21 квітня 2021 року
Київ
справа №420/6418/20
адміністративне провадження №К/9901/12738/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року, від 8 вересня 2020 року, від 9 серпня 2020 року та ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року, від 17 лютого 2021 року, від 19 лютого 2021 року у справі №420/6418/20 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною постанови №ВП №55193991 від 4 грудня 2017 року, бездіяльності, стягнення моральної шкоди та грошових коштів,
12 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року, від 8 вересня 2020 року, від 9 серпня 2020 року та ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року, від 17 лютого 2021 року, від 19 лютого 2021 року у справі №420/6418/20.
Зазначена касаційна скарга подана російською мовою. Водночас, касаційна скарга містить посилання на норми чинного законодавства України викладені державною мовою, що надає можливість Верховному Суду розглянути деякі клопотання скаржника.
Так, до касаційної скарги заявником додано такі клопотання:
- про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням важкого матеріального стану касатора-позивача;
- про поновлення строку та вважати його таким, що не закінчився, для звернення до суду з касаційною скаргою;
- про розгляд касаційної скарги, поданої російською мовою, при необхідності, залучення безкоштовного перекладача;
- клопотання про залучення судом перекладача за рахунок держави або відповідача, у випадку якщо це необхідно суду, з метою перекладу касаційної скарги з російської мови (мови оригіналу) на українську мову;
- клопотання про направлення судом касатору (позивачу) засвідченої мокрою, чіткою печаткою первинної копії рішення (ухвали, постанови) Верховного Суду у справі №420/6418/20 у кількості запитуваних екземплярів;
- клопотання про недопущення розподілу цієї касаційної скарги на необ'єктивних суддів.
Щодо клопотання про розгляд касаційної скарги, яка викладена російською мовою Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
За приписами частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Така позиція касаційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16).
Також подібні висновки викладались в ухвалах Верховного Суду від 1 серпня 2019 року у справі 826/10114/17, від 1 липня 2019 у справі 243/10706/18, від 22 липня 2019 року у справі 826/19159/16. Підстав для відступлення від цих висновків немає.
У разі якщо скаржник не володіє (недостатньо володіє) українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України "Про безоплатну правову допомогу" гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
З огляду на викладене, касаційна скарга має бути подана українською мовою.
Одночасно частиною четвертою статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, матеріали касаційної скарги, що надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору. Натомість, позивачка просить звільнити її від його сплати, обґрунтовуючи це тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній рік.
Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб'єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, для звільнення від сплати судового збору особа, яка подає касаційну скаргу має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити її від сплати судового збору.
Клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору мотивоване її скрутним матеріальним становищем, зокрема ОСОБА_1 зазначає, що вона: є пенсіонером за віком, належить до категорії непрацездатного, малозабезпеченого населення, має тяжкий стан здоров'я та потребує постійного стороннього догляду й значних витрат на лікування. Вказує, що вона позбавлена можливості сплатити судовий збір з огляду на низький рівень доходу, єдиним джерелом якого є виплата пенсії.
На підтвердження наведених у своєму клопотанні доводів, ОСОБА_1 надала копію довідки про доходи №9773017398703714, виданою Білгород-Дністровським відділом обслуговування громадян (сервісний центр), з якої вбачається, що за період з січня 2020 року до грудня 2020 року їй було нараховано: 20 157,00 грн пенсії за віком; індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України Форма ОК-5 за період з 2005 року до 2011 року; відомості із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів від 22 січня 2021 року за період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2020 року.
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 та звільнити її від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
З урахуванням зазначеного, і з огляду на те, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року апеляційним судом не переглядалась, а ухвала від 8 вересня 2020 року про відвід судді не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції, підстави для відкриття касаційного провадження на вказані ухвали суду першої інстанції відсутні.
Разом з тим, необхідно зазначити, що в Єдиному державному реєстрі відсутня ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2020 року, яку оскаржує позивачка у прохальній частині касаційної скарги. Натомість наявна ухвала цього суду від 9 вересня 2020 року про відвід судді, яка, як вже зазначалось, не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Водночас, позивачка оскаржує ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року, від 17 лютого 2021 року та від 19 лютого 2021 року.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Так, частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відтак, ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду постановлені за результатами розгляду клопотання про відвід судді від 17 лютого 2021 року і від 19 лютого 2021 року не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
З огляду на зазначене, у касаційному порядку може бути оскаржена лише ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Однак, скаржник звернувся до суду лише 12 квітня 2021 року. Тобто з пропуском строку касаційного оскарження.
Як вбачається із наданої копії конверту суду апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення було отримано скаржником 10 березня 2021 року, а відтак останнім днем звернення до суду було 9 квітня 2021 року.
За таких обставин, Верховний Суд пропонує скаржнику надати клопотання про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням підстав та наданням відповідних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку касаційного оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) касаційної скарги і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи, викладеної українською мовою.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року, від 8 вересня 2020 року, від 9 серпня 2020 року та ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, від 19 лютого 2021 року у справі №420/6418/20.
Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року у справі №420/6418/20.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року у справі №420/6418/20 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною постанови №ВП №55193991 від 4 грудня 2017 року, бездіяльності, стягнення моральної шкоди та грошових коштів залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду