Справа № 473/2972/20
іменем України
"12" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Ротар М.М. за участю секретаря судового засідання Пащенко Ю.В.
за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивача - адвоката Мальченко І.О., відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача - адвоката Врадій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії
встановив
02.09.2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили зобов'язати ОСОБА_3 , надавати доступ до стіни будинку, яка виходить в бік його подвір'я, для періодичного огляду один раз на три місяці, та весною кожного року доступ для капітального або косметичного ремонту та зобов'язати ОСОБА_3 , прибрати збудовану арку від вікон їх будинку, які виходять в бік його подвір'я, для допустимої інсоляції та запобіганню руйнуванню стіни мого будинку.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі зазначили, що вони є власниками по 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НВІ 552260 посвідченого 25.01.2017 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області та свідоцтва про право на спадщину за законом НВІ 552259 посвідченого 25.01.2017 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області.
Відповідач проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , межі земельних ділянок безпосередньо контактують між собою. Одна стіна житлового будинку межує з двором ОСОБА_3 .. Позивачам потрібен вільний доступ до вказаної стіни з метою підтримання її в належному стані, виконанні ремонтних робіт та інше.
На початку травня 2020 року, відповідач зруйнував відмостку яка була викладена під стіною будинку та являється невід'ємною частиною будинку.
В липні 2020 року відповідач перерізав кабель живлення кондиціонеру, що розташований на житловому будинку позивачів. В зв'язку з цим між ними постійно виникають сварки, з приводу яких позивачі звертались до Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївської області та Вознесенської міської ради.
Крім цього, два вікна будинку позивачів виходить в бік двору ОСОБА_3 , та на даний час напроти вікон відповідач збудував арку висотою більш ніж три метри, яка підходить практично в притулок до стіни їх будинку та повністю затіняє вікна спальні та зали позивачів. Напроти вікон будинку позивачів на арці, ОСОБА_3 повісив ганчірки які повністю закривають вікна, що порушує норми інсоляції.
Позивачі неодноразово зверталися до ОСОБА_3 , щоб він надав вільний доступ до стіни будинку, для проведення ремонтних робіт, але він постійно відмовляє, нічим це не мотивуючи.
Посилаючись на те, що всі засоби досудового врегулювання спору використані, просили позов задовольнити.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 04.09.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого засідання.
28.09.2020 року від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 03.11.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та їх представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач своїми діями порушує їх права на вільне володіння своїм майном, між ними постійно виникають сварки з приводу користування ними своїм майном, відповідач постійно порушує правила добросусідства. Посилаючись на норми ст.391,396 ЦК України просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що ніяких перешкод позивачам в користуванні та обслуговуванні будинком відповідач не чинить, жодним чином права позивачів ним не порушуються.
Вислухавши учасників процесу, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дослідивши матеріали справи в межах наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі є власниками по 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 25.01.2017 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.01.2017 року. Позивачі проживають у вказаному будинку.
Відповідач ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого 22.11.2018 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.11.2018 року.
Право власності на земельні ділянки, ні позивачами, ні відповідачем не оформлено у відповідності до норм чинного законодавства.
В судовому засіданні було встановлено, що між сторонами існує спір щодо погодження меж суміжного землекористування. Вказаний спір розглядався на засіданні постійно діючої комісії щодо регулювання земельних спорів у місті Вознесенську. (Протокол №5 від 05 березня 2020 року.), на якій було рекомендовано обом сторонам погодити межі земельних ділянок.
В судовому засіданні також було встановлено, що вказаний спір не врегульовано на сьогоднішній день. Крім того позивачі зазначають, що відповідач чинить їм перешкоди та не надає вільного доступу до стіни будинку, яка межує з двором належного відповідачу будинку з метою підтримання її в належному стані, виконанні ремонтних робіт та інше.
Крім того позивачі зазначають, що відповідач напроти вікон будинку збудував арку висотою більш ніж три метри, яка підходить практично в притулок до стіни будинку та повністю затіняє вікна спальні та зали. На арці повісив ганчірки, які повністю закривають вікна, що порушує норми інсоляції.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд захищає цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).
Такими способами при порушенні (можливому порушенні в майбутньому) прав власника, не повязаних з позбавленням володіння власністю є відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України, ст. 394 ЦК України), усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), заборона на вчинення дій, які можуть порушити право власника, вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).
Як вбчається позивачі звернулися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Власність зобов'язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1-5, 7 ст. 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст 321 ЦК України).
В той же час власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).
Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача (п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч.ч. 1, 3 ст. 375 ЦК України).
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно- господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).
Власники земельних ділянок зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон тощо (ч. 1 ст. 91 ЗК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
В судовому засіданні було встановлено, що у сторін відсутні документи, що підтверджують їх права власності на земельні ділянки, що перебувають у них в користуванні. Межі земельних ділянок є частково відкритими з боку відповідача ОСОБА_3 . Частина межі між сторонами, як сусідами проходить по стіні належного позивачам будинку та дана стіна будинку межує з двором належного відповідачу будинку.
