Справа №295/12829/20
Категорія 38
2/295/78/21
21.04.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
судді - Зосименко О.М.,
при секретарі - Ковальчук О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору, а також судові витрати пов'язані із розглядом справи судом.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 03.11.2011 року. Умови договору відповідач належним чином не виконувала, щомісячно кредит не погашала, сплату відсотків не проводила, таким чином загальна заборгованість станом на 21.09.2020 р. становить 49916,51 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у відсутність представника банку, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечував. Відповідач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов не визнає у повному обсязі та заперечує у його задоволенні.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено, зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Як слідує з матеріалів справи, 03.11.2011 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 132).
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 118-129) відповідач порушила графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала та внаслідок чого виникла заборгованість.
Позивач визначив розмір заборгованості, виходячи з вказаного вище розрахунку, який станом на 21.09.2020 року становить 49916,51 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 32724,33 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 15013, 99 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 2178, 19 грн.
Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З цього приводу суд вказує таке.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 03.11.2011 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір плати за користування кредитними коштами.
Відтак слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Однак, оскільки позичальником не підписані Умови та Правила, які передбачають сплату процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 86,4% - для картки Універсальна, 84,0% - для картки Універсальна голд, то така відсоткова ставка не може бути застосована до даних правовідносин, тим більше як сам позивач зазначає в позовній заяві в такій редакції Умови та Правила почали діяти тільки з 01.03.2019 року, тобто взагалі не існували на момент підписання анкети-заяви 03.11.2011 року, а отже взагалі не були відомі відповідачу.
Матеріали справи не містять доказів того, що сторони погодили строк виконання відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором. Тому, згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен виконати взяті на себе зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Як вбачається з позовної заяви заходи досудового врегулювання спору позивачем не вчинялися, а тому звернувшись до суду з даним позовом банк в розумінні статті 530 ЦК України пред'явив вимогу до позичальника щодо виконання останнім взятого на себе зобов'язання.
З огляду на відсутність в анкеті-заяві строку кредитування (строку повернення відповідачем кредиту) та ненадання суду доказів пред'явлення Банком в порядку статті 530 ЦК України відповідної вимоги щодо виконання позичальником обов'язку із повернення кредиту до подання цього позову, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за визначений банком у позові період.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 161/5267/20, від 20.11.2019 у справі № 697/2065/16-ц.
Крім того, Умови та Правила надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua та містяться у матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому посилання позивача на їх узгодження, зокрема в частині встановлення відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України, не можна розцінювати як частину кредитного договору.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Отже позивачем не надано доказів погодження строку виконання відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором та погодження (підписання) з відповідачем умов застосування ст. 625 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідност.625 ЦК України не підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника отриманого ним та непогашеного тіла кредиту в розмірі 32724,33 грн., а врешті вимог позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають до часткового задоволення.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись наведеним та на підставі ст.ст. 10 - 13, 81, 141, 176, 247 ч.2, 258, 259, 264, 265, ч.4 ст. 268, 280-289 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», 32724,33 грн., непогашеного тіла кредиту за кредитним договором № б/н від 03.11.2011 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1378,03 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: АТ КБ «ПриватБанк» (м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ:14360570;рах.№ НОМЕР_1 ; МФО 305299).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).
Суддя О.М. Зосименко