пов'язаний з визначенням місця проживання дитини чи її еміграцію.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька - задовольнити.
Надати дозвіл ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 виданий 13.09.2016 року Вознесенським районним відділом Управління ДМС у Миколаївській області дозвіл на тимчасовий багаторазовий виїзд з неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Вознесенська Миколаївської області за межі території України до Республіки Польщі в період з дня набрання рішенням суду законної сили до 29.05.2025 року - досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 16 років без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Суддя: Старжинська