13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/420/21 пров. № А/857/6170/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому в м. Львові справу за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року (ухвалене головуючим - суддею Баранюк А.З. о 16 год. 10 хв. у м. Тернопіль) у справі № 500/420/21 за адміністративним позовом Тернопільської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови № 62995894 від 18 січня 2021 року,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову про накладення штрафу від 18 січня 2021 року ВП №62995894.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 18.01.2021 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), винесено постанову про накладення штрафу ВП №62995894. Дану постанову винесено з виконання виконавчого листа №500/642/20 від 25.08.2020р., виданим Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов'язання Тернопільської міської ради на своєму черговому засіданні розглянути звернення про надання дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0.10 га кожному, за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою. Проте позивач не погоджується із оскаржуваною постановою, та вказує, що рішення суду в адміністративній справі №500/642/20 ним виконано самостійно.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконував рішення до звернення стягувача за його примусовим виконанням, крім того не виконав його і в порядку примусового виконання, відтак суд погоджується з позицією державного виконавця, що прийняття рішення Тернопільською міською радою 18.12.2020 № 8/2/135 носило формальний характер, та не є виконанням судового рішення в повному обсязі, оскільки дозвіл стягувачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок так і не надала.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивач як орган місцевого самоврядування вправі скасовувати попередні рішення. Тому позивач, прийнявши 18.12.2020 рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд громадянам вказаним у виконавчому листі, одразу його скасував, оскільки на земельну ділянку, про яку йде мова у виконавчому листі, Тернопільська міська рада 29.05.2020 видала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування комунальному підприємству «Тернопільводоканал».
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив в якому просить апеляційну скаргу залишити без змін, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 500/642/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №500/642/20, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради від 07 лютого 2020 року № 7/46/67 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 (гр.Гук А.Б. та інші)». Зобов'язано Тернопільську міську раду на своєму черговому засіданні розглянути звернення про надання дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га кожному, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, та прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою.
На виконання вказаного рішення 25.08.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи зобов'язального характеру.
У зв'язку із пред'явленням ОСОБА_1 виконавчого листа до виконання, 14.09.2020 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62995894, пунктом 2 якої зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів.
25.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відкласти проведення виконавчих дій у зв'язку із зверненням до суду, щодо відстрочення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 500/642/20.
У зв'язку із наведеним 02.10.2020 відповідачем, на підставі пункту 6 частини першої статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
14.12.2020 державним виконавцем на адресу боржника скеровано вимогу про надання інформації про дату чергового засідання сесії Тернопільської міської ради, на якому буде розглянутий проект рішення щодо виконання виконавчого листа № 500/642/20 від 25.08.2020.
23.12.2020 державним виконавцем на підставі частини п'ятої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
29.12.2020 до Відділу надійшла заява Тернопільської міської ради від 28.12.2020 про закінчення виконавчого провадження до якої також було надано копію рішення ради від 18.12.2020 № 8/2/135 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)».
Як вбачається із вказаного рішення, розглянувши рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020, № 500/642/20, яким зобов'язано Тернопільську міську раду розглянути звернення щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою та прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою за адресою АДРЕСА_1 , що набрало законної сили 29.07.2020 р., приймаючи до уваги рішення Тернопільської міської ради від 29.05.2020 №7/50/143 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 Комунальному підприємству «Тернопільводоканал», керуючись статтями 12, 118 Земельного кодексу України, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології, міська рада вирішила:
1. Дати дозвіл громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , згідно з додатком. У додатку зазначені громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
2. Враховуючи те, що рішенням Тернопільської міської ради від 29.05.2020 № 7/50/143 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 Комунальному підприємству «Тернопільводоканал» Тернопільською міською радою вже дано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею до 0,4100 га за вказаним місцем розташування вул. Новий Світ Комунальному підприємству «Тернопільводоканал» для виробничих потреб, пункт 1 даного рішення вважати таким, що втратив чинність.
04.01.2021 державним виконавцем на адресу Тернопільської міської ради скеровано вимогу, якою боржника зобов'язано надати належним чином засвідчену копію рішення Тернопільської міської ради від 18.12.2020 № 8/2/135 та письмові роз'яснення щодо прийнятого другого пункту рішення від 18.12.2020 № 8/2/135.
14.01.2021 до Відділу надійшли додаткові пояснення від боржника, у яких зокрема зазначено, що 18.12.2020 на пленарному засіданні сесії Тернопільської міської ради розглядався проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)».
Так, в ході обговорення проекту цього рішення одним із депутатів міської ради (враховуючи формулювання тексту рішення окружного суду) було внесено пропозицію, суть якої полягала в тому, що саме до повноважень міської ради як представницького органу місцевого самоврядування належить вирішення питань регулювання земельних відносин, тому лише міська рада може приймати рішення про надання чи відмову у наданні земельної ділянки із земель комунальної власності.
Вказано, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду підлягало обов'язковому виконанню, однак 29.05.2020 міською радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 Комунальному підприємству "Тернопільводоканал» № 7/50/ НОМЕР_1 , через що, враховуючі дані обставини, після обговорення, депутати погодились із запропонованим варіантом вирішення питання та під час голосування більшістю голосів його підтримали.
Зазначено, що враховуючи наведене, Тернопільська міська рада приймаючи рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_2 та інші)» виконала в повному обсязі рішення суду на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП № 62995894, і тому позивач просив винести державного виконавця постанову про закінчення виконавчого провадження.
Однак, державний виконавець прийшов до переконання, що рішення суду у справі № 500/642/20 боржником не виконано, дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, від Тернопільської міської ради на виконання виконавчого листа № 500/642/20 від 25.08.2020 стягувач так і не отримав.
З огляду на це та, керуючись вимогами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 18.01.2021 було винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн за не виконання виконавчого листа № 500/642/20, виданого 25.08.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом, та законних вимог державного виконавця.
04.02.2021 Тернопільській міській раді направлено вимогу державного виконавця, у якій зобов'язано боржника до 12.02.2021 виконати рішення суду.
Позивач вважаючи прийняту оскаржувану постанову протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1 404-VІІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до ч.6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно зі ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Апеляційний суд встановив те, що 18.12.2020 року позивач прийняв рішення № 8/2/135 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 ».
Цим рішенням позивач вирішив дати дозвіл громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 рішення № 8/2/135 від 18.12.2020).
Однак, враховуючи те, що рішенням Тернопільської міської ради від 29.05.2020 № 7/50/143 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 комунальному підприємству «Тернопільводоканал», Тернопільською міською радою вже дано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею до 0,4100 га за вказаним місцем розташування, рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вирішено вважати таким, що втратило чинність (п. 2 рішення № 8/2/135 від 18.12.2020).
А тому, враховуючи те, що позивач одним і тим самим рішенням надав дозвіл на виготовлення проектів землеустрою та скасував дозвіл, апеляційний суд вважає, що позивач не виконав вимоги виконавчого листа виданого у справі № 500/642/20 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що особа звільняється від відповідальності у вигляді штрафу за невиконання судового рішення, якщо на це були поважні причини, тобто обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Об'єктивних причин невиконання рішення суду апеляційний суд не встановив.
Враховуючи наведені вище міркування, апеляційний суд вважає, що орган державної виконавчої служби правомірно наклав на голову Тернопільської міської ради штраф за невиконання судового рішення, тому постанова про накладення штрафу скасуванню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 500/420/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 21 квітня 2021 року