Справа № 473/946/21
іменем України
"20" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав
11.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах малолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з позовом до відповідача ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 17.02.2017 року по 18.01.2019 року, від шлюбу мають малолітніх дітей: дочку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею у м. Суми і на утримання яких з відповідача рішеннями Зарічного районного суду м. Суми стягнуто аліменти у розмірі 2000 грн щомісячно на кожну дитину. Батько дітей - відповідач ОСОБА_4 - проживає в іншому населеному пункті (м.Вознесенськ) і ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей: не піклується про їх фізичний, духовний і моральний розвиток, не утримує дітей (не сплачує аліменти), що привело до заборгованості зі сплати аліментів.
Посилаючись на те, що вказані обставини привели до того, що дітьми батько не піклується, а ці питання вирішує позивач самостійно без його участі, позивач просила позов задовольнити.
В підготовчому судовому засіданні проведеному в режимі відео конференції з Зарічним районним судом м.Суми позивачка підтримала позовні вимоги.
В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не надав, в матеріалах справи є його нотаріально посвідчена заява про відсутність заперечень проти позбавлення його батьківських справ та про згоду на розгляд справи за його відсутності.
Представник органу опіки і піклування - виконавчого комітету Сумської міської ради в особі представника Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради - в судовому засіданні вважає доцільним позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав стосовно малолітніх дітей: дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вислухавши пояснення позивача, представника органу опіки і піклування, дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим постановити рішення відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.02.2017 року по 18.01.2019 року (а.с. 4,7), від шлюбу мають малолітніх дітей: дочку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6), які проживають з позивачем у м.Суми і на утримання яких з відповідача рішеннями Зарічного районного суду м.Суми стягнуто аліменти у розмірі 2000 грн щомісячно на кожну дитину (а.с. 8-9). Батько дітей - відповідач ОСОБА_4 - проживає в іншому населеному пункті (м.Вознесенськ) і ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей: не піклується про їх фізичний, духовний і моральний розвиток, не утримує дітей (не сплачує аліменти), що привело до заборгованості зі сплати аліментів. Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18.06.2020 року (а.с. 13-14) з ОСОБА_4 стягнуто заборгованість по аліментам за період з 30.11.2018 року по 23.10.2019 року в сумі 21500 грн., а також пеню в сумі 20080,03 грн. Також згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25.01.2021 року (а.с. 16) складеного державним виконавцем Зарічного відділу ДВС м.Суми у відповідача ОСОБА_4 також існує заборгованість з 01.11.2019 року по 25.01.2021 року.
Згідно повідомлення Сумського дошкільного навчального закладу №1 «Ромашка» (а.с. 12) дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 опікується мати, інформації щодо прояву турботи про дитину зі сторони відповідача дане повідомлення не містить.
Сторонами не заперечується, що відповідач - батько дітей, не проявляє до них жодної уваги, піклування, не бере участі у вихованні та утриманні дітей, тобто наявні підстави для позбавлення його батьківських прав, що буде в інтересах дітей.
Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України..."
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається ж право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Разом з тим, в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (ст.ст. 164-167).
Згідно статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1).
З огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дітей, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку і перш ніж вдатися на розлучення держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідно в інтересах захисту дитини.
В ситуації, що склалася, розлучення відповідача ОСОБА_4 з малолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 не відбулося, оскільки він сім'єю з серпня 2018 року не проживав і не намагався налагодити сімейні відносини з дітьми і в такій ситуації, на думку суду, без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти йому у виконання ним своїх батьківських обов'язків. Тому, при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склалися між ним та дітьми не зміняться у бік розлучення батька з дітьми, які разом не проживають. Разом з тим, рішення суду про позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про дітей, зміниться статус дітей і держава прийме на себе частково піклування про них, так само як і відповідальність за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що як наслідок буде сприяти захисту їх прав дітей.
Відповідач доказів стосовно належного виконання батьківських обов'язків суду не надав, він подав заяву про згоду на позбавлення його батьківських прав.
З урахуванням викладеного, небажання відповідача встановити контакт з дітьми, свідчить про відсутність у нього відповідального батьківства, свідоме уникнення від виконання батьківських обов'язків протягом тривалого часу.
Проаналізувавши вищезазначені письмові докази, а також пояснення позивача, надані позивачем докази та врахувавши положення ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1386 (XIV) від 20 листопада 1959 року, якою була прийнята Декларація прав дитини, ст. 161 СК України, суд вважав встановленим, що наявні підстави для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки прийняття саме такого рішення безперечно слугуватиме як найкращому забезпеченню інтересів дітей.
З огляду на вік дітей суд вважає за недоцільне вислуховувати малолітніх дітей, оскільки з часу залишення відповідачем сім'ї - серпень 2018 року - вони фактично батька не пам'ятають.
Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення судом їх батьківських прав, відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України. Пунктом 16 Постанови Пленуму ВС України від 30 березня 2007 року за N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В письмовому висновку органу опіки і піклування зазначається про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме з відповідача підлягає стягненню 908 грн. (сплачений позивачем судовий збір).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 200, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавити батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ідент номер НОМЕР_2 судові витратив сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Суддя: О.Є. Старжинська