20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/146/20 пров. № А/857/4424/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Адам Ю.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Коваленка Олександра Миколайовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Коваленка Олександра Миколайовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. про визнання протиправним і скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Луцович М.М.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 06 хв. 30.11.2020р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 16.12.2020р.),-
09.01.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) представник адвокат Коваленко О.М., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати накази відповідача Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Закарпатській обл.:
№ 2498 від 16.12.2019р. про притягнення дільничного офіцера поліції відділу превенції Ужгородського відділу поліції /ВП/ ГУ НП в Закарпатській обл. ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з органів поліції;
№ 277 о/с від 19.12.2019р. в частині звільнення позивача з Національної поліції;
поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській обл. з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (Т.1, а.с.1-9).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2020р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.235-243).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Коваленко О.М., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, якою заявлений позов задовольнити (Т.2, а.с.2-5).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує порушенням порядку проведення огляду позивача на стан сп'яніння, відібрання у нього письмових пояснень, а також процедури звільнення з органів поліції.
Зокрема, при освідченні позивач не міг впевнитись в його результатах, оскільки протокол медичного освідчення № 1263 від 29.11.2019р. йому не був наданий, жодних підписів про його отримання він не ставив і після дослідження матеріалів дисциплінарного провадження виявив невідповідність вказаної у цьому протоколі дати народження (невірна 05.06.1996р. замість правильної 06.05.1996р.).
Зазначені обставини ставлять під сумнів легітимність протоколу освідчення та його висновки.
Також нормами ст.149 КЗпП України передбачено обов'язок службової особи опитати працівника, який знаходиться в стані сп'яніння щодо зазначеного інциденту. Щодо перебування на робочому місці в стані сп'яніння позивачу не було поставлено жодного запитання та не було вказано будь-якого обґрунтування. В день, коли було підтверджено стан сп'яніння, згідно ч.4 ст.18 Дисциплінарного статуту НП України не допускається відібрання пояснень. Наявність 29.11.2019р. пояснень позивача свідчить про те, що він фактично не перебував в стані сп'яніння.
Окрім цього, звільнення позивача відбулося у період його перебування на лікарняному листку з 19.12.2019р. по 24.12.2019р., що підтверджується копією листка № 681 від 19.12.2019р. Про перебування на лікарняному позивач повідомляв безпосереднього керівника та керівника кадрового забезпечення Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській обл.
Довідка відповідача про те, що позивач не повідомляв відділ кадрів ГУ НП в Закарпатській обл. про перебування на лікарняному, не може бути належним доказом, оскільки позивач повідомив про перебування на лікарняному керівника кадрового підрозділу за місцем проходження служби.
Відповідачем ГУ НП в Закарпатській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.22-32).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 29.11.2019р. на виконання вимог наказу ГУ НП в Закарпатській обл. № 96 від 15.01.2019р. «Про створення постійно діючих оперативно-профілактичних мобільних груп з числа працівників ГУ НП в Закарпатській обл. на території області» та протоколу наради керівництва НП № 13 від 05.06.2019р., мобільною групою з числа працівників ВІОС УКЗ ГУНП та Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП проведено перевірку дотримання працівниками Ужгородського ВП ГУ НП ГУ НП в Закарпатській області службової дисципліни та законності під час несення служби.
У ході перевірки близько 10 год. 00 хв. 29.11.2019р. під час спілкування з дільничним офіцером поліції відділу превенції цього відділу поліції старшим сержантом поліції ОСОБА_1 у працівників ВІОС УКЗ виникла підозра щодо перебування останнього у нетверезому стані, оскільки були помітні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови), що відображено в рапорті від 29.11.2019р. (Т.1, а.с.60).
З метою підтвердження факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння його було направлено до КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, де у присутності його безпосереднього керівника - начальника відділу превенції Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській обл. майора поліції ОСОБА_2 позивач пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Із змісту протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння № 1263 від 29.11.2019р. слідує, що позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння (згідно індикаторної трубки виявлено 0,80 проміле), про що КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради зроблено заключення, про те що позивач перебував у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю (Т.1, а.с.64 і на звороті).
