19 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/181/21 пров. № А/857/4986/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, ухвалене суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгороді Закарпатської області у порядку письмового провадження, у справі №260/181/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -
18 січня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 19.06.2019, прийняту у ВП №56785414 головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаль Олегом Зіновійовичем.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскільки виконавцем не вчинялись будь-які дії, які були направлені на фактичне виконання виконавчого документу, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні в Ужгородському міському ВДВС ГУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №56785414 з примусового виконання виконачого листа №308/14034/13-ц, виданого 04.06.2014 Ужгородським районним судом Закарпатської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» боргу 393219,81 грн.
19.06.2019 у ВП №56785414 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за письмовою заявою стягувача) (а.с.17-18).
Також 19.06.2019 головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаль Олегом Зіновійовичем винесено постанову ВП №56785414 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 39321,98 грн (а.с.19).
20.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 59388445 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 19.06.2019 ВП №56785414 (а.с.33).
ОСОБА_1 , вважаючи постанову від 19.06.2019, прийняту у ВП №56785414 головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаль Олегом Зіновійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору протиправною, звернулась до суду з вимогою про її скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору підлягають примусовому виконанню.
19.06.2019 головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаль Олегом Зіновійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56785414.
В розумінні статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За статтею 27 Закону№ 1404-VIII в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно з частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
За правилами частини 5 вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до абзацу 4 пункту 8 розділу III якої про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Так, 19.06.2019 на підставі заяви стягувача - ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» №114-10/17-89 від 15.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56785414, згідно з якою виконавчий лист №308/14034/13-ц повернуто стягувачу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Отже, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
У зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 зроблено висновок, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Також у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 вказано, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Враховуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки в межах спірних правовідносин виконавчий документ повернуто стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки стягнення заборгованості з боржника за пред'явленим до примусового виконання виконавчим листом №308/14034/13-ц від 04.06.2014, виданим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, в ході здійсненого державним виконавцем виконавчого провадження фактично не відбулось.
Водночас, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відтак, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору ВП №56785414 від 19.06.2019, прийнята головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Губаль Олегом Зіновійовичем, не може вважатись правомірною, що має наслідком її скасування.
Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості вимоги відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 242, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі №260/181/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Постанова складена в повносу обсязі 21.04.2021.