Справа № 189/1244/20
2/189/63/21
іменем України
21.04.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Єдаменко І. В.,
за участі секретаря - Котляревської А. М.,
представник позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 189/1244/20 за позовом Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до укладеного договору № 207039 від 23.10.2007 року ОСОБА_2 20.07.2007 року отримала кредит у розмірі 95000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.07.2012 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_2 станом на 25.08.2020 року виникла заборгованість - 1053459,48 грн., яка складається з наступного: 75872,53 грн. - заборгованість за кредитом; 288373,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 689213,71 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20.07.2007 року уклали договір іпотеки № 207039. Згідно з договором іпотеки Відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: - Ѕ будинку загальною площею 252,50, житлова площа 84,20, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 54560 грн. 00 коп. - Ѕ будинку загальною площею 252,50, житлова площа 84,20, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , майно належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору міни. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 36440 грн. 00 коп. Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв, клопотань та відзиву не надавали.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 20.07.2007 року ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору № 207039 від 23.10.2007 року отримала кредит у розмірі 95000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.07.2012 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 20.07.2007 року було укладено договір іпотеки відповідно до іпотечного договору № 207039, згідно за яким відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: - Ѕ будинку загальною площею 252,50, житлова площа 84,20, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 54560 грн. 00 коп. - Ѕ будинку загальною площею 252,50, житлова площа 84,20, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , майно належить ОСОБА_3 на праві власності та на підставі договору міни. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 36440 грн. 00 коп
За умовами п. 1.4. Кредитної угоди кредит надається на наступні цілі: поповнення товарного обороту.
Згідно п. 41. Угоди за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення Траншу кредиту згідно п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, п.1.3, 4.1, 4.2, 4.3 договорів про видачу траншів позичальник сплачує відсотки в розмірі 20% річних.
Наслідки порушення зобов'язань зі сплати відсотків і винагороди за цим договором визначені п.п. 6.1-6.8 вказаної угоди.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, станом на 25.08.2020 року виникла заборгованість - 1053459,48 грн., яка складається з наступного: 75872,53 грн. - заборгованість за кредитом; 288373,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 689213,71 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
На підставі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а за ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК. На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, за відповідачами рахується заборгованість станом на 25.08.2020 року в сумі 1053459,48 грн., яка складається з наступного: 75872,53 грн. - заборгованість за кредитом; 288373,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 689213,71 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Доказів протилежного відповідачами не надано. Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. За ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Згідно із ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в тому числі за рішенням суду. На підставі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги Іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. В силу ст. 1049 та ст. 1048 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами п. 25 Іпотечних договорів № 207039-1 від 12.07.2007 року звернення стягнення на предмет Іпотеки здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Отже, вимога позивача про звернення стягнення на будинок загальнею полощею 252,50, житлова площа 84,20 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 207039 від 23.10.2007 року у розмірі 1053459,48 (75872,53 грн. - заборгованість за кредитом; 288373,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 689213,71 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про виселення відповідачів та інших осіб, які проживають у займаному приміщенні суд зазначає наступне. Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутися з таким позовом окремо.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК України.
Вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в разі звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини третьої статті 40 Закону України «Про іпотеку».
Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення) - предмета іпотеки у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, (провадження № 14-317цс18).
Судом установлено, що нерухоме майно належало іпотекодавцю на підставі договору міни, посвідченого Покровською держконторою 27.03.1996 року за реєстровим № 390 та зареєстровано в КП «Синельниківське МБТІ 01.04.1996 року. Тобто, придбане не за рахунок кредитних коштів.
Отже, при виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Оскільки у справі, що розглядається, нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, придбано не за рахунок отриманого кредиту, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідачів з зазначеного житлового приміщення без надання їм іншого, що відповідає положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР.
Крім того, окрім відповідачів, в будинку зареєстровано ще три мешканця, один з яких є малолітньою дитиною.
За наявних обставин, суд приходить до висновку, що позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення, а вимоги в частині виселення відповідача з будинку до задоволення не підлягають.
Крім цього, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 18 954,89 грн.
Також підлягає поверненню надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 38, 39 Закону України „Про іпотеку", ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 197 ч.2, 208, 212-215, 218, 224-226, 232 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 207039 від 23.10.2007 року у розмірі 1053459,48 (75872,53 грн. - заборгованість за кредитом; 288373,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 689213,71 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) звернути стягнення на будинок загальною полощею 252,50, житлова площа 84,20 та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( іпн НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 18954,89 грн ( вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 89 копійок) на користь акціонерного товариства КБ «ПриватБанк».
Повернути з державного бюджету на користь АТ КБ «ПриватБанк» надмірно сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн ( дві тисячі сто дві гривні)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Єдаменко