Справа № 450/1256/21 Провадження № 2-о/450/46/21
"16" квітня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Ориняк Н.М.
з участю: заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_1 ,- ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 , представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців, яким визначити такі тимчасові обмеження його прав: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди постраждалій особі ОСОБА_1 у користуванні майном, а саме будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити наближатися на визначену відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні розмови з постараждалою особою ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб
встановив:
підстава заяви (позиція заявника): шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 18.06.2020 року. Заінтересована особа ОСОБА_3 вчинив щодо заявника домашнє, психологічне, економічне насильство. Заявник звернулася до ЛРУП ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України. Заінтересована особа систематично вчиняє неправомірні дії, наносить побої.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , заяву заперечив, у зв'язку із її необґрунтованістю.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
З ксерокопії паспорта заявниці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданий Сихівським РВУ МВСУ у Львівській області слідує, що її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1829493846236 від 10.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Довідки № 1537 від 28.12.2020 року, видана Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Відомості про перебування у володінні заявниці іншого житла суду не надано.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/4100/19 від 18.06.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
В судовому засіданні заявниця повідомила, що 21 лютого 2021 року, приїхавши додому за адресою: АДРЕСА_1 , її колишній чоловік - ОСОБА_3 не пускав її до будинку, закривав двері в будинку, повішав на браму колодку, викидав особисті речі заявника за межі будинку, таким чином обмежує її (заявника) у можливості проживати у спільному будинку, погрожував заявниці фізичною розправою. Окрім цього, ОСОБА_3 неодноразово застосував до заявниці фізичну силу, наносив побої, як наслідок заявник змушена шукати житло для свого тимчасового проживання.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що час від часу їздить за кордон, а також те, що не пускає заявника до житла, змінив замки, оскільки заявник неналежно виконує свої обов'язки щодо дітей, не надає їм належного утримання та виховання, а відтак він (заінтересована особа) боїться за безпеку своїх неповнолітніх дітей.
Згідно п. п. 3, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, заявник з приводу протиправних дій заінтересованої особи відносно неї звернулася до ЛРУП ГУ НП у Львівській області з відповідною заявою.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань до такого реєстру 25.11.2020 внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 . її чоловік 24.11.2020 наніс останній тілесні ушкодження. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 125 КК України.
З висновку експерта № 260/2020 від 17.12.2020, випливає, що при судово-медичній експертизі під час огляду у гр. ОСОБА_1 , 1985 р.н., було виявлено синці на лівому стегні та в ділянці правого колінного суглобу, котрі утворилися від контакту з тупими предметами чи при ударі до таких, могли виникнути 16.12.2020 року за обставин, на які вказує потерпіла, мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_1 , 1985 р.н. не є небезпечними для життя та здоров'я в момент заподіяння.
Частиною 2 ст. 3 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п.2 ст.24 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, тобто до особи, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає доведеним факт, що заінтересована особа ОСОБА_3 вчиняє домашнє, економічне насильство відносно заявника, є високим вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього, економічного насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту з метою превентивного уникнення можливості настання тяжких наслідків до кривдника необхідно застосувати частковий обмежувальний припис.
За статтею 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов'язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.
У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Ориz V. Тиrkеу, по. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, та підкресливши серйозність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.
З врахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що вжиті заявником розумні заходи для її захисту та покарання винного не надали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту її прав.
Враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону, суд дійшов висновку про те, що наведені заявником у заяві заходи будуть забезпечувати дієвий та ефективний захист від кривдника, однак на думку суду достатніми будуть щодо дії їх у часі протягом двох місяців, у зв'язку з чим заява підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. 259 -261, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - задоволити частково.
Видати обмежувальний припис ОСОБА_3 на строк 2 (два) місяці, заборонивши йому:
перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
наближатися на визначену відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
вести листування, телефонні розмови з постараждалою особою ОСОБА_1 та контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди постраждалій особі ОСОБА_1 у користуванні майном, а саме будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Про видачу обмежувального припису повідомити відділу поліції № 6 Львівського районного управління поліції ГУНП У Львівській області для взяття кривдника ОСОБА_3 на профілактичний облік.
Допустити рішення суду до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення суду складено 16.04.2021 року.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяЄ. О. Данилів