21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/19766/16
адміністративне провадження № К/9901/36879/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №826/19766/16
за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів: Епель О.В., Пилипенко О.Є.,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, ГТУЮ у м. Києві), у якому просив:
1.1. скасувати наказ ГТУЮ у м. Києві від 08 листопада 2016 року № 2356/03 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві (далі - Святошинський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві);
1.3. стягнути з ГТУЮ у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2017 року і ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Скасовано наказ ГТУЮ у м. Києві від 8 листопада 2016 року №2356/03 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві. Стягнуто з ГТУЮ у місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу без визначення розміру.
4. Постановою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Касаційну скаргу ГТУЮ у м. Києві задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасовано в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу № 826/19766/16 у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині цю постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
4.1. Направляючи справу в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд, Верховний Суд указав на те, що суд апеляційної інстанції, зазначивши про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не визначив точної суми, яка має бути стягнута на користь ОСОБА_1 , що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки вирішення цього питання потребує дослідження відповідних доказів стосовно заробітної плати позивача, що виходить за межі касаційного перегляду.
5. За наслідками нового розгляду справи у частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 02 грудня 2020 року замінено відповідача у справі, а саме: ГТУЮ у м. Києві на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року в частині відмови у стягненні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2016 року по 27 березня 2018 року в сумі 36614,60 грн.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на визнання протиправним та скасування судовим рішенням, яке набрало законної сили, наказу про звільнення позивача з посади з 15 листопада 2016 року, вимушений прогул, за який з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток, є період з 16 листопада 2016 року (день, наступний за датою звільнення позивача) по 27 березня 2018 року (дата рішення суду про поновлення позивача на посаді).
6.1. Належну до стягнення суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 36614,60 грн, суд апеляційної інстанції розрахував наступним чином:
- за 2016 рік (16 листопада - 31 грудня): 33 робочі дні * 107,69 грн = 3553,77 грн;
- за 2017 рік (1 січня - 31 грудня): 248 робочі дні * 107,69 грн = 26707,12 грн;
- за 2018 рік (1 січня - 27 березня 2018 року): 59 робочі дні * 107,69 грн = 6353,71 грн.
6.2. Для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача (107,69 грн), суд апеляційної інстанції застосував надану відповідачем довідку про доходи від 04 травня 2017 року № 149, видану ОСОБА_1 , а також надані позивачем індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу від 20 травня 2017 року, згідно з якими ОСОБА_1 нараховано у вересні 2016 року 1649,82 грн, у жовтні 2016 року 2873,18 грн. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що кількість робочих днів у вересні та жовтні 2016 року становила 22 та 20 днів відповідно (сукупно 42 робочі дні, а не 32, як помилково визначає позивач у наданому розрахунку). Відтак, керуючись приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд апеляційної інстанції розрахував середньоденну заробітну плату позивача наступним чином: (1649,82 грн + 2873,18 грн) / 42 робочі дні = 107,69 грн.
7. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на необхідність урахування підвищення посадових окладів та коригування заробітної плати по посаді головного державного виконавця органу державної виконавчої служби, які відбулись після звільнення позивача із займаної посади, оскільки за висновком суду апеляційної інстанції пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, підлягає застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
7.1. Також, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17 як такі, що стосувалися визначення розміру середнього заробітку внаслідок затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, обставини якої не є подібними до обставин цієї справи, а тому не підлягає врахуванню судом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. 30 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при цьому суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14.
9.1. Так, посилаючись на висновки Верховного Суд, викладені у зазначених постановах, скаржник наполягає, що вимушений прогул є одним із випадків збереження заробітної плати згідно з підпунктом «з» пункту Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Указаним Порядком передбачено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, згідно з пунктом 10 цього Порядку якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на робот підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
9.2. Також, скаржник указує, що визначаючи розмір середнього заробітку позивача, суд апеляційної інстанції взяв до уваги довідку про доходи від 04 травня 2017 року №149 та індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу від 20 травня 2017 року, які не містить даних про відпрацьовані позивачем робочі дні чи години. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції вдався до припущення, що у вересні 2016 року позивач відпрацював саме 22 робочих дні. Натомість, звертає увагу, що був призначений на посаду 15 вересня 2016 року, а тому фактично не міг відпрацювати більше 12 робочих днів.