02.12.2019р. позивач пройшов медичний огляд у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради на стан вживання наркотичних засобів. Оглядом лікаря-нарколога ознак наркотичного сп'яніння у позивача не було виявлено, про що зазначено у протоколі медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння № 1272 від 02.12.2019р. (Т.1, а.с.143).
Наказом ГУ НП в Закарпатській обл. № 2377 від 29.11.2019р. за фактом встановлення перебування дільничного офіцера поліції сектору превенції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння призначено комісійне службове розслідування (Т.1, а.с.65).
За результатами вказаного розслідування відповідачем складено Висновок про результати службового розслідування, який затверджений керівником ГУ НП в Закарпатській обл. 16.12.2019р. (Т.1, а.с.173-178).
В ході службового розслідування знайшли своє підтвердження вищенаведені обставини перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, службовим розслідуванням з'ясовано, що позивач та інший працівник поліції ОСОБА_3 причетні до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , що мало місце близько 23 год. 30 хв. - 23 год. 40 хв. 28.11.2019р. на вул.Одеській в м.Ужгороді біля кафе «Антоніо» (за даним фактом наказом ГУНП в Закарпатській обл. № 2376 від 29.11.2019р. призначено службове розслідування дисциплінарною комісією, за результатами якого діям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 буде надано окрему оцінку).
Після цього, 29.11.2019р. вказані поліцейські вийшли на службу, де працівниками ВІОС УКЗ ГУ НП в Закарпатській обл. було встановлено та зафіксовано факт перебування їх у нетверезому стані.
Також 02.12.2019р. працівниками ВІОС УКЗ ГУ НП в Закарпатській обл. було встановлено відсутність на службі ОСОБА_1 у період з 09 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв., що зафіксовано актом про відсутність на службі від 02.12.2019р.
У зв'язку із цим, 05.12.2019р. з метою встановлення причини відсутності на службі позивача до Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській обл. було скеровано запит, згідно відповіді на який ОСОБА_1 перебуває з 02.12.2019р. на амбулаторному лікуванні.
В цілях підтвердження наведеної обставини дисциплінарною комісією ГУ НП в Закарпатській обл. та прокуратурою Закарпатської обл. були направлені запит до Департаменту охорони здоров'я Закарпатської ОДА, який підтвердив перебування позивача на амбулаторному лікуванні в АЗПСМ с.Руські Комарівці у період з 02.12.2019р. по 11.12.2019р., листок непрацездатності № 060252 (Т.1, а.с.158-159).
За наслідками проведеного службового розслідування відповідачем прийнято наказ № 2498 від 16.12.2019р., згідно якого за грубе порушення службової дисципліни, порушення вимог пп.11, 13, 14 п.3 ст.1, ст.ст.1, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», пп.1 п.1, пп.6 п.2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, п.7 ст.40 КЗпП України, що проявилося у порушенні етики поведінки поліцейського, перебуванні на службі 29.11.2019р. у стані алкогольного сп'яніння, скоєнні вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, проявлену нещирість в ході службового розслідування, позивача ОСОБА_1 відповідно до пп.7 п.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України звільнено зі служби в поліції (Т.1, а.с.11-13).
Наказом ГУ НП в Закарпатській обл. № 277 о/с від 19.12.2019р. «По особовому складу» відповідно до п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції (Т.1, а.с.10).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що винесення відповідачем оскаржуваних наказів № 2498 від 16.12.2019р. та № 277о/с від 19.12.2019р. є правомірним, оскільки матеріалами справи підтверджується перебування позивача 29.11.2019р. на службі в стані алкогольного сп'яніння; допущені позивачем порушення стали можливими внаслідок його неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків, ігнорування вимог Дисциплінарного статуту НП України, Правил етичної поведінки поліцейських та КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015р.
