Справа № 473/1256/21
іменем України
"21" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку
09.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Вознесенської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0710 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та має цільове призначення для обслуговування житлового будинку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 згідно договору довічного утримання, посвідченого 21 липня 2001 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Омельчук І.М., за реєстраційним номером 1735, укладеного з ОСОБА_2 (дідом), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і для обслуговування житлового будинку йому передана земельна ділянка площею 0,0710 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 08 січня 1994 року на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради №282 від 16.11.1993 року.
Посилаючись на неможливість оформлення права власності на земельну ділянку у позасудовому порядку та норми Земельного кодексу України, що діяв на час укладення договору довічного утримання, якими передбачено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження, позивач просила позов задовольнити.
В судове засідання позивач не з'явилася, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримання позовних вимог.
Представник відповідача - Вознесенської міської ради - в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та про вирішення спору на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету Вознесенської міської ради №282 від 16.11.1993 року громадянину ОСОБА_2 , як власнику житлового будинку, передана земельна ділянка площею 0,0710 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 08 січня 1994 року.
Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 згідно договору довічного утримання, посвідченого 21 липня 2001 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Омельчук І.М., за реєстраційним номером 1735, укладеного з ОСОБА_2 (дідом), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В договорі довічного утримання не передбачалося інших відмінних положень від положень ст.30 ЗК України діючого до 01.01.2002 року про перехід права власності на земельну ділянку на якій розташовано житловий будинок. Цим правочином за яким позивач ОСОБА_1 стала власниками житлового будинку не було визначено щодо неї, як до набувача, перехід права власності на земельну ділянку.
Згідно пункту 18-ґ Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником відповідної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд,-
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та має призначення для обслуговування житлового будинку.
Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Суддя: О.Є. Старжинська