Справа № 455/456/21
Провадження № 1-кс/455/131/2021
15 квітня 2021 року м. Старий Самбір
Слідчий суддя Старосамбірського районного суду Львівської області ОСОБА_1 секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021141320000069 від 03.04.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
Прокурор Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №12021141320000069, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2021 року.
Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що у провадженні відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №12021141320000069, відомості про яке 03.04.2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено , що 02.04.2021 року у ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області поступило повідомлення від працівника СРПП відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Лимара про те, що 02.04.2021 року о 18:33 годині, під час перевірки документів, водій транспортного засобу марки «Вольво», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , надав підроблену товаро-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , належить ОСОБА_4 , жительці АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 належить ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_1 .
02.04.2021 року в період часу з 19:10 години по 20:00 годину, за адресою: АДРЕСА_2 проведений огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року.
02.04.2021 року автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, доставлено на територію відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: м. Старий Самбір, вул. Л. Галицького, №41, Львівської області
05.04.2021 автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , причеп марки «MIELE» 1991 року випуску та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №120211413200000069.
Із показань працівника СРПП відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області Лимара встановлено, що під час зупинки автомобіля марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 з причепом марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , водій ОСОБА_6 надав документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_6 , свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія з серійним номером НОМЕР_7 та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 7 від 02.04.2021 року. Згідно товарно-транспотртної накладної замовником та вантажоодержувачем являється ТОВ «ОІЛ- ТРЕЙДИНГ». Пункт навантаження с. Кобло Старосамбірського району Львіської області, найменування, марка, вид нафтопродуку (нафти) зазначено - кубовий залишок. Кубовий залишок - це малолеткий висококиплячий залишок, що утворюється у процесах дистиляції та ректифікації рідких сумішей на фракції. У графі дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника - відсутня. Підприємство, яке здійснює діяльність в результаті якої утворюється кубовий залишок у с. Кобло відсутнє. Крім того, у водія відсутнє Cвідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. У зв'язку з цим виникли сумніви щодо вантажу, який перевозиться.
В органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що зберігання вищевказаного автомобіля, причепа, у якому згідно товарно-транспортної накладної міститься кубовий залишок та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року, які в рамках даного кримінального провадження є речовими доказами за місцем проживання користувача - ОСОБА_6 чи інших осіб, загрожує їх пошкодженню, ремонту, зміні технічного стану, знищенню або переробці вантажу, який міститься у причепі або відчуженню.
Оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора, а також, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, відчуження, використання речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки такий має істотне значення для встановлення важливих обставин вчиненого кримінального правопорушення та в подальшому проведення необхідних судових експертиз, просить постановити ухвалу про накладення арешту на:
- автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , жительці АДРЕСА_1 , користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 належить ОСОБА_4 , жительці АДРЕСА_1 , у якому згідно товарно-транспортної накладної міститься кубовий залишок, користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року, котрі в рамках даного кримінального провадження визнані речовими доказами, оскільки можуть містити на собі сліди вчинення злочину, шляхом заборони права його власника та користувача на відчуження та користування вказаним автомобілем та причепом.
Автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , зберігаються на території відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: м. Старий Самбір, вул. Л.Галицького, №41, Львівської області, а товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року зберігається при матеріалах кримінального провадження.
Правова кваліфікація - ч.4 ст.358 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечив, навів обставини аналогічні викладеним у поясненнях, які підтвердив рядом долучених до пояснення документів.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 02.04.2021 року в пункт "Блажів-1" (с.Кобло Самбірського району) прибув автомобіль. Черговим охоронцем проведено запис і скеровано на місце завантаження. Він дав доручення провести завантаження. В районі обіду провели завантаження, після чого авто виїхало з території. Було проведено записи в вахтовому журналі. З моменту виїзду авто з пункту завантаження та до моменту зупинки автомобіля поліцією пройшло, приблизно 40 хвилин. Водій йому відомий, часто приїжджає.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, ознайомившись із документами долученими до клопотання, дослідивши їх, встановив, що сектором дізнання відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03.04.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141320000069, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Як зазначено у витягу з ЄРДР 02.04.2021 року у ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області поступило повідомлення від інспектора патрульної поліції Лимара про те, що 02.04.2021 року о 18:33 годині, під час перевірки документів, водій транспортного засобу марки «Вольво», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , надав підроблену товаро-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів.
02.04.2021 року з 19.10 години до 20.00 години слідчою ОСОБА_8 проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено транспортний засіб марки «VOLVO», реєстраційний номерним знаком НОМЕР_3 , причеп з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року.
Постановою начальника сектору дізнання ОСОБА_9 від 05.04.2021 року вилучені в ході огляду місця події автомобіль, причіп та товарно-транспортна накладна визнано речовими доказами.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Так, п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті , арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.
Відповідність майна критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України означає, що воно є матеріальним об'єктом, який був знаряддям кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ст.171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Із досліджених в судовому засіданні долучених до клопотання копій матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Відповідно до диспозиції ч.4 ст.358 КК України використання завідомо підробленого документа карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Тобто, кримінальним проступком є використання завідомо підробленого документа.