Відповідно до ст.3 зазначеного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.6 цього Закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування, відповідний злочинів, вчинених поліцейськими.
Частиною 1 ст.18 цього Закону встановлено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ст.59 наведеного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р. затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Пунктом 1 розділу 1 цих Правил встановлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно з п.2 розділу 2 наведених Правил під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Відповідно до п.п.3, 4 розділу 4 вказаних Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затв. Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018р., передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами 3, 6, 7, 11 ч.3 ст.1 цього Статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Відповідно до ст.11 зазначеного Статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно з ст.12 зазначеного Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.3 ст.13 цього Статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Згідно зі ст.14 вказаного Статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з ч.1 ст.16 цього Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Частиною 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затв. наказом МВС України № 893 від 07.11.2018р., визначено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.2 і 3 розділу 7 цього Порядку наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки, для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим.
Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Отже, нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності поліцейських, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
З наведеного слідує, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності слід встановити з'ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки. Усі ці питання з'ясовуються в рамках службового розслідування.
Також поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Правил етичної поведінки поліцейських.
Як було встановлено під час судового розгляду, факт перебування 29.11.2019р. позивача в робочий час у приміщення органу Національної поліції у нетверезому стані підтверджується протоколом медичного освідчення № 1263 від 29.11.2019р.
Водночас, як вірно враховано відповідачем, вказаним подіям передували обставини конфліктної ситуації, яка мала місце 28.11.2019р. за участі позивача та іншого працівника поліції Бабая О.В.
Так, близько 23 год. 30 хв. 28.11.2019р. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, неподалік буд.17 на вул.Одеській, у м.Ужгороді, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спровокували конфліктну ситуацію з громадянином ОСОБА_6 , якому в подальшому нанесли тілесні ушкодження.
Отже, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував факт перебування останнього 29.11.2019р. на службі в робочий час у приміщенні Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській обл. в стані сп'яніння, що підтверджується відповідним медичним висновком.
Заперечуючи стан сп'яніння, позивач наголошує на тому, що 28.11.2019р. він звертався за медичною допомогою та приймав відповідні лікарські препарати, в тому числі алкоголевмістні. Також у поданій апеляційній скарзі позивач наголошує на недотримання порядку його медичного освідчення, оскільки протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння йому не був наданий, в ньому невірно зазначена дата його народження.
Наведені доводи колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються обставинами справи.
Так, згідно довідки АЗПСМ с.Руські Комарівці № 256 від 28.11.2019р. позивач звертався за медичною допомогою о 15 год. 00 хв. 28.11.2019р., діагноз ГРВІ (Т.1, а.с.15).
Будь-яких даних щодо лікарських засобів, рекомендованих медичними працівниками до вживання, або доказів придбання позивачем відповідних засобів, вживання яких спричиняє стан сп'яніння, проведеним службовим розслідуванням не виявлено; під час судового розгляду такі обставини також не доведені позивачем.
Під час проведення медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння ОСОБА_1 не заявляв про вживання таких лікарських засобів, однак ствердив про вживанню алкоголю о 01 год. 29.11.2019р.
Факт ознайомлення позивача ОСОБА_1 з протоколом № 1272 від 02.12.2019р. стверджується підписом останнього в графі 15 протоколу «Запис освідчуваного про ознайомлення з результатом огляду» (Т.1, зворот а.с.64).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо розбіжностей фактичної дати народження з датою народження, зазначеною в протоколі медичного освідчення, які на його думку ставлять під сумнів легітимність протоколу освідчення і його висновки, оскільки такі на правильність самого висновку не впливають. Із змісту протоколу № 1272 від 02.12.2019р. (в якому наводяться дані особи, яка скерувала позивача на освідчення, посада позивача) та інших обставин можна однозначно та чітко встановити особу, яка проходила медичне освідчення.
Щодо твердження апелянта та його представника про порушення відповідачем процедури звільнення в період, коли позивач перебував на лікарняному з 19.12.2019р. по 24.12.2019р., колегія суддів зазначає таке.
