21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 303/1919/21 пров. № А/857/7481/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представника відповідача адвоката Самолюка Василя Васильовича на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року (головуючої судді Гутій О.В. ухвалене у відкритому судовому засіданні о 14 год. 06 хв. в м. Мукачево повний текст складено 12.03.2021) у справі №303/1919/21 провадження №2-а/303/59/21 за позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 (Kaptan) про продовження строку затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-
Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України 11.03.2021 звернувся в суд з позовом до громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 ) в якому просить продовжити строк затримання громадянина Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше як до 18 місяців, а саме до 19.09.2021.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції представник відповідача адвокат Самолюк В.В. подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №303/1919/21 провадження №2-а/303/59/21 та ухвалою суду від 14.04.2021 призначено розгляд апеляційної скарги на 21.04.2021.
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач 18 вересня 2020 року незаконно, поза пунктами пропуску, в складі групи осіб, без документів, що посвідчують особу та дають право на перетин кордону, перетнув державний кордон з України в Румунію на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Тячів», однак, після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції Румунії та 19 вересня 2020 року під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Солотвино» Мукачівського прикордонного загону на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України. Своїми діями відповідач вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.
22.09.2020 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області задоволено позов Мукачівського прикордонного загону, вирішено затримати з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 06 (шість) місяців, а саме до 19.03.2021.
22.09.2020 рішенням Мукачівського міськрайонного суду вирішено примусово видворити за межі України громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 (Kaptan).
12.10.2020 відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у Волинській області, з місцем розташування с.Журавичі, Ківерцівського району Волинської області.
11.03.2021 позивач звернувся в суд з позовом до громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 ) в якому просить продовжити строк затримання громадянина Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше як до 18 місяців, а саме до 19.09.2021.
Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що з огляду на відсутність у відповідача документа, що дає право перебування на території України та відсутність документа, що посвідчує та дає змогу ідентифікувати його особу, слід продовжити строк затримання громадянина Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Частинами 11-12 статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Таким чином, наведеними вище нормами законодавства встановлено, що затримання особи (іноземця чи особи без громадянства) з метою забезпечення видворення за межі України є можливим за умови наявності рішення адміністративного суду про примусове видворення та існування процедури реалізації виконання цього судового рішення. Таке затримання може здійснюватись для забезпечення примусового видворення в ситуації коли особа ухиляється від виконання рішення суду про примусове видворення.
Колегія суддів враховує, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи (частина 13 статті 289 КАС України).
З аналізу вказаних норм видно, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України слід встановити наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з уповноваженими органами та/або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства.
Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена спільним наказом МВС України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України №353/271/150 від 23.04.2012 (далі - Інструкція) регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
Пунктом 1 розділу 6 Інструкції передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи наявні листи до Посольства Республіки Індії в Україні, а саме: - від 25.09.2020 за вихідним номером № 21/7750; від 08.02.2021 за вихідним номером № 211-2442/0/6-21 (аркуші справи 9-10).
Таким чином, позивачем вживались заходи з метою ідентифікації відповідача, що підтверджується матеріалами справи, однак відповідна інформація щодо особи відповідача на момент звернення до суду з даним позовом не одержана.
Відносно доводів апелянта про те, що відповідач максимально співпрацював з позивачем щодо ідентифікації з моменту затримання позивачу було надано всю наявну у нього інформацію та заповнено анкети для ідентифікації, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, в матеріалах справи відсутні документи на підставі яких можна встановити особу відповідача, а відповідно надана відповідачем інформація потребує перевірки уповноваженим органом.
Крім цього, судова колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини у справах щодо питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом «f» пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який не спростовано доводами апеляційної скарги, про наявність підстав для продовження строку затримання громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не доведено суду наявності обставин для продовження строку затримання відповідача тривалістю ще на 6 місяців, який є досить значним у розглядуваній ситуації.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що достатнім строком для продовження строку затримання відповідача з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України є три місяці.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 12.03.2021 слід скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Поняття адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України, відповідно до якого адміністративною справою незначної складності є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним.
Згідно пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, відповідно рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 289, 308, 310, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Представника відповідача адвоката Самолюка Василя Васильовича - задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року у справі №303/1919/21 провадження №2-а/303/59/21 - скасувати.
Позов Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.
Продовжити строк затримання громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 3 (три) місяці, а саме до 19 червня 2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк