1Справа № 335/4146/20 1-кп/335/261/2021
20 квітня 2021 р. м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, кримінальні провадження № 12020080060001031 від 15.04.2020 року, № 12020080060000835 від 19.03.2020 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, українець, громадянин України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, який неповнолітніх дітей на утриманні не має, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимий:
09 грудня 2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України за вчинення якого було обрано покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з випробувальним строком на 2 роки;
28 березня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України за вчинення якого було обрано покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України приєднати до вироку від 09.12.2011 року, визначити позбавлення волі на 3 роки 1 місяць;
23 вересня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, за 3 ст. 185, 75 КК України за вчинення якого було обрано покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з випробувальним строком на 3 роки;
03 березня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, за ч. 2 ст.185 КК України за вчинення якого було обрано покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 КК України приєднати до вироку 23.09.2015 року, визначити позбавлення волі на 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 75 КК України зарахувати у строк період з 21.01.2016 року до вступу вироку в закону силу. 07.05.2019 року звільнився по відбуттю покарання,
12.12.2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту, 28.02.2020 року звільнився по відбуттю строку покарання,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -
19 березня 2020 року приблизно об 11-25 годині, ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна із проникненням у інше приміщення, діючи повторно, з корисливих мотивів, увійшов до приміщення ТОВ «Власні землі», розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 16-А. Там, ОСОБА_5 , знаходячись на першому поверсі вказаного приміщення, відчинив вхідні двері до офісу № 4, та не маючи на це підстав проник до нього, де зі столу таємно викрав мобільний телефон «Хіаоmi Redmi Nоte7», у корпусі синього кольору, вартістю 6 024 грн. та чохлі синього кольору вартістю 180 грн., що належить ОСОБА_7 та з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 6 204 грн.
Крім того, 14 квітня 2020 року, приблизно о 10 годині 04 хвилин, ОСОБА_5 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна із проникненням у інше приміщення, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, увійшов до приміщення пральні розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Там, ОСОБА_5 , знаходячись на другому поверсі вказаного приміщення, відчинив вхідні двері до пральні, та не маючи на те підстав проник до нього. В подальшому ОСОБА_5 , знаходячись у приміщенні пральні, де не повинен був знаходитись, усвідомлюючи що за його діями ніхто не спостерігає, зі столу таємно викрав мобільний телефон ««Redmi 8 Sapphire Blue, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ЕМЕІ2: НОМЕР_2 , у корпусі синього кольору, вартістю 3499 гривень. З викраденим майном, ОСОБА_5 зник з місця вчиненого злочину, та розпорядився ним на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 3499 гривень.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутність, на суворому покаранні для обвинуваченого не наполягали. ОСОБА_7 підтримав цивільний позов.
Допитаний у судовому засіданні 13.04.2021 року обвинувачений ОСОБА_5 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням за ч.3 ст.185 КК України за епізодом від 19 березня 2020 повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся та пояснив, що він дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин вчинив інкримінований йому злочин. Пояснив, що 19.03.2020 року у денний час, по вул. Рекордній у дворах зайшов в п'ятиповерховий будинок, де розташовані офіси. Зайшов в один з офісів, в якому побачив на столі мобільний телефон і, оскільки нікого поруч не було, вирішив його вкрасти, взяв зі столу мобільний телефон, поклав його в карман, і вийшов з телефоном з офісу, після чого продав телефон. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином у розмірі 6204 грн. ОСОБА_5 визнав повністю.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи за інкримінованим кримінальним правопорушенням за ч.3 ст.185 КК України за епізодом від 19 березня 2020 і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судове слідство у даному кримінальному провадженні щодо всіх фактичних обставин за кримінальним правопорушенням за ч.3 ст.185 КК України за епізодом від 19 березня 2020 року із застосуванням правил ч.3ст.349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_7 при вищевикладених обставинах доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно.
Щодо епізоду від 14.04.2020 за ч.3 ст.185 КК України у зв'язку із тими обставинами, що ОСОБА_5 у судовому засіданні оспорював кваліфікацію кримінального правопорушення, вважаючи, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, судом досліджені докази, надані прокурором, а саме допитано потерпілого ОСОБА_8 , досліджені письмові докази.
У судовому засіданні, яке відбулось 13.04.2021 року, після дослідження доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодом від 14.04.2020 року останній вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні від 14.04.2020 року повністю визнав, щиро розкаявся та пояснив, що він дійсно за наведених в обвинувальному акті обставин вчинив інкримінований йому злочин та надав наступні показання.
14.04.2020 року у першій половині дня він був у дворах по вул. Фестивальній біля готелю «Інтурист» в житловому будинку та зайшов у приміщення пральні. Він знав, що там пральня. Проходив по пральні, дійшов до другого поверху, зайшов в службове приміщення, двері виявилися не зачиненими, взяв там у підсобці телефон синього кольору, щоб його продати. У подальшому вийшов з пральні, а телефон продав. Також вказав, що після звільнення не мав роботи, не міг влаштуватися на роботу, має на утриманні матір, яка хворіє на онкологічне захворювання, та йому були потрібні гроші і став красти. У вчиненому щиро покаявся і просить його суворо не карати.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, які ним і не оспорюються.
