Справа № 467/202/21
2/467/159/21
(заочне)
21.04.2021 року смт.Арбузинка
Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю:
секретаря Шарати Н.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
09.03.2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-Банк, кредитодавець або позивач), звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 15787,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», оформивши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 03.12.2013 року, та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Банк виконав усі взяті на себе зобов'язання за Договором, а відповідач в процесі користування кредитним рахунком не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями у зв'язку із чим станом на 10.02.2021 року виникла заборгованість у розмірі 15787,68 грн., з яких: 12726,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 12726,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3061,67 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія. Посилаючись на наведене, Банк просив стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість.
19.01.2021 року провадження у справі відкрито, справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача неодноразово не з'явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказав, що необхідні докази наявні в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку позивача відсутні. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 двічі належним чином повідомлялась про час і місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання та оголошенням на офіційному веб-сайті судової влади України, проте в судове засідання не з'явилась. На цій підставі, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України в судовому засіданні 21.04.2021 року суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
03.12.2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та зобов'язана виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.com.ua.
До позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua.
Згідно з доданим Банком до позову розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 10.02.2021 року складає 15787,68 грн., з яких: 12726,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 12726,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3061,67 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк» та його правонаступник АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит.
Обґрунтовуючи позовні вимоги крім самого розрахунку кредитної заборгованості банк, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того позивачем надано копію документу без назви, який містить наступні розділи: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та розділ про інші важливі правові аспекти по споживчому кредиту, підписаний від імені кредитодавця представником АТ КБ «ПриватБанк» тавід імені ОСОБА_1 05.06.2020 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017 року, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Таким чином повідомлення споживача про умови кредитування шляхом підписання паспорту споживчого кредиту відбувається перед укладенням договору про надання споживчого кредиту та після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».
Наданий суду Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, що зазначена в Паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 20.06.2020 року (а.с. 20-зворот). Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була актуальною лише до 20.06.2020 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Крім того, відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти після підписання паспорту споживчого кредиту, тобто після 05.06.2020 року не використовувалися, що також вказує на відсутність підстав для застосування зазначених умов кредитування до заборгованості, яка утворилася до підписання паспорту споживчого кредиту.
Відтак, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення відсотків, розмір яких на твердження позивача обумовлено Тарифами, Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети - заяви.
За такого посилання позивача на те, що відповідач при укладенні кредитного договору була належним чином ознайомлена з його умовами, акцептувала пропозицію Банку, отримала кредитну картку, користувалася кредитними коштами, а також визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії спрямовані на виконання укладеного договору, не можуть бути підставою для покладення на відповідача обов'язку сплатити заборгованість у визначеному позивачем розмірі.
До того ж, за загальним правилом частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Аналіз положень частини 2-4 статті 81 та статті 82 ЦПК України свідчить про те, що безумовною підставою для звільнення сторони від доказування є обставини, визнані загальновідомими. В інших випадках сторона звільняється від доказування при наявності лише певних умов.
При цьому за правилами пункту 1 статті 82 ЦПК не підлягають доказуванню обставини, які визнані учасником справи і суд не має обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, або добровільності визнання.
Отже, розгляд справи у заочному порядку (за відсутності відповідача) не звільняє позивача від обов'язку доводити підстави позову, а суд - оцінювати надані докази за вимогами статей 77-80 ЦПК.
Вирішуючи вимоги Банку про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту судом досліджено розрахунок заборгованості (а.с.9-15) та виписку по рахунку клієнта ОСОБА_1 станом на 12.02.2021 року (а.с. 66-72), з яких убачається, що заборгованість відповідача за тілом кредиту станом на 10.02.2021 року становить 12726,01 грн.
Однак, суд не погоджується із зазначеним розрахунком.
Так, станом на 31.10.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становила 3878,45 грн. В подальшому ОСОБА_1 згідно наданого Банком розрахунку здійснено витрати кредитних коштів на суму 7786,87 грн. Всього витрачено коштів на суму 11665,32 грн.
Відповідачем здійснювалось погашення заборгованості та за період з 01.11.2015 року по 10.02.2021 року сума коштів внесена нею на погашення заборгованості склала 22068,38 грн. Відтак, сума коштів, внесена відповідачем на погашення заборгованості перевищує суму здійснених нею витрат, зазначених у розрахунку.
Оскільки сторонами не було погоджено умови Договору щодо розміру та порядку нарахування відсотків за використання кредитного ліміту, позивачем безпідставно включено до розрахунку тіла кредиту відсотки, погашені за рахунок кредиту в період з 01.12.2015 року до 01.06.2020 року включно, що погашались за рахунок кредиту автоматично Банком кожного першого числа відповідного місяця, штучно збільшуючи заборгованість за тілом кредиту, на загальну суму 19591,11 грн.
Відтак, оскільки сума коштів, внесена відповідачем на погашення заборгованості перевищує суму здійснених нею витрат, заборгованість за тілом кредиту у відповідача відсутня. За такого у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПиватБанк» належить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Арбузинський районний суд Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.О.Догарєва