Справа № 473/977/21
іменем України
"20" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 15 лютого 2018 року між ним та відповідачкою в межах проекту monobank був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який первісно встановив у розмірі 26 000 грн., а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним: пільгова відсоткова ставка - 0,00001 % річних від розміру заборгованості; базова відсоткова ставка - 38,4 % річних від суми заборгованості (на прострочену частину кредиту - 76,8 % річних). Крім цього позичальник зобов'язалася сплачувати банку комісію за надання додаткових послуг.
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останньої сплачувати неустойку (штраф: за порушення зобов'язань від 1 до 30 днів - 50 грн.; за порушення зобов'язань від 31 до 90 днів - 100 грн.; за порушення зобов'язань від 91 до 120 (210) днів - 100 грн. + 6,4 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому діє процентна ставка 0,00001 % річних; за порушення зобов'язань від 121 (211) дня - штраф у розмірі 100 грн. та пеня у розмірі 6,4 % на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання. При цьому діє процентна ставка 0,00001 % річних).
Проте позичальник умови договору належним чином не виконувала у зв'язку з чим станом на 22 грудня 2020 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 74 967,97 грн., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 39 540,67 грн.;
- заборгованість за пенею та комісією - 35 427,30 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її зареєстрованого проживання, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в своїй заяві проти цього не заперечував.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що 15 лютого 2018 року ПАТ «Універсал Банк» (на час розгляду справи - АТ «Універсал Банк») в межах проекту monobank уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н в якому сторони узгодили його умови.
Договір складається із анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (що містить особистий підпис позичальника).
Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який первісно встановив у розмірі 26 000 грн.
З матеріалів справи вбачається те, що позичальник порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту.
Станом на 22 грудня 2020 року заборгованість за кредитом становить 39 540,67 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Вказана заборгованість учасниками справи не оспорена, жодною зі сторін не надано альтернативного розрахунку.
Крім цього, банк нарахував відповідачці заборгованість за пенею та комісією у розмірі 35 427,30 грн.
Вказані нарахування банк мотивує тим, що нарахування вказаної комісії та пені передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи (до яких приєдналася позичальник та які є частиною кредитного договору).
Аналізуючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи не містять особистого підпису позичальника про ознайомлення з ними. В той же час запис в графі Умов обслуговування рахунків про те, що ПІБ споживача, його підпис та дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису жодним чином не підтверджений, позивачем не надано жодних доказів накладення такого підпису.
Таким чином, обґрунтування позову про те, що сторони відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі та відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис» підписали його за допомогою електронного цифрового підпису (або електронного підпису одноразовим ідентифікатором) є недоведеними, в той час як підписана ОСОБА_1 анкета-заява до Договору про надання банківських послуг не містить умов щодо внесення позичальником будь-яких комісій або покладення на неї відповідальності за невиконання умов договору у вигляді неустойки (пені).
В той же час Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17 прийшла до наступних правових висновків: «Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
З урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, оскільки витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб, що містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного сторонами 15 лютого 2018 року (у вигляді підписаної анкети-заяви). При цьому сама анкета-заява не містить умов щодо узгодження сторонами внесення позичальником будь-яких комісій або покладення на неї відповідальності за невиконання умов договору у вигляді неустойки (пені).
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді комісії за надання додаткових послуг та відповідальність за невиконання умов договору, а тому в цій частині вимоги є безпідставними.
Враховуючи встановлені обставини, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню лише заборгованість за кредитом у розмірі 39 540,67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також слід стягнути 1 197,20 грн. судового збору (2 270 грн. (розмір сплаченого позивачем судового збору) х 52,74 % (процент задоволених вимог)).
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором б/н від 15 лютого 2018 року, що утворилася станом на 22 грудня 2020 року, а саме, заборгованість за кредитом - 39 540 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок) гривень 67 копійок, а також в повернення 1 197 (одну тисячу сто дев'яносто сім) гривень 20 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв