Справа № 333/4393/19
Провадження № 1-кп/333/231/21
Іменем України
14 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, освіта середня, не одруженого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -
19.05.2019 року у період з 08-00 год. до 08 год. 55 хв., ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи з мотивів раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_9 , маючи умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, за допомогою невстановленого під час судового розгляду предмету, що має ріжучі та/або колюче-ріжучі властивості, наніс потерпілому не менше 17-ти ударів в область тулубу, шиї та верхніх кінцівок, спричинивши множинні проникаючі та непроникаючі поранення грудної клітини праворуч з ушкодженням внутрішніх органів; множинні поранення правої верхньої кінцівки (ділянок плечового суглоба, плеча, передпліччя, кисті); рану в ділянці шиї, що у клінічному перебігу супроводжувались зовнішньою та внутрішньою кровотечею, гострими розладами реґіонарного кровообігу, порушенням функції правої верхньої кінцівки, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки життя, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті ОСОБА_9 , але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_8 як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а саме: закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, під час якого особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, визнав частково, зазначивши, що фактично він визнає сам факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, але умислу у нього на це не було, тобто слідчим не правильно кваліфіковані його дії.
Також, суду пояснив, що того дня, ввечері він разом із своєю тіткою - ОСОБА_10 пішли відпочивати до нічного клубу. Невдовзі до них підійшов потерпілий, з яким вони почали спілкуватися, а ОСОБА_10 танцювала з ОСОБА_9 . Коли вони з тіткою почали збиратися йти додому, потерпілий прохав, щоб вони ще посиділи разом. Після того, як він з ОСОБА_10 вийшли з нічного клуба та пішли у бік парку «Дубовий гай», потерпілий почав їх переслідувати.
Коли присіли у вказаному парку, ОСОБА_9 почав себе неадекватно вести: ліз руками під спідницю ОСОБА_10 та намагався її затягти у кущі. Він декілька разів робив зауваження потерпілому та кричав, щоб він не займав тітку. У подальшому, вони з ОСОБА_10 пішли на зупинку громадського транспорту, сіли в автобус та поїхали до себе додому. Увесь цей час ОСОБА_9 йшов за ними, до автобуса, яким їхали, потерпілий потрапив через інші двері, і коли вони опинилися біля свого під'їзду, потерпілий виник за їх спинами. Відстань між зупинкою громадського транспорту та їхнім під'їздом невелика, йти пішки, приблизно 1-2 хвилини.
Він знову почав робити зауваження потерпілому з приводу поведінки останнього та вимагав, щоб ОСОБА_9 залишив їх. Він з тіткою піднялися на поверх, на якому проживають і він відкрив двері тамбуру. Але потерпілий піднявся на поверх за ними. Коли потерпілий намагався зайти до загального коридору, він руками його зупиняв, але ОСОБА_9 все-таки пройшов. Після цього, тітка відкрила двері квартири, туди без запрошення зайшов і потерпілий. Коли він опинився також у коридорі квартири, почав виштовхувати ОСОБА_9 з квартири, але останній чинив опір і не збирався виходити.
Біля вхідних дверей висіла його куртка, в кармані якої перебував ніж. Він дістав того ножа і почав ним бити потерпілого у праву руку, щоб останній вийшов з квартири. На його крик для виклику «швидкої» до коридору вийшла ОСОБА_10 , з якою вони почали намагатися здійснити виклик медичних працівників. Враховуючи, що їхні з ОСОБА_10 мобільні телефони були розряджені, тітка пішла до сусідів, а він вийшов на вулицю, де викинув ніж та випалив цигарку. У подальшому, він повернувся додому, куди невдовзі приїхали працівники поліції і забрали його до відділення. Після надання показань, обвинувачений ОСОБА_8 відмовився відповідати на питання усіх учасників кримінального провадження та суду.
Крім показань обвинуваченого, на думку суду, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який суду пояснив, що у ніч на 19.05.2019 року він перебував у нічному клубі «Капіталіст» у м. Запоріжжі та відпочивав, де, приблизно о 05-00 год. ранку познайомився з ОСОБА_8 та його тіткою - ОСОБА_10 . У клубі вони випивали пиво і вирішили продовжити спілкуватися у парку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Коли прийшли до вказаного парку там ще випили по пляшці пива, об'ємом 0,5 л. Під час спілкування обвинувачений та ОСОБА_10 запропонували йому поїхати до останніх додому для того, щоб продовжити відпочивати, на що він погодився. Усі разом їхали на тролейбусі до АДРЕСА_3 . Також, разом утрьох піднялися на ліфті на поверх, де проживали обвинувачений та його тітка. Хто саме запросив, його до квартири, він не пам'ятає. Вирішили продовжити відпочивати вдома у обвинуваченого та його тітки, тому що вже не було грошей.