Згідно п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затв. наказом МОЗ України № 455 від 13.11.2001р., тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Відповідно до п.2.19. цієї Інструкції особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов'язковим зазначенням часу проведеної консультації.
Згідно з ч.3 ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.4 ст.22 цього Статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Із копії наказу (витяг) ГУ НП в Закарпатській обл. № 277 о/с від 19.12.2019р. про звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції відділу превенції Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській обл. зі служби в поліції, слідує, що позивач під час звільнення зі служби ознайомлений із зазначеним наказом під особистий підпис 19.12.2019р. (Т.1, а.с.54).
Таким чином, 19.12.2019р. перебував на службі, через що жодних перешкод для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення не було.
Під час судового розгляду позивачем представлено довідку № 681 від 19.12.2019р. про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії, згідно якої ОСОБА_1 в період з 19.12.2019р. по 24.12.2019р. звільнений від служби через тимчасову непрацездатність.
Разом з тим, вказана довідка не була представлена відповідачу; також під час ознайомлення з наказом № 277 о/с від 19.12.2019р. позивач не заявляв відповідальним працівникам ГУ НП в Закарпатській обл. про перебування на листку непрацездатності.
Також позивачем не надано будь-яких доказів про перебування на лікарняному своєму безпосередньому керівникові або скерування наведеної довідки до Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській обл.
Відібрання письмових пояснень у ОСОБА_1 в рамках службового розслідування відбувалося 29.11.2019р., останній не відмовлявся від їх дачі.
Із змісту наданих письмових пояснень від 29.11.2019р. слідує, що ОСОБА_1 надавав пояснення власноручно, адекватно записував відповіді на поставлені питання (Т.1, а.с.77-84).
Згідно з ч.4 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затв. Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018р., отримання пояснень від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, не допускається, а підлягає відкладенню до його протверезіння.
Вказана норма стосується забезпечення поліцейському права на захист.
Отже, наведені положення не допускають відібрання спотворених, нечітких пояснень зі сторони особи, яка перебуває в стані сп'яніння. Саме такий стан призводить до неможливості особи надавати пояснення. Також у цій нормі застосовано оціночне поняття - стан протверезіння, який дозволяє здійснити опитування особи.
За розглядуваних обставин в особи, яка відбирала пояснення - заступника начальника відділу моніторингу та зонального контролю Закарпатського управління ДВБ НП України майора міліції ОСОБА_7 не виникало будь-яких сумнівів щодо можливості позивача добровільно надавати пояснення.
В аспекті дотримання права позивача на захист, останнім не наведено, які саме надані ним пояснення є невірними або спотвореними через його перебування в стані сп'яніння.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Разом з тим саме по собі виконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника, який перебував в стані сп'яніння, не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення службової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Отже, при доведеності порушення поліцейським службової дисципліни, відібрання у нього письмових пояснень з приводу стану сп'яніння у день виявлення такого стану, не може бути достатньою підставою для визнання наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції незаконним.
Також колегія суддів наголошує, що обставини порушення порядку проведення огляду позивача на стан сп'яніння, відібрання у позивача письмових пояснень не входили до підстав позову, а відтак не були предметом доказування в суді першої інстанції.
Згідно з ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів не убачає будь-яких порушень зі сторони відповідача порядку проведення огляду позивача на стан сп'яніння, відібрання у нього письмових пояснень, а також процедури звільнення з органів поліції.
Положення ст.ст.8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинення дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, порушення етики поведінки поліцейського.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку колегія суддів вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов послідового та обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані накази прийняті відповідачем з дотримання вимог чинного законодавства.
Водночас, позовні вимоги про поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку також не підлягають до задоволення, оскільки такі вимоги є похідними від вищенаведених вимог.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Коваленка Олександра Миколайовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2020р. в адміністративній справі № 260/146/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного тексту судового рішення: 21.04.2021р.