Як вбачається з матеріалів провадження, згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , належать ОСОБА_4 , жительці АДРЕСА_1 .
Відповідно до договорів оренди транспортних засобів від 10.03.2020 року між ОСОБА_4 від імені якої діяла ОСОБА_10 як орендодавцем з одного боку та ТОВ «КВ-АВТОТРАНС» від імені якого діяла ОСОБА_11 як орендарем з метою здійснення господарської діяльності в строкове платне користування передано транспортний засіб марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 .
Згідно наказу ТОВ «КВ-АВТОТРАНС» від 02.11.2018 року №2-К ОСОБА_6 прийнято на посаду водія вантажного автомобіля. А згідно наказу №11/03 від 11.03.2020 року за ним закріплено транспортний засіб марки «VOLVO» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 та причеп з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 .
На виконання договору поставки №01-0909/19UU-JIA від 09.09.2019 року, укладеного між ТОВ «КВ-АВТОТРАНС» (покупець) та ДП «Юсенко Україна» (продавець), продавець зобов'язується на умовах, визначених договором передавати у власність покупця сиру нафту у відповідності до специфікації, які оформлені додатками до даного договору і є його невід'ємними частинами.
01.04.2021 року за №16 ТОВ «КВ-АВТОТРАНС» оформило заявку ДП «Юсенко Україна» на відвантаження нафтопродуктів, дата відвантаження 02.04.2021 року.
01.04.2021 року за №5 керівник підприємства ОСОБА_4 оформила довіреність на водія ОСОБА_6 на отримання від ДП «Юсенко Україна» сирої нафти кількістю 24 тонни.
Відповідно до виписки по особовому рахунку від 02.04.2021 року власника - ТОВ «КВ-АВТОТРАНС», останні оплатили вказаною датою ДП «Юсенко Україна» 305280,00 гривень, призначення платежу - за сиру нафту.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, щодо недопущення відчуження автомобіля, причепа та товарно-транспортної накладної, на яке покликається прокурор як на основну мету, відповідно до ст. 170 КПК України, поданого клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).
Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Згідно вимог ч. 3 ст.26 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність фізичних чи юридичних осіб - це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.
Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.
Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема: законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Прокурором не наведено переконливих доказів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування арешту на зазначений транспортний засіб та причеп шляхом заборони його використання та не доведено розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На переконання слідчого судді, заборона відчуження автомобіля та причепа виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.
Також відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Санкцією ч.4 ст.358 КК України не передбачено конфіскації або спеціальної конфіскації майна, слідчий суддя вважає за можливе застосувати менш обтяжливий спосіб арешту майна, ніж той про який просить прокурор у своєму клопотанні.
Не наведено в клопотанні прокурором та не подано доказів, які б підтверджували підставність накладення арешту на автомобіль та причеп саме в частині заборони користування майном, і що саме відсутність заборони на користування майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Також, слідчий суддя враховує те, що жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тому вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на автомобіль саме в частині заборони його відчуження.
Така форма арешту майна буде повністю відповідати меті арешту майна у даному кримінальному провадженні та не порушить право власника на користування цим майном.
Таким чином, накладення арешту на автомобіль та причеп у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні та не порушить при цьому господарську діяльність підприємства.
Слідчий суддя враховує також те, що клопотання прокурора в частині накладення арешту на кубовий залишок в причепі не підлягає до задоволення, оскільки вказане суперечитиме вимогам ст.ст.170-173 КПК України. Вказаний у клопотанні прокурора кубовий залишок не відповідає критеріям п.п.1-4 ч.2 ст.170 КПК України адже, серед іншого речовим доказом, згідно наданих прокурором до клопотання додатків, не визнавався, родових ознак (агрегатний стан, об'єм, вага тощо) в прохальній частині клопотання прокурором не вказано.
Що стосується товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року то з метою забезпечення збереження речового доказу до завершення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, запобігання можливості його відчуження та розпорядження нею, на переконання слідчого судді виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи, а тому клопотання у цій частині підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 309, 395 КПК України,-
Клопотання прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про арешт майна, - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «VOLVO» 2011 року випуску, білого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_1 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони права власника та користувача на відчуження вказаного автомобіля.
Накласти арешт на причеп марки «MIELE» 1991 року випуску, сірого кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_1 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони права власника та користувача на відчуження вказаного причепа.
Накласти арешт натоварно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №7 від 02.04.2021 року, шляхом заборони відчуження та користування вказаною накладною.
У задоволенні решти вимог клопотання, - відмовити.
Звернути увагу прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або особи, на зберігання якій передано майно, на необхідність забезпечення належних умов зберігання речових доказів.
Роз'яснити, що згідно ч.4 ст. 100 КПК України у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.
Виконання ухвали покласти на прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ..
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 17 годині 55 хвилин 19.04.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1