Але, коли зайшов до коридору квартири, ОСОБА_8 сказав, щоб він зняв взуття, але чи вспів він це зробити чи ні, не пам'ятає. Після цього, обвинувачений кудись пішов у квартирі, а ОСОБА_10 пішла або у туалет у квартирі або до сусідів, він точно не пам'ятає. У квартирі на стіні перебувала картина, на яку він задивився. Приблизно через хвилину, він відчув удар у спину у правий бік. Після цього, коли розвернувся, то побачив, що удар наніс йому ОСОБА_8 , який висловлювався нецензурною лайкою та кричав, чому він сюди прийшов. Обвинувачений продовжив наносити йому удари чим-то гострим в область грудної клітини праворуч та правої руки. Після декількох ударів він впав на підлогу, намагався встати та захищатися. Проте, ОСОБА_8 йому не давав такої можливості, продовжуючи наносити удари. Він прохав обвинуваченого припинити свої дії і пам'ятає, приблизно десять ударів, після чого втратив свідомість. Чим конкретно ОСОБА_8 наносив удари, він не бачив.
Коли прийшов до тями, то побачив ОСОБА_10 з якоюсь жінкою. У подальшому, він частково пам'ятає події, які потім відбувалися. Коли приїхали працівник поліції, то на їх питання, хто це зробив, він показав на ОСОБА_8 , який перебував поряд. З якого приводу ОСОБА_8 почав наносити йому удари, він не знає;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні пояснила, що у ніч на 19.05.2019 року вона разом із своїм племінником ОСОБА_8 перебували у нічному клубі «Капіталіст» у м. Запоріжжі, де познайомилися з потерпілим. У клубі перебували до закриття, з ОСОБА_9 вона спілкувалася, танцювала та випивали пиво. Коли з ОСОБА_11 вони вийшли з клубу їх наздогнав потерпілий, почав брати її за руку та талії і прохав ще продовжити відпочивати. Вони на це погодилися на направилися у парк «Дубовий гай», де ОСОБА_9 почав себе неадекватно поводити до неї: задирав спідницю, засовував руки під спідницю проти її волі та намагався затягнути у кущі. Враховуючи таку поведінку потерпілого вона з ОСОБА_11 вирішили їхати додому, щоб не мати можливості більше продовжувати спілкуватися з потерпілим. Вона та обвинувачений піднялися пішки до проспекту Соборного, сіли в автобус та приїхали на АДРЕСА_4 , де вона з ОСОБА_8 проживала. Коли їхали у транспорті, вона не бачила, щоб потерпілий заходив до автобуса, так як було багато людей.
Після того, як підійшли до під'їзду, відразу підійшов і потерпілий. Вона та ОСОБА_8 не запрошували потерпілого додому, але коли відчинили вхідні двері під'їзду, потерпілий разом із ними пішки піднявся на поверх, де вони проживають. Коли обвинувачений відкрив двері у тамбур, а у подальшому і у квартиру, вона зайшла до житла, а ОСОБА_11 та потерпілий знаходилися у загальному коридорі, де обвинувачений намагався закрити двері, а ОСОБА_9 йому не давав цього зробити та намагався зайти. Де вона точно перебувала не пам'ятає (чи в спальні чи в туалеті), але почула крик та штовханину у коридорі. Коли вийшла, то побачила, що між ОСОБА_8 та потерпілим відбувається боротьба: обвинувачений намагається виштовхнути ОСОБА_9 з квартири. Під час цієї боротьби потерпілий несподівано впав на підлогу, а ОСОБА_8 закричав, щоб вона викликала лікаря. Коли вона це побачила, закричала на обвинуваченого, щоб той відійшов від ОСОБА_9 , а вона вибігла до сусідки, щоб викликати «швидку», так як у неї не було зарядки на мобільному телефону. ОСОБА_11 також виходив в цей момент з квартири і його не було декілька хвилин. У подальшому приїхала «швидка» та працівники поліції, які ОСОБА_8 та її посадили у різні кімнати а почали допитувати.