Як вбачається з обставин справи позивачі мають доступ до стіни свого будинку, який проходить по межі ділянок, зі сторони подвір'я відповідача, оскільки стіна в належному експлуатаційному стані. Що стосується арки, яка збудована на подвір'ї, то її місце розташування норми інсоляції не порушує, крім того, як було встановлено в судовому засіданні вона була побудована ще за часів попередніх власників будинку.
Вказане підтверджується висновком 02/20 будівельно-технічної експертизи від 23 вересня 2020 року, яка була проведена на замовлення відповідача ОСОБА_3 судовим експертом Луговською Л.І. Відповідно до висновку, в результаті обстеження та візуального огляду житлових будинків по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 будівельні та санітарні норми розміщення арки та межі земельної ділянки з боку ОСОБА_3 , що мешкає по АДРЕСА_2 не порушені. Доступ для надання ремонтних робіт по фасаду житлового будинку по АДРЕСА_2 періодично надається, що про свідчить те, що стіна знаходиться в хорошому експлуатаційному стані.
В той же час позивачем не надано достатніх та переконливих доказів того, що існують порушення з боку відповідача під час влаштування арки будівельних та санітарних норм і правил, які з врахуванням вищенаведених обставин призвели до порушення прав позивачів або можуть призвести до цього в майбутньому, а також наявності порушення балансу інтересів суміжних землекористувачів.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які пояснили в судовому засіданні, що дійсно між сторонами існує спір, щодо зруйнованого відповідачем вимощення та встановленого позивачами кондиціонера. Що також було предметом звернення позивачів до правоохоронних органів та виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області.
Як вбачається з відповідей міського голови виконавчого комітету Вознесенської міської ради між сторонами існує спір з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у них в користуванні. Та сторонам було рекомендовано впорядкувати документи на землю, а саме замовити документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Під час виготовлення якої будуть враховані проміри суміжної земельної ділянки, погоджено межі суміжними землекористувачами, та у разі виявлення факту порушення одним із суміжників меж звертатися до суду щодо вирішення спірного питання, що передбачено ст..158 ЗК України.
Що стосується розміщення відповідачем шматка тканини навпроти вікон позивачів, то на час розгляду справи в суді вказане питання було добровільно врегульоване відповідачем та не було предметом розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В той же час, суд важає що позивачі не довели, що на час подання позову дійсно були порушені їх права, як власників, з огляду на наступне.
Всі докази на які посилаються позивачі вказують на існування спору у визначенні меж земельної ділянки через те що частина межі між сторонами проходить по стіні належного позивачам будинку та дана стіна будинку межує з двором належного відповідачу будинку.
В матеріалах, що були надані позивачами, рекомендовано погодити межі земельної ділянки з боку суміжників у разі неможливості звертатися до суду відповідно до ст.. 158 ЗК України звернення до суду для вирішення спору щодо меж земельної ділянки.
Щодо позовної вимоги не чинити перешкоди у здійсненні позивачами права користування та розпорядження та зобов'язати відповідача надавати доступу до стіни для періодичного огляду один раз на три місяці та весною кожного року доступ для капітального або косметичного ремонту, то слід зазначити що зазначені вимоги не підлягають задоволенню оскільки в діях відповідача не встановлено правопорушення, яке би мало триваючий характер і було наявним на момент подання позову, а також не доведено наявності у відповідача намірів у майбутньому вчиняти дії, які би порушували права позивачів.
Слід зазначити, що саме на позивача покладено обов'язок довести факт дійсного порушення його права, яке, на думку цієї особи, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися і розпоряджатися належним йому майном
У випадку, коли відповідач не вчиняв дій, які спричиняють позивачеві перешкоди у володінні та користуванні майном, заявлення вимоги про захист права власності шляхом усунення відповідних перешкод свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.
Зважаючи на викладене вище, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. 133 ч.1 ЦПК України - судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрати пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу; та витрати пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.2 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією №102 від 24 вересня 2020 року, договором про надання правової допомоги від 24 вересня 2020 року, розрахунком вартості правової допомоги .
Тому враховуючи вимоги ст..141 ЦПК України вказані витрати необхідно стягнути з позивачів в рівних частках по 1500 гривень з кожної.
Що стосується витрат, які були понесені відповідачем по оплаті за проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 2500 гривень, то відсутні підстави для стягнення вказаних витрат з позивачів з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження понесених витрат на проведення експертизи, відповідачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 40с/20 від 23.09.2020 року, в той же час доказів, які б підтверджували, що розмір витрат на плату робіт залученого експерта є співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим ним на виконання робіт, в судовому засіданні надано не було. Відсутність вказаних доказів не дає можливості суду визначити розмір витрат на підготовку експертного висновку, як то передбачено ч.6 ст.139 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рівних частках понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень по 1500 гривень з кожної.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 21 квітня 2021 року.
Суддя: підпис М.М. Ротар
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя: М.М. Ротар
21.04.2021
Рішення не набрало законної сили.
Помічник судді О.В. Попенко
21.04.2021