20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2593/20 пров. № А/857/1909/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (суддя - Плеханова З.Б., м. Ужгород, повне судове рішення складено 18 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ ДПС України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 02 липня 2020 року №0003551305 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 189682.87 грн., з яких 151746.29 грн. за податковим зобов'язанням та 37936.58 грн. за штрафними санкціями; від 02 липня 2020 року № 0003571305 за платежем військовий збір, на суму 15806.91 грн., з яких 12645.53 грн. за податковим зобов'язанням та 3161.38 грн. за штрафними санкціями. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вказані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам податкового законодавства, прийняті відповідачем без врахування, а тому підлягають скасуванню, як протиправні.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №260/2593/20 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 02 липня 2020 року №0003551305 та від 02 липня 2020 року № 0003571305, не врахував, що вказані податкові повідомлення-рішення по своїй суті дублюють попередні податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2018 року №0196931305 та від 04 грудня 2018 року №0196951305, які частково скасовані рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, яке набрало законної сили. Виходячи з наведеного, у позивача виникне обов'язок зі сплати податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 04 грудня 2018 року та від 02 липня 2020 року.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 14 листопада 2018 року актом ДФС у Закарпатській області "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2016 році доходу як додаткове благо від АТ "Укрсиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) та від АТ "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280) на підставі даних АТ "Укрсиббанк" та АТ "Укргазбанк" встановлено списання заборгованості по кредитних договорах, за результатами яких позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага в результаті прощення кредиту. Зокрема, сума анульованого кредиту АТ "Укрсиббанк" склала 843034.96 грн. та АТ "Укргазбанк" склала 650994.99 грн.
Перевіркою також встановлено, що платником податків ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до органів державної фіскальної служби не подано, суму доходу отриманого платником податку, як додаткове благо в сумі 1494029,95 грн. не задекларовано та податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з суми доходу отриманого, як додаткове благо в сумі 268925.39 грн. не визначено, чим порушено відповідні положення ПК України.
На підставі акта перевірки від 14 листопада 2018 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2018 року: №0196931305, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання у розмірі 268925,39грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 67231,35грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; №0196951305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 22410,45грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5602,61 грн., №0196941305, яким до позивача застосовано штрафну санкцію по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №807/80/19 визнано протиправним та скасовано: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 грудня 2018 року №0196931305 в частині збільшення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у розмірі 117179,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 29294,77 грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 грудня 2018 №0196951305 в частині збільшення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у розмірі 9764,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2441,23 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Враховуючи зменшення судом суми грошового зобов'язання та відповідно до вимог ПК України, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2020 року: №0003551305 про збільшення суми грошового зобов'язання у сумі - 189682,87 грн. (за податковими зобов'язаннями - 151746,29 грн., за штрафними санкціями - 37936,58 грн.); №0003571305 про збільшення суми грошового зобов'язання у сумі - 15806,91 грн. (за податковими зобов'язаннями - 12645,53 грн., за штрафними санкціями - 3161,38 грн.).
Також судом встановлено, що інформація про суму отриманих, доходів у вигляді додаткового блага підтверджена податковим агентом АТ «УкрСиббанк» згідно з листом №14-2- 02/10642 від 26.02.2018.
Також листом від 29.03.2016 ПАТ «УкрСиббанк» повідомив ним прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_2 , що станом на 29.03.2016 становила 50993,41 доларів США, а саме: сума основного боргу по кредиту 32078 доларів США, що складає 8430034,96 грн.
У вказаному листі АТ «УкрСиббанк» зазначає, що відповідно до норм абз. «д» п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) протягом 2016 року по клієнтам за ознакою « 126» було відображено «Дохід отриманий платником податку» від прощення (анулювання) заборгованості за кредитом (а саме, основної суми боргу (кредиту) - як додаткове благо без утримання податку на доходи фізичних осіб.
Виплата фізичній особі ОСОБА_1 доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором в сумі 843034,96 грн. АТ «УкрСиббанк» була відображена у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за І квартал 2016 року з ознакою доходу « 126».
Відповідно до наявної податкової інформації платник податків - фізична особа ОСОБА_1 у І та ІІІ кварталах 2016 року отримав доходи як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника подать у, прощеного (анульованого) кредиторами за їх самостійними рішеннями, які згідно з Податковим кодексом підлягають включення до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. За даними перевірки загальна сума отриманого додаткового блага, яка підлягає включенню до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та відображенню у річній податковій декларації про майновий стан і доходи та оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставками 18 відсотків становить 1494029,95 гривень.
Позивач податкову декларацію про майновий стан та доходи отримані за 2016 рік не подав, що було встановлено проведеною перевіркою, результати якої оформлені актом від 14 листопада 2018 року.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 02 липня 2020 року №0003551305 та №0003571305, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2020 року №0003551305 та №0003571305 прийнято Головним управлінням ДПС у Закарпатській області відповідно до положень ПК України, є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
У справі встановлено, що ПАТ "УкрСиббанк" здійснено прощення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 843034,96 грн. на підставі рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 .
Так, у повідомлені про прощення частини боргу АТ «УкрСиббанк» покликається на абзац д) пп.164.2.17 ст.164 ПК України та повідомляє позивача про те, що на нього покладається обов'язок щодо сплати податку з доходу у вигляді суми прошених боргових зобов'язань за основним боргом.
Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю; з) доходів від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів;и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), які відповідають таким умовам:
Враховуючи вищевказане, прощена частина боргу є доходом платника податків у розумінні положень ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, й ОСОБА_1 в даному випадку був зобов'язаний самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації за 2016 рік.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.
Згідно з пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи визначені ст.163 ПК України.
Згідно з п. 163.1.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
Відповідно до пп.164.1.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається, зокрема дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПК України).
Починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування цим збором визначено доходи, визначені ст.. 163 цього Кодексу (тобто, розширено базу оподаткування військовим збором).
Згідно з пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (а саме 1,5% від об'єкта оподаткування).
Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Відповідно до пп. 1.5 і 1. 6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Отже, на підставі системного аналізу наведених вище норм ПК України можна дійти висновку, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за 2016 рік отримав дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором в сумі 843034,96 грн. АТ «УкрСиббанк», а тому у нього виник обов'язок зі сплати військового збору за 2016 рік.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не проводилась нова перевірка позивача, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №807/80/19, яким частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2018 року №0196931305 та №0196951305.
Тобто, грошові зобов'язання, які визначені до сплати позивачу на підставі податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2020 року, не є новими для позивача, а визначені на підставі перевірки, результати якої були предметом судового оскарження у справі №260/80/19, однак у зменшеному розмірі, враховуючи часткове скасування судом податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2018 року №0196931305 та №0196951305.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 102.2.1 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач податкову декларацію про майновий стан та доходи отримані за 2016 рік не подав, що було встановлено проведеною перевіркою у справі №260/80/19.
Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з приписами наведених вище нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2020 року №0003551305 та №0003571305 прийнято відповідачем відповідно до вимог ПК України, є правомірними, а тому не можуть бути скасовані.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2020 року дублюють попередні податкові повідомлення-рішення 04 грудня 2018 року, оскільки, як встановлено судом, оскаржувані у цій справі рішення податкового органу прийняті у зв'язку з частковим скасуванням у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2018 року №0196931305 та №0196951305, тобто позивачу визначено податкові зобов'язання у зменшеному розмірі, а саме: в частині, яка не скасована в судовому порядку.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 260/2593/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 21 квітня 2021 року