Крім повного визнання вини, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України за епізодом від 14.04.2020 року за обставин встановлених судом, доведена повністю і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні, з яких встановлено наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.04.2020 о/у Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 прийняв усну заяву від ОСОБА_8 відповідно до якої 14.04.2020 приблизно о 11 годині за адресою: м.Запоріжжя пр. Соборний, 135а «Пена-Люкс» невідома особа шляхом вільного доступу викрала мобільний телефон «Redmi 8 Sapphire Blue» таємно.
Згідно протоколу огляду місця події від 15.04.2020, із фототаблицею до нього, місцем огляду є приміщення пральні, яке знаходиться на другому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 . Вхід на поверх здійснюється сходами, металеві двері на поверсі, двері які ведуть у пральню, маються службові приміщення. В ході огляду нічого не вилучалось.
15.04.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_8 за № 12020080060001031, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, із коротким викладом обставин: 14.04.2020 року приблизно о 11-00, невстановлена особа, знаходячись в приміщенні пральної, яка розташована по АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу таємно викрала мобільний телефон, який належить ОСОБА_8 .
Згідно протоколу огляду відеозапису від 23.04.2020 предметом огляду є відеозапис з камери відеоспостереження пральні по АДРЕСА_2 , камера оглядає вхід до приміщення пральні за адресою АДРЕСА_2 . На відрізку часу 10:04:05 на відео з'являється чоловік одягнений в спортивну кофту з білими смугами на рукавах, на голові одягнений темній блайзер, через ліве плече вдіта чорна чоловіча сумка. Описаний чоловік спочатку відчиняє двері протилежні від входу до пральна, та на відрізку часу 10:04:19, відчиняє двері пральні та заходить в приміщення пральні. На відрізку часу 10:04:30, вищеописаний чоловік виходить з приміщення пральні та іде в напрямку сходів які ведуть на вулицю, після чого на відрізку часу 10:04:30, останній зникає з поля зору камери. На відрізку часу 10:05:17, на відео з'являється чоловік одягнений в светр та штани з лямками, казаний чоловік заходить до примішення пральні, після чого на відрізку часу 10:05:37, виходить з приміщення пральні та зникає з поля зору відеокамери.
У ході перегляду вказаного відеозапису в судовому засіданні, ОСОБА_5 пояснив, що чоловік на відеозаписі - це він.
Згідно показів потерпілого ОСОБА_8 у судовому засіданні 07.10.2020 року, потерпілий пояснив, що працює у ФОП ОСОБА_10 на підприємстві. Підприємство- це пральня, вона знаходиться Соборний, 135-А у дворі готелю «Інтурист». Це окремий вхід, службовий вхід лише для працівників. Вхід до приміщення практично вільний, двері не закривалися. Це було навесні 2020 року. Він має телефон синього кольору, силіконовий чохол та в робочий час коли працював, він поставив на зарядку свій мобільний телефон, прийшов перевірити і встановив, що телефон відсутній. Після чого він звернувся до служби охорони, вони дивилися відеокамери і він побачив силует. Написав заяву в поліцію, поліція вилучила камеру. Повідомила йому, що крадій знайдений. Також вказав, що у приміщенні де вони переодягаються на другому поверсі біля сходового майданчика зліва є двері кімнати, де вони переодягаються, там він залишив телефон. Телефон зник приблизно через 30 хвилин після його залишення на зарядці. Пояснив, що там переодягаються робочі, є двері, це службове приміщення в нього може потрапити будь-який працівник пральні. Також додав, що по АДРЕСА_2 службовий вхід у пральню для працівників, відвідувачі пральні у будівлю не входять, вони здають одяг на приймальні пункти. На вході стоять відеокамери, це службове приміщення і на вхідних дверях є табличка з вулиці проте, що це службове приміщення, однак якщо двері відкриті можна цю табличку не побачити. Щодо покарання обвинуваченого покладається на розсуд суду.
Статтею 185 ч. 3 КК України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому .
Конструкція ч. 3 ст. 185 КК України побудована таким чином, що кваліфікуюча ознака визначається від найбільш вузького поняття «житло» до більш широкого «інше приміщення» і до поняття «сховище». Така конструкція дала законодавцеві змогу охопити широкий перелік об'єктів, крадіжка з проникненням до яких утворює кваліфікований склад злочину.
Разом із тим ці поняття в деяких випадках можуть збігатися за обсягом. Так, поняття «житло» та «інше приміщення» охоплюються родовим поняттям «приміщення», а також поняття «житло» та «інше приміщення» можуть частково збігатися за обсягом із поняттям «сховище». Іноді житло або приміщення можуть мати певні ознаки сховища (оскільки в них може постійно чи тимчасово зберігатися певне майно), водночас сховище не обов'язково має бути розташоване в приміщенні.
