21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 463/2764/21 пров. № А/857/7471/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.;
за участю секретаря судового засідання - Юник А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 (SESAY LAMIN) - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року, прийняте суддею Жовнір Г.Б. в місті Львові о 12 годині 56 хвилині, у справі №463/2764/21 за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 (SESAY LAMIN) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, -
Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся з позовом до громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 (SESAY LAMIN), в якому просив продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців, а саме до 08 год. 15 хв. 21 вересня 2021 року.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року, позов задоволено.
Продовжено строк затримання громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк 6 (шість) місяців, а саме до 08 год. 15 хв. 21 вересня 2021 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова 26 березня 2021 року виправлено описку в зазначеному рішенні суду першої інстанції, а саме замість « ОСОБА_4 » слід читати « ОСОБА_5 ».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 (SESAY LAMIN) - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідач, як іноземець законно проживав на території України та був документований посвідкою на тимчасове проживання, яка видавалась органами ДМС України. Після затримання на кордоні з Республікою Польща 21 вересня 2020 року, його посвідка за клопотанням органів прикордонної служби була скасована, а відповідача поміщено до Волинського ПТПІ. При цьому у органі ДМС України, який видав посвідку на тимчасове проживання відповідача, наявні всі відомості, необхідні для його ідентифікації.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 24 вересня 2020 року Личаківським районним судом м. Львова прийнято рішення про примусове видворення відповідача, за межі території України та його затримати з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання, а саме з 08 год. 15 хв. 21 вересня 2020 року (а. с. 6-7).
08 жовтня 2020 року відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України у Волинській області де він на даний час перебуває.
Львівський прикордонний загін направляв до Департаменту консульської служби МЗС України та Посольства Республіки Сьєрра-Леоне запити №21/10772 від 29.09.2020, №21/2900 від 03.03.2021 та №21/2899 від 03.03.2021, щодо документування свідоцтвом на повернення (а. с. 8-10).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для продовження строку затримання відповідача до 08 год. 15 хв. 21 вересня 2021 року з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно з п.1 ч.1 ст.289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Частинами 11-13 статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
З вказаного слідує, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення слід встановити наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його громадянської належності іноземця або походження.
Так, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена спільним Наказом МВС України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України №353/271/150 від 23.04.2012р. (далі - Інструкція) регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
Пунктом 1 розділу 6 Інструкції №353/271/150 передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи наявні письмові запити Львівського прикордонного загону до Департаменту консульської служби МЗС України та Посольства Республіки Сьєрра-Леоне №21/10772 від 29.09.2020, №21/2900 від 03.03.2021 та №21/2899 від 03.03.2021, щодо документування свідоцтвом на повернення (а. с. 8-10)
Однак, відповідна інформація щодо документування відповідача свідоцтвом на повернення з країни його громадянської належності чи документів, необхідних для перетинання державного кордону України на момент звернення до суду з даним позовом не одержана.
Поряд з цим, відсутність відповіді Департаменту консульської служби МЗС України та Посольства Республіки Сьєрра-Леоне, може бути підставою для продовження строку затримання лише за умови неможливості ідентифікації особи.
Так, з матеріалів справи видно, що відповідачем з метою ідентифікації було надано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина 2144) Західного регіонального управління копію паспорту номер НОМЕР_1 громадянин Республіки Сьєрра- ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданий 26.09.2017 дійсний до 26.09.2022 та копію посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2 (а.с.26-27).
Також, згідно наявного у матеріалах справи витягу з наказу від 27.11.2019 №835-С, встановлено, що ОСОБА_5 , громадянина Республіки Сьєрра-Леоне відраховано з «Полтавського університету економіки і торгівлі» (а. с. 28).
Отже, з наведених підстав колегія суддів вважає, що на даний час не встановлено підстав, визначених частиною 13 ст. 289 КАС України, за наявності яких неможливо виконати судове рішення про примусове видворення іноземця, особа якого ідентифікована.
Таким чином, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що у органі ДМС України, який видав посвідку на тимчасове проживання відповідача, наявні всі відомості, необхідні для його ідентифікації.
Крім цього, колегія суддів враховує, що рішення Личаківського районного суду м.Львова в справі № 463/8989/20 про примусове видворення за межі України громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено ще 24.09.2020 року, і допущено до негайного виконання.
При цьому, період примусового затримання відповідача триває уже більше шести місяців.
Позивачем не наведено жодних вагомих обґрунтувань та доказів про те, із якими важливими перешкодами зіткнувся компетентний державний орган у процесі виконання судового рішення щодо примусового видворення відповідача за межі території України, і які об'єктивно зумовлюють необхідність продовження строку затримання відповідача до 12 місяців для забезпечення такого примусового видворення.
Крім цього, адміністративний позов не містить переконливих обґрунтувань про те, що період затримання відповідача ще на 6 місяців, тобто до 21 вересня 2021 року, буде більш ефективним, аніж попередні 6 місяців, у розглядуваних правовідносинах щодо реалізації позивачем своєї владної компетенції у процесі виконання судового рішення про примусове видворення відповідача.
Суд апеляційної інстанції також зазначає про необхідність врахування положень статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Зокрема, відповідно до п. «ґ» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Крім цього, у п.103 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року (Справа № 50264/08 «Анатолій Руденко проти України») вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Також, у п.113 Рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року (Справа № 22414/93 «Чахал проти Великобританії») зазначено, що будь-яке позбавлення волі відповідно до ст.5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до ст.5 п.1 (f) Конвенції.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для продовження строку затримання відповідача громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вірними є доводи апеляційної скарги про необґрунтованість адміністративного позову Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та відсутність підстав для його задоволення, а, відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ч.3 ст.243, ст. ст. 289, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката громадянина Республіки Сьєрра- ОСОБА_1 (SESAY LAMIN) - ОСОБА_2 - задоволити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2021 року у справі № 463/2764/21 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21.04.21 о 16.30 год.