9.3. Зазначає, що указані обставини призвели до неправильного обчислення середньоденного заробітку позивача, який є основою для розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу та, відповідно, до неправильного розрахунку суми вимушеного прогулу, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10. 30 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Жук А.В., Загороднюк А.Г.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року після залишення касаційної без руху відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
13. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Установлені судами фактичні обставини справи
14. Наказом ГТУЮ у м. Києві від 12 вересня 2016 року № 2019/03 ОСОБА_1 з 15 вересня 2016 року призначено на посаду головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, як такого, що визнаний переможцем конкурсу на зайняття посад державної служби, з випробувальним терміном два місяці.
15. З 15 вересня 2016 року на позивача були покладені обов'язки з оформлення і направлення через відділення поштового зв'язку простої кореспонденції відділу відповідно до письмового доручення в.о. начальника Святошинського РВ ДВС м. Київ №87.
16. Наказом ГТУЮ у м. Києві від 08 листопада 2016 року №2356/03 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 15 листопада 2016 року, у зв'язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
17. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», кількість робочих днів становила:
17.1. 2016 рік: листопад - 22, грудень - 22;
17.2. 2017 рік: січень - 20, лютий - 20, березень - 22, квітень- 19, травень- 20, червень- 20, липень- 21, серпень- 22, вересень- 21, жовтень- 21, листопад- 22, грудень- 20;
17.3. 2018 рік: січень - 21, лютий - 20, березень - 21.
18. Згідно з наданою відповідачем до суду першої інстанції довідкою про доходи від 04 травня 2017 року № 149, виданою ОСОБА_1 , інформація з якої також співпадає з наданими позивачем індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу від 20 січня 2017 року, ОСОБА_1 нараховано у вересні 2016 року 1649,82 грн, у жовтні 2016 року 2873,18 грн.
Нормативне регулювання
19. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
20. За змістом частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
21. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
23. Пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
24. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
25. За змістом пункту 10 розділу IV Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
26. Оцінюючи за правилами статті 341 КАС України у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм матеріального і процесуального права у контексті встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд виходить із такого.
27. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, а також щодо встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.
28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
29. Спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є визначення розміру належного позивачу до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу унаслідок незаконного звільнення.
30. Слід зазначити, що КЗпП України, який підлягає субсидіарному застосуванню до спірних правовідносин, передбачає засоби правового захисту працівників, звільнення яких визнане незаконним. За змістом частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
31. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
32. Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
33. Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника до дня винесення рішення суду про поновлення його на роботі.
34. Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13, сформулював правову позицію, згідно якої суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за встановленими законодавством правилами.
35. Верховний Суд підтримує цю позицію, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 822/1832/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/5932/16, від 19 червня 2019 року у справі № 2-а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17 та інших і звертає увагу, що при визначенні розміру такого заробітку суд повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача.
36. Відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
37. У разi винесення рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу середня заробiтна плата працiвниковi нараховується за правилами Порядку № 100.
38. У відповідності до абзацу 3 пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
39. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).
40. При цьому, слід ураховувати, що при обчисленні середньої заробітної плати включаються виплати, що мають постійний характер (основна заробітна плата доплати, надбавки, премії), без виключення сум відрахування (на податки, стягнення аліментів тощо), та не включаються одноразові виплати. Виплати, які не враховуються при обчисленні середнього заробітку, визначені пунктом 4 Порядку № 100.
41. Пунктом 10 Порядку № 100, який був чинним у періоді вимушеного прогулу позивача та підлягав застосуванню до спірних правовідносин, передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахуноковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком № 100, у тому числі й за час вимушеного прогулу.
42. Так, у разi пiдвищення тарифних ставок i посадових окладiв вiдповiдно до актiв законодавства, а також за рiшеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому перiодi, так i у перiодi, впродовж якого за працiвником зберiгається середнiй заробiток, заробiтна плата, включаючи премiї та iншi виплати, що враховуються для обчислення середньої заробiтної плати, за промiжок часу до пiдвищення коригуються на коефiцiєнт їхнього пiдвищення.
43. Коефiцiєнт, на який слiд коригувати виплати, якi враховуються для обчислення середньої заробiтної плати, розраховується дiленням окладу (тарифної ставки), установленого пiсля пiдвищення, на оклад (тарифну ставку) до пiдвищення.
44. Аналогічні правові висновки щодо застосування положень Порядку №100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 12 серпня 2020 року у справі № 2-а-3279/10/1970, від 11 лютого 2021 року справі №814/197/15 і підстав для відступу від таких висновків під час розгляду цієї справи колегія суддів не знаходить.
45. Застосовуючи наведені підходи у цій справі Верховний Суд приходить до таких висновків.
46. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був призначений на посаду з 15 вересня 2016 року, з якої його 15 листопада 2016 року протиправно звільнено.
47. Судом апеляційної інстанції вірно обраховано період вимушеного прогулу з 16 листопада 2016 року (наступний день після звільнення, позаяк день звільнення вважається останнім робочим днем) по 27 березня 2018 року (день ухвалення постанови Київським апеляційним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві).
48. Для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано використовував надану відповідачем довідку про доходи від 04 травня 2017 року № 149, видану ОСОБА_1 , за період вересень 2016 року (1649,82 грн) та жовтень 2016 року (2873,18 грн) - два останні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи, як це передбачено пунктом 2 Порядку № 100.
49. Суд апеляційної інстанції при обрахунку середньоденної заробітної плати виходив із кількості робочих днів у вересні - 22 та у жовтні -20 днів (сукупно 42 робочі дні, а не 32, як визначено позивачем у наданому ним розрахунку).
50. При цьому, судом апеляційної інстанції не взято до уваги ту обставину, що позивач лише 15 вересня 2016 року прийнятий на посаду, а тому не міг відпрацювати у цьому місяці 22 робочі дні, а також судом не перевірено скільки фактично робочих днів позивачем відпрацьовано у жовтні 2016 року.
51. Зі змісту довідки про доходи ОСОБА_1 від 04 травня 2017 року № 149 за період вересень та жовтень 2016 року слідує, що вона не містить інформації стосовно виплат (постійні чи які мали разовий характер), які були включені до указаних за ці місяці доходів, так само як не містить інформації щодо кількості фактично відпрацьованих позивачем днів у зазначений період.
52. Відтак, суд апеляційної інстанції розрахував середньоденну заробітну плату (107,69 грн) з неправильним застосуванням пункту 8 Порядку № 100, відповідно до якого середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
53. Колегія суддів також погоджується із доводами касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо незастосування до спірних правовідносин приписів пункту 10 Порядку №100 під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим останнім допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме пункту 10 Порядку №100 та частини другої статті 235 КЗпП України.
54. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц наголошував, що тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
55. Наведене в сукупності свідчить про невиконання судом апеляційної інстанції вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 25 серпня 2020 року. Зокрема, судом апеляційної інстанції не досліджено склад доходів позивача за вересень та жовтень 2016 року, які мають враховуватися при обрахунку середнього заробітку, кількість фактично відпрацьованих ним днів у зазначений період, не підтверджено і не спростовано фактів підвищення посадового окладу за посадою, на яку позивача поновлено, у період, який припадає на вимушений прогул.
56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору у цій частині.
57. Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
58. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
59. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
60. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції про суму належного до стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
61. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
62. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
63. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору в означеній частині, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
64. Під час нового розгляду справи у цій частині суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України та приписів Порядку №100.
Висновки щодо розподілу судових витрат
65. З огляду на результат касаційного розгляду Верховний Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 826/19766/16 скасувати, а справу в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.В. Жук А.Г. Загороднюк