Той працівник поліції, який з нею спілкувався перебував у цивільній формі одягу і зазначив, що ОСОБА_8 у всьому зізнався і їй буде краще, якщо вона буде давати такі показання, що взагалі не бачила боротьбу між потерпілим та обвинуваченим, а також не буде розказувати про фактично протиправну поведінку потерпілого. Він повідомив, що у разі інших показань, вона також може бути арештована та притягнута до кримінальної відповідальності як співучасник злочину. Вона, враховуючи, що ніколи не стикалася з такими обставинами, що на вихованні у неї маються неповнолітні діти, злякалася та у подальшому на стадії досудового розслідування та першого судового розгляду фактично надала неправдиві показання в частині поведінки потерпілого та бійки (боротьби) між останнім та ОСОБА_8 у приміщенні квартири. Жодних ударів ОСОБА_8 потерпілому вона не бачила, ножі з дому не пропадали;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка пояснила суду, що вона проживає у кв. АДРЕСА_5 . Поряд, у квартирі АДРЕСА_6 проживає ОСОБА_10 з двома дітьми та ОСОБА_8 . Останній народився та проживав у Запоріжжі, а потім з батьками виїхав за кордон. Повернувся ОСОБА_8 у грудні 2018 року. 19.05.2019 року, приблизно о 08 год. 30 хв., до неї у квартиру подзвонила ОСОБА_10 і повідомила, що їй необхідно зарядний пристрій до мобільного телефону, так як терміново треба зателефонувати до «швидкої». На питання, що трапилося, ОСОБА_10 пояснила, що у неї в квартирі знаходиться чоловік, який потребує допомоги. Коли вона з донькою зайшла до квартири ОСОБА_10 , то побачила на підлозі молодого чоловіка, який лежав на боку та прохав води. Вона йому дала води, а її донька викликала «швидку», яка приїхала, приблизно через 10 хвилин. Поряд з вказаним чоловіком стояв ОСОБА_8 , у якого нічого не було в руках. Ні ОСОБА_10 , ні обвинувачений не пояснювали, що сталося. Перед тим, як до неї прийшла ОСОБА_10 , вона, за 30 хвилин з боку квартири останньої чула гучні крики;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні пояснив, що є батьком потерпілого. У ніч на 19.05.2019 року його син вдома не ночував. Так як на 19.05.2019 року у сина була призначена зустріч із замовниками по роботі, він, приблизно о 09-год., набрав ОСОБА_9 на мобільний телефон, але відповіли працівники поліції. Слідчий йому пояснив, що потерпілий знаходиться у 5-ій міській лікарні. У подальшому, він поїхав до лікарні та дізнався про тяжкий стан ОСОБА_9 . Коли сина перевели з реанімації, останній пояснив, що разом із своїми знайомими піднявся до квартири, де йому і спричинили тілесні ушкодження. Після отримання тілесних ушкоджень у сина виникли великі проблеми з правою рукою. Потерпілий фактично через це втратив роботу, тому що вона була пов'язана із малюванням та дизайнерськими проектами. Багато грошових коштів було витрачено на лікування. На цей час потерпілий повністю ще пройшов курс реабілітації. Родичі обвинуваченого відшкодовували витрати на лікування, але скільки було передано грошових коштів, він не пам'ятає.
- даними висновку судово-медичного експерта ОСОБА_14 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №633 від 01.07.2019 року, згідно яких:
1. Множинні проникаючі (5) та непроникаючі (3) поранення грудної клітки праворуч з ушкодженням внутрішніх органів; множинні поранення правої верхньої кінцівки (ділянок плечового суглоба, плеча, передпліччя, кисті); рана в ділянці шиї, що у клінічному перебігу супроводжувались зовнішньою та внутрішньою кровотечею, гострими розладами реґіонарного кровообігу, порушенням функції правої верхньої кінцівки (за наданими медичними даними) у ОСОБА_9 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки життя;
2. Весь виявлений комплекс тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 утворився від дії предмета (предметів), що володіє ріжучими та/або колюче-ріжучими властивостями. Виявлений у ОСОБА_9 комплекс тілесних ушкоджень утворився від не менш ніж 17-ти травматичних впливів. висловитись про характеристики поранень, ранових каналів, векторів травмуючої сили, кількість нанесених ударів не є можливим.
3. Висловитись про знаряддя і спосіб спричинення тілесних ушкоджень за наданими даними не є можливим.
4. Найбільш вірогідне взаєморозташування злочинця (ів) і ОСОБА_9 в момент спричинення останньому тілесних ушкоджень могло бути будь-яким, за умов доступності травмованих ділянок тіла для їх ушкоджень.
5. Давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи, медичної документації та зі слів потерпілого.
6. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_9 розташовані в ділянках, що є доступними для спричинення власною рукою. Ймовірність утворення власною рукою усього виявленого комплексу тілесних ушкоджень слід вважати замалою.
7. Виключається можливість виникнення виявленого комплексу тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 в умовах одноразового падіння з висоти власного зросту на тупу плоску поверхню;
- даними, отриманими під час огляду місця події 19.05.2019 року з фототаблицею, згідно яких оглядом місця події є приміщення квартири АДРЕСА_2 . Під час огляду місця події було виявлено і вилучено: змиви речовини бурого кольору на марлеві тампони, сорочку, майку, рушник, пачку цигарок, пачку презервативів, рюкзак, пару кедів, зв'язку ключів, мобільний телефон марки «Samsung», мобільний телефон марки «iPhone»;
- даними висновку судово-медичного експерта ОСОБА_15 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №1358 від 10.07.2019 року, згідно яких:
1)кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. У його крові виявлений супутній антиген Н;
2) кров підозрюваного ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютеніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0. У його крові виявлений супутний антиген Н;
3) у двох змивах на марлевих тампонах з підлоги кухні (об'єкт № 1) та з підлоги кімнати (об'єкт № 2), у плямах на чоловічій сорочці (об'єкт № 4), рушнику (об'єкти № 9-11), вилучених з міста події, встановлена наявність крові людини та виявлені антиген А з ізогемаглютеніном анти-В в об'єкті № 1 та антигеном Н в об'єкті № 11, що не виключає належність крові особі (особам) групи А з ізогемаглютеніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, або групи А за ізосерологічнеою системою АВ0 з супутнім антигеном Н, яким є потерпілий ОСОБА_9 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 виключається;
4) у інших плямах на чоловічій сорочці (об'єкт № 3) та на фрагменті майці (об'єкт № 5), вилучених з місця події, встановлена наявність крові людини з домішкою поту і виявлені антигени А, В і Н з ізогемеглютеніном анти-В в об'єкті № 3 та ізогемаглютинінамианти-А і анти-ВА в об'єкті № 5. Такий результат не виключає змішення крові потерпілого ОСОБА_9 з кров'ю і потом осіб груп В і 0. Домішка крові підозрюваного ОСОБА_8 не виключається за наявності у нього на момент того, що сталось тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею;
5) у плямах на рюкзаку, вилученого з місця події, встановлена наявність крові людини з домішкою поту та виявлені антигени А і Н з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає належність крові особі (особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н, яким є потерпілий ОСОБА_9 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 виключається;
- даними, отриманими під час огляду місця події 19.05.2019 року, відповідно до яких об'єктом огляду була ділянка місцевості, розташована під під'їздом № 5 буд. АДРЕСА_3 , з лівої сторони якої розташована сміттєва урна зі сміттям, навколо якої виявлені сліди речовини бурого кольору у вигляді крапель розміром 1х1 мм, а у смітті виявлено серветку із нашаруванням речовини бурого кольору, яку було вилучено до паперового конверту;
- даними висновку судово-медичного експерта ОСОБА_16 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №1332 від 10.07.2019 року, згідно яких: на фрагменті туалетного паперу «серветка» знайдена кров людини та виявлений антиген А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, у т.ч. від потерпілого ОСОБА_9 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 виключається;
- даними, отриманими під час огляду місця події 19.05.2019 року, відповідно до яких об'єктом огляду була ділянка місцевості, розташована у лісополосі, навпроти буд № 1 по вул. Водограйній у м. Запоріжжі (через дорогу), де у траві виявлено та вилучено пусту пачку з-під цигарок марки «L&M» із нашаруванням слідів РБК у вигляді крапель (у сухому вигляді), розмірами 1х1 мм, 05 мм та 0,8 мм. та з бокової частини із нашаруванням речовини бурого кольору у вигляді плями неправильної форми;
- даними висновку судово-медичного експерта ОСОБА_16 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №1330 від 10.07.2019 року, згідно яких: на пачці з-під цигарок «L&M», вилученої під час огляду місця події, знайдена кров людини та виявлений антиген А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає походження крові від особи групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, у т.ч. від потерпілого ОСОБА_9 . Походження крові від ОСОБА_8 виключається;
- показаннями потерпілого ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту 27.07.2019 року за його участю. Останній пояснив та показав кількість спричинених ударів, їх механізм нанесення та локалізацію, розташування перед та під час спричинення потерпілому поранень 19.05.2019 року;
- даними висновку судово-медичного експерта ОСОБА_17 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №423 від 01.07.2019 року, згідно яких будь-яких видимих зовні тілесних ушкоджень, а також слідів їх загоєння, які по давності утворення могли б відповідати строку вказаному в обставинах справи, на тілі у ОСОБА_8 не виявлено;
- даними, отриманими під час затримання ОСОБА_8 у порядку ст.208 КПК України від 19.05.2019 року, згідно яких у обвинуваченого у т.ч. були вилучені джинсові штани синього кольору та кофта чорного кольору;
- даними висновку судово-медичного експерта ОСОБА_18 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №1299 від 11.07.2019 року, згідно яких в одних слідах на речах підозрюваного ОСОБА_8 : кофті та брюках встановлена наявність крові людини з домішкою поту та виявлені антигени А і В, що не виключає змішання крові та поту від особи груп А і В, незалежно від категорії видільництва, в т.ч. крові потерпілого ОСОБА_9 з потом та (або) кров'ю ОСОБА_8 при наявності у нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент злочину;
- речовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме: змивами речовини бурого кольору на марлеві тампони, сорочкою, майкою, рушником, рюкзаком, серветкою із нашаруванням речовини бурого кольору, пачкою з-під цигарок марки «L&M», вилучених під час огляду місця події 19.05.2019 року та джинсовими штанами синього кольору і кофтою чорного кольору, вилучених під час затримання ОСОБА_8 ;
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Показання потерпілого ОСОБА_9 , надані у судовому засіданні є послідовними, логічними і точними, підтверджені ним під час проведення слідчого експерименту за його участю, відповідають висновку експерта від 09.07.2019 р. № 524, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та даними інших досліджених судово-медичних експертиз.
Показання ОСОБА_8 в частині місця події та мотивів кримінального правопорушення, а також знаряддя злочину та механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого не суперечать показанням останнього.
Враховуючи принцип безпосередності дослідження показань, приймаючи до уваги заяву свідка ОСОБА_10 , що вона давала частково неправдиві показання на стадії досудового розслідування та під час першого судового розгляду, колегія суддів приймає до уваги та враховує під час винесення рішення показання вказаного свідка, які остання надала саме під час цього судового розгляду. Показання свідка ОСОБА_10 , як і показання обвинуваченого в частині місця події та мотивів кримінального правопорушення не спростовують показання потерпілого.
Під час судового розгляду був досліджений протокол слідчого експерименту від 24.07.2019 р. та доданий до нього відеозапис на DVD-R диску за участі свідка ОСОБА_10 . Враховуючи повідомлення вказаного свідка про дачу частково неправдивих показань при проведення цього слідчого експерименту, суд до отриманих даних в ході зазначеної слідчої дії, відноситься критично та не приймає до уваги.
Також, у судовому засіданні були досліджені наступні документи:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12019080040001656, відомості про яке внесені до ЄРДР 19.05.2019 року. Правова кваліфікація злочину - ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, підозрюваний - ОСОБА_8 , слідчі, які здійснюють досудове розслідування: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ;
- рапорти чергових Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, з яких вбачається, що: 19.05.2019 року о 08 год. 59 хв. надійшло повідомлення зі служби «102», про те, що 19.05.2019 року о 08 год. 58 хв. за адресою: АДРЕСА_7 ножове поранення, викликала сусідка, рана на плечі, чоловік без свідомості. Того ж дня, о 09 год. 20 хв. на службу «102» надійшло повідомлення від бригади ШМД №3, що потерпілий ОСОБА_13 доставлений в 5 міську лікарню з пораненнями грудної клітини;
- висновок судово-психіатричного експерта №305 від 08.07.2019 року, згідно дії ОСОБА_8 були обумовлені станом простого алкогольного сп'яніння, що унеможливлює кваліфікацію стану сильного душевного хвилювання. ОСОБА_8 з урахуванням індивідуально-психологічного стану особистості міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в ситуації, що досліджується.
Судом також перевірялися доводи та версії обвинуваченого і його захисника, висунуті на виправдування останнього, але вони не знайшли підтвердження у судовому засіданні.
Твердження захисника обвинуваченого, що на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду фактично не встановлено мотив кримінального правопорушення не відповідає дійсності.
Так, відповідно до ч.1 ст.91 КК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Вважаємо, що в даному випадку ОСОБА_8 діяв з мотивів раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_9 . Цей факт підтверджується безпосередньо обвинуваченим та свідком ОСОБА_10 , які пояснили, що фактично не бажали, щоб потерпілий проходив до приміщення квартири і саме з цього приводу у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 раптово виник конфлікт.
Досліджуючи питання недопустимості доказів, зібраних на стадії досудового розслідування, через відсутність перекладача на голландській мові, суд дійшов до такого.
19.05.2019 року під час повідомлення про підозру захисник ОСОБА_25 , який на той час захищав обвинуваченого заявив клопотання, щоб текст підозри було вручено ОСОБА_8 на зрозумілій останньому мові, а саме: голландській або англійській.
20.05.2019 року від захисника ОСОБА_25 надійшло клопотання з приводу надання копій усіх процесуальних документів на голландській мові та забезпечення участі перекладача на голландську мову при проведенні будь-яких процесуальних дій за участі ОСОБА_8 .
У подальшому, процесуальні документи, такі як: повідомлення про підозру, обвинувальний акт, ухвала Запорізького апеляційного суду від 20.06.2019 року про застосування запобіжного заходу, ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя про продовження запобіжного заходу обвинуваченому були вручені обвинуваченому ОСОБА_8 на англійській мові. Заяв та клопотань від ОСОБА_8 та його захисників щодо перекладу процесуальних документів з англійської або українську мову не надходило.
Дві апеляційні скарги на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2020 року, доповнення до апеляційної скарги на 12 аркушах, заяви від 26.07.2020 року, 07.09.2020 року, 11.10.2020 року, 12.10.2020 року, 26.10.2020 року, 16.12.2020 року, клопотання від 28.09.2020 року та 27.11.2020 року від ОСОБА_8 надійшли виключно на українській мові. У своїй доповненнях до апеляційної скарги від 15.06.2020 року ОСОБА_8 вказав, що на той час він погано володів українською мовою.
Статтею 29 КПК України передбачено обов'язок слідчого, прокурора, суд забезпечити учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють та у разі необхідності користуватися послугами перкладача. В даному випадку, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_8 не надав однозначної відповіді яка мова є для нього рідна, так як він народився в Україні, потім переїхав проживати у Чехію та ОСОБА_26 . Водночас, з апеляційних скарг, заяв та клопотань ОСОБА_8 вбачається, що він в достатній мірі для розуміння суті підозри, обвинувачення та отримання інформації з показань учасників процесу володіє російською, українською та англійською мовами. Тому, на думку колегії суддів, відсутність перекладача на голландську мову на стадії досудового розслідування не було тим суттєвим процесуальним порушенням, наслідком якого необхідно докази, зібрані на зазначеній стадії, визнавати недопустимими.
Крім того, позиція сторони захисту полягає саме у тому, що вони визнають та не заперечують, що саме 19.05.2019 року ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження. Єдиним протиріччям є той факт, що сторона захисту вважає, що обвинувачений діяв у межах необхідної оборони. Таким чином, сторона захисту фактично визнає і допустимість доказів, зібраних на стадії досудового розслідування що стосується встановлення місця, дати, часу скоєння злочину, кількості та локалізації тілесних ушкоджень, знаряддя злочину тощо.
До версії захисника ОСОБА_8 , що останній перебував у стані необхідної оборони, суд відноситься критично, враховуючи таке.
За змістом статті 36 КК України необхідна оборона - це правомірний захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту.
Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певних умов, визначених законом. Такими, відповідно до частини першої статті 36 КК України, є будь-які дії особи, які безпосередньо спрямовані на заподіