20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/680/21 пров. № А/857/6069/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (суддя - Коморний О.І., м. Львів, повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у січні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, у якому просив: визнати протиправною відмову відповідача щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 роки; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016, 2017, 2019, 2020 роки у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції від 25.12.1998, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII) ОСОБА_1 має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня. Однак вказана допомога була йому виплачена у розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України. Водночас у 2020 році, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №380/680/21 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у зменшеному розмірі. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове про задоволення позову щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що про порушення своїх прав щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік в неналежному розмірі позивачу стало відомо у грудні 2020 року після отримання від відповідача листа, яким відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті допомоги до 5 травня відповідно до вимог Закону № 3551-XII. Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, не врахував, що згідно з правовою позицією, яка міститься у постановах Верховного Суду за 2018-2019 роки, норми законів та підзаконних нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України, не слід застосовувати судам. З огляду на вказане, просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.04.2016, та має право на пільги, а саме: на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (а.с.5).
Листом від 11.12.2020 відповідач повідомив позивача про те, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій нарахована і виплачена позивачеві в межах фактично виділених та профінансованих на цю мету коштів Міністерством соціальної політики України у розмірі 1390 грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Законом України "Про жертви нацистських переслідувань". Подібним чином, як вказав відповідач, здійснено нарахування та виплату такої щорічної допомоги у 2016-2019 роках, на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у 2016 році - 920 грн, у 2017 році в розмірі 1200 грн, у 2018 році в розмірі 1265 грн, у 2019 році в розмірі 1295 грн (а.с.3).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році позивачу виплачено у розмірі, меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум. Щодо решти позовних вимог, то суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення позивачеві виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових за 2016-2019 роки норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016, № 223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем при визначені позивачеві розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) статтю 12 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007.
Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Так, розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій становили: у 2015 році - 875 грн, у 2016 році - 920 грн, у 2017 році - 1200 грн., у 2018 році - 1265 грн, у 2019 році - 1295 грн у 2020 році - 1390 грн.
Саме у таких розмірах була виплачена ОСОБА_1 разова грошова допомога до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2016-2020 роках.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, на момент звернення позивача із заявою діяла ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Таким чином, з 27.02.2020 ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані приписи ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.
Тому, з 27.02.2020 ОСОБА_1 набув право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як це передбачала відновлена після прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 редакція Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року у розмірі 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190 грн. (1638 грн х 5).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, як разову грошову допомогу позивачу до 5 травня у 2020 році виплачено у розмірі, меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про порушення права позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Водночас, необхідно зазначити, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача в силу ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" якою передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у зменшеному розмірі є протиправними, тому відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Щодо розміру виплат позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня 2016-2019 роках, то колегія суддів зазначає, що на момент таких виплат діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п'ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 з 22.05.2008 діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком").
Однак колегія суддів звертає увагу, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.
Враховуючи те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше ніж норма частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових враховувалася саме норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових за 2016-2019 роки норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016, №, 223 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем при визначенні позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках, зокрема й у 2017 році.
Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постановах від 07.03.2018 у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі №550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17 та від 31.07.2019 у справі №348/2005/16-а.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що лише з 27.02.2020 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках. Встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 неконституційність закону має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки (в тому числі за 2017 рік згідно з доводами апеляційної скарги) в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"22.10.1993 № 3551-XII, задоволенню не підлягають.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №380/680/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 21 квітня 2021 року