Проникнення передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час заволодіння майном. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки "проникнення" не має.
Поняття "інше приміщення" включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).? ? ? ?
Факт входження, потрапляння до іншого приміщення чи поява у ньому іншим способом у поєднанні із зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити об'єктивну сторону суспільно небезпечного діяння. Із хронології та послідовності цих дій можна з'ясувати, зокрема, чи існували і які саме обмеження в доступі до майна. Така позиція викладена у висновках про застосування норми права, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа № 569/1111/16-к), постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к) та постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року (провадження № 5-33 кс 12) від 18.03.2021 року (провадження №51-4373км20 справа №335/13224/17).
Як встановлено судом, службове приміщення пральні придатне для зберігання товарно-матеріальних цінностей, у тому числі і особистих речей працівників, є службовим приміщенням, до нього немає вільного доступу стороннім особам, воно має двері і обвинувачений, ОСОБА_5 , скориставшись тим, що двері не зачинені, проник до службового приміщення пральні всупереч волі законного володільця приміщення, з метою заволодіння майном. Ті ж самі ознаки має і приміщення кабінету офісу у будівлі по АДРЕСА_3 . Будь-яке вторгнення до іншого володіння, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку, є незаконним, незважаючи на наявність вільного доступу до іншого володіння.
Суд наголошує, що спосіб проникнення у інше приміщення, а саме те, що двері не було зачинено на замок, і обвинувачений не застосовував будь-яких фізичних засобів подолання перешкод, не впливає на кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки проникнення було незаконним, відбулось без дозволу власника приміщення і здійснено саме з метою заволодіння майном шляхом крадіжки.
Провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, який в ході судового розгляду вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, дослідивши письмові докази та оцінивши кожний доказ, досліджений у судовому засіданні з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить до висновку що події злочинів мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодами викрадення майна у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доведена поза розумним сумнівом.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до вимог ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, характер і ступінь суспільної небезпеки, сукупність усіх фактичних обставин, які його характеризують: обстановку і спосіб злочинного діяння, його наслідки, суму завданої потерпілим матеріальної шкоди, яка не відшкодована у повному обсязі; дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання, але не працює, легальних доходів не має та офіційно суспільно корисною працею не зайнятий, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, неповнолітніх дітей на його утриманні немає, не одружений, інвалідом не являється, проживає разом із матір'ю, яка хворіє на тяжку хворобу, на обліку в наркологічному диспансері і на обліку в психіатричній лікарні не перебуває, раніше судимий, в тому числі і за аналогічні корисливі злочини та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що ОСОБА_5 визнав свою вину, щиро розкаявся.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд також враховує, що нове кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинив менше ніж через місяць після відбуття покарання у вигляді арешту, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення і перевиховання та про його схильність до вчинення корисливих злочинів. Суд також зважає на те, що ОСОБА_5 на підставі ст.75 КК раніше звільнявся від призначеного йому судом покарання за вчинення тотожних злочинів, проте ним знову вчинялися корисливі злочини, сукупність цих всіх обставин свідчить небажання стати на шлях виправлення, при цьому обвинувачений не працює та не має постійного законного джерела доходів, що додатково свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
На переконання суду, лише покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, тобто із ізоляцією обвинуваченого від суспільства, є справедливим, співмірним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Також суд враховує позицію прокурора щодо можливого призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям покарання у мінімальному розмірі в межах санкції статті, потерпілі покладалися на розсуд суду.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, однак раніше неодноразово судимий, має матір, яка хворіє на тяжку хворобу, про що надано відповідну медичну довідку, суд, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначення такого виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі однак у мінімальному розмірі.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 ст. ст. 69, 75, 76 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки у судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина ОСОБА_5 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_7 , сума цивільного позову визнана ОСОБА_5 у повному обсязі, суд вважає, що сума матеріальних збитків у розмірі 6204 грн., підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2020 року був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня фактичного затримання, з 24.04.2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України № 2046-VIII зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі починаючи з 24.04.2020 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою враховуючи обраний ОСОБА_5 судом вид покарання та існування ризиків ухилення від виконання вироку суду, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 24.04.2020 року, тобто з дня фактичного його затримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбування ОСОБА_5 покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення з 24.04.2020 року по день набрання вироком законної сили включно відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України із співвідношення: одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили без змін.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином суму у розмірі 6204 (шість тисяч двісті чотири) гривні.
Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом з приміщення ТОВ «Власні землі» за адресою м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 16а та DVD-R диск з відеозаписом з камери відеоспостереження пральні по пр. Соборному, 135-А в м.Запоріжжя- залишити в матеріалах кримінального провадження;- куртку чорного кольору з білими полосами на рукавах, кепку чорного кольору, - повернути ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1