Справа № 473/1220/19
іменем України
"21" квітня 2021 р.Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Багрін І.А.,
за участю: представника позивачки - адвоката Боднарука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Ельдарова Олена Миколаївна, про визнання заповіту недійсним,
в березні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Боднаруком Василем Васильовичем, до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла квартира АДРЕСА_1 . Позивачка, як спадкоємець за законом, у передбаченому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері (подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини). При цьому при зверненні до нотаріуса, позивачка дізналася, що ОСОБА_3 за життя склала заповіт, який 18.05.2017 року був посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Ельдаровою О.М., відповідно до якого спадкодавець заповіла належну їй вищевказану квартиру ОСОБА_2 .
Вказаний заповіт позивачка просила визнати недійсним, оскільки ОСОБА_3 мала ряд важких захворювань, була особою з інвалідністю І групи, потребувала стороннього догляду, через що вона не сприймала дійсність та її психічний стан не давав їй можливість розуміти значення своїх дій, в тому числі при складанні заповіту.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Боднарук В.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, вказуючи на достатність підстав для їх задоволення, що також підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, про причину неявки суду не повідомив.
Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Ельдарова О.М. у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Зокрема судом встановлено, що 18.05.2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Ельдаровою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 273. За станом здоров'я заповідача його посвідчення відбулося за місцем її проживання - АДРЕСА_2 .
Згідно даного заповіту ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області в віці 78 років.
Після її смерті в Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївської області була заведена спадкова справа № 222/2018 від 24.10.2018 року. З заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 . Інші особи з відповідними заявами не зверталися.
Так, згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі його відсутності та в інших випадках, визначених Цивільним кодексом України - за законом (ст.ст. 1217, 1223 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1233,1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Право на заповіт мають особи, визначені в заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України).
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (ч.1-3 ст. 1247 ЦК України).
Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
При цьому, вищевказане правило поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) (п.16 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
При цьому має бути встановлена неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч.1 ст. 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81, 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З метою всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом було призначено судову-психіатричну експертизу.
Згідно висновку судової-психіатричної експертизи № 206, проведеної 01.12.2020 року ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України», ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент посвідчення заповіту - 18.05.2017 року страждала на стійке психічне захворювання - розлад особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу. Психоорганічний синдром, стійкий виражений астено-невротичний, депресивний, апатичний розлад із зниженням когнітивних функцій. В зв'язку чим ОСОБА_3 за своїм психічним станом не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складення заповіту 18.05.2017 року.
Зазначений висновок експертизи є категоричним, складений за результатами дослідження матеріалів справи, медичної документації, показань свідка ОСОБА_4 , допитаної за клопотанням відповідача ОСОБА_2 .
Водночас, відповідач не надав доказів на спростування зазначених позивачкою обставин щодо психічного стану спадкодавця на час посвідчення спірного заповіту, також клопотань, пов'язаних з додатковим дослідженням стану здоров'я ОСОБА_3 станом на 18.05.2017 року, не заявляв. При цьому показання свідка ОСОБА_4 щодо відсутності у ОСОБА_3 відхилень від звичайної поведінки протягом обумовленого періоду, по своїй суті не спростовують висновок судової-психіатричної експертизи.
Відповідно до ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки належать до стягнення понесені нею судові витрати в розмірі 10 247 грн. 92 коп. (768 грн. 40 коп. - судовий збір (підлягав сплаті, виходячи з заявлених вимог немайнового характеру), 9 479 грн. 52 коп. - витрати, пов'язані з проведенням експертизи).
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263- 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Ельдарова Олена Миколаївна, про визнання заповіту недійсним задовольнити.
Заповіт, складений ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Ельдаровою Оленою Миколаївною 18.05.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 273, визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 10 247 (десять тисяч двісті сорок сім) грн. 92 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Лузан