Справа № 324/1507/20
Провадження № 2/324/204/2021
08 квітня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
при секретарі Савченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення документів на виїзд малолітньої дитини за кордон, виїзд та в'їзд дитини на тимчасово окуповану територію України без дозволу (згоди) та супроводу батька, а також про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон, виїзд та в'їзд дитини на тимчасово окуповану територію України без дозволу (згоди) та супроводу батька,
До Пологівського районного суду Запорізької області надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач просить суд: 1) надати їй, ОСОБА_1 , дозвіл на виготовлення документів для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецьк Донецької області, за межі України на територію населених пунктів України, у яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, через лінію розмежування та які розташовані на лінії зіткнення Донецької та Луганської областей, а також до Російської Федерації без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) надати їй, ОСОБА_1 , дозвіл на тимчасовий в'їзд та виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецьк Донецької області, за межі України на територію населених пунктів України, у яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, через лінію розмежування та які розташовані на лінії зіткнення Донецької та Луганської областей, а також до Російської Федерації у супроводі матері без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , до досягнення дитиною 16-річного віку.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що від шлюбу з відповідачем у неї народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вадами здоров'я, внаслідок чого йому надано статус дитині-інваліда. Шлюбне життя з відповідачем не склалося, внаслідок чого рішенням Пологівського районного суду Запорізької області шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу їх неповнолітній син залишився мешкати з позивачем. Відповідач до теперішньою часу участі у вихованні сина не приймає. При цьому, позивач із сином постійно мешкають на тимчасово окупованій території в м.Докучаєвську Донецької області, але дитина потребує постійного лікування в м.Києві, куди вони приїжджають кілька раз на рік для обстеження та подальшого лікування. Крім того, позивач має намір обстежити дитину в лікарнях на території Російської Федерації, а також оздоровити дитину на курортах Краснодарського Краю. Проте, позивач не має можливості цього зробити, оскільки відповідач відмовляється виїхати з тимчасово окупованої території до підконтрольної території для того, щоб надати їй дозвіл на перетинання разом з дитиною державного кордону України та Росії, а також для надання дозволу для в'їзду та виїзду дитини на тимчасово окуповану територію України. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року позивачу надано дозвіл на в'їзд на тимчасово окуповану територію малолітнього ОСОБА_3 разом з позивачем без дозволу та супроводу батька строком на 1 рік, але 07 березня 2020 року зазначений строк закінчився. Крім того, під час звернення до суду позивач не ставила питання про виїзд дитини на територію Росії у зв'язку з оздоровленням, оскільки на той час у цьому не було необхідності. При цьому позивач наголошує, що оскільки стан здоров'я дитини не покращується, то зазначений дозвіл має бути надано на значно більший строк, а саме: до досягнення дитиною 16-річного віку, оскільки дитина потребує не періодичного, а постійного обстеження та лікування.
Про місце, дату і час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, однак, у дане судове засідання вони не з'явилися.
У той же час, позивач ОСОБА_1 надала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, на позовних вимогах наполягає і просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 також надав до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає. При цьому, ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 04 березня 2021 року було відмовлено відповідачу у прийнятті визнання ним даного позову.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі матеріалів.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Так, у судовому засіданні судом встановлено, що 24 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 24 квітня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Докучаєвського міського управління юстиції у Донецької області.
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2019 року.
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечується сторонами.
Позивач ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 07 жовтня 2012 року Докучаєвським УПСЗН.
Малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до консультативних висновків від 10 жовтня 2015 року, від 19 липня 2016 року, 25 січня 2017 року, 04 серпня 2017 року, 16 лютого 2018 року, 15 серпня 2018 року, 26 лютого 2019 року, 22 жовтня 2019 року та 28 серпня 2020 року надавались консультації в ДУ «Інститут серця МОЗ України», що знаходиться у м.Києві.
З копії довідки від 14 березня 2012 року Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства вбачається, що 12 березня 2012 року ОСОБА_1 в пологовому відділенні Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства народила хлопчика з масою тіла 3350,0, який перебував у відділенні реанімації та інтенсивної терапії дітей періоду новонародженості ДРЦОМД. Дитина потребує оперативного лікування. Зазначене також підтверджує витягами з історії хвороби, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно із положеннями ст.270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на свободу пересування. Аналогічне право закріплене ч.1 ст.313 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно ст.12 цього Закону свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено, зокрема на тимчасово окупованих територіях.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» від 07 листопада 2014 року №1085-р м.Докучаєвськ Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. А тому згідно з п.1 постанови Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» даний населений пункт відноситься до тих населених пунктів, які визнано тимчасово окупованими територіями.
Згідно з пунктом 5.1.1 Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12 червня 2015 року № 415ог, в'їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб «Правилами перетинання державною кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.
Відповідно до п.3 Правил перетинання державною кордону громадянами України виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Відповідно до п.4 вказаних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, на підставі: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Із вищевикладених положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» вбачається, що чинним законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення суду про надання дозволу на виїзд, а не постійні багаторазові виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з визначенням відповідного часового проміжку перебування, а надання судом дозволу на майбутнє на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретного часу та місця перебування - суперечить положенням чинного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) зроблено висновок, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.
В абзаці 4 п.6 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року №815, передбачено, що в'їзд на тимчасово окуповані території України здійснюється через контрольні пункти в'їзду/виїзду громадянами України, які не досягли 14-річного віку, - за умови пред'явлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон або свідоцтва про народження, а громадянами України віком від 14 до 16 років - за умови пред'явлення паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (ЗП України, 1995 р., №4, ст.92; Офіційний вісник України, 2010 р., №65, ст.2239), на підставі дозволу фізичній особі, виданого особі, що здійснює супровід.
Таким чином, проїзним документом для виїзду/в'їзду дитини віком до 16 років на/з окупованої території Донецької області є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до п.п.2 п.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 року №152 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 76 від 14.02.2018) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має намір поїхати з дитиною-інвалідом для продовження лікування в Державній установі «Інститут серця МОЗ України» в м.Києві. При цьому, тимчасовий виїзд дитини з м.Докучаєвська Донецької області та в'їзд до вказаного населеного пункту, де проживають позивач і відповідач та їхня малолітня дитина, не позбавляє відповідача можливості брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, є в інтересах дитини, зумовлений потребою її нормального фізичного, духовного і морального розвитку, а також обумовлений необхідністю здійснювати постійний контроль за станом здоров'я дитини. У той же час, суд зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано і документально не доведено необхідність отримання вказаного дозволу саме до досягнення дитиною 16-річного віку, оскільки за такий значний проміжок часу можуть змінитися або і взагалі зникнути обставини, які стали підставами для звернення позивача до суду з даним позовом. Враховуючи наведене, суд вважає в цій частині позовні вимоги частково доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, вимоги щодо надання тимчасового дозволу на в'їзд чи виїзд малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію інших населених пунктів України, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та які розташовані на лінії зіткнення (територія проведення антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил) в межах Донецької та Луганської областей, позивачем жодним чином не обґрунтовані, ніяких доводів щодо необхідності здійснювати такі поїздки позивачу з сином у позовній заяві не наведено, жодних доказів на підтвердження цього не надано, як і не надано вагомих доказів необхідності виїзду дитини саме до Російської Федерації для лікування та оздоровлення, а також того, що такий виїзд дитини за кордон буде відповідати її найкращим інтересам, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 150, 155 СК України, ст. ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 197, 198, 200, 206, 211, 259, 263, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення документів на виїзд малолітньої дитини за кордон, виїзд та в'їзд дитини на тимчасово окуповану територію України без дозволу (згоди) та супроводу батька, а також про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон, виїзд та в'їзд дитини на тимчасово окуповану територію України без дозволу (згоди) та супроводу батька задовольнити частково.
Надати дозвіл на тимчасовий в'їзд малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецьк Донецької області, Україна (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Докучаєвського міського управління юстиції у Донецької області 27 березня 2012 року), на тимчасово окуповану територію України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (територію проведення операції Об'єднаних сил), а саме: в м.Докучаєвськ Донецької області, та виїзд із зазначеної території у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , а також на оформлення ОСОБА_1 відповідних проїзних документів без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на один рік з дати набрання даним рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Каретник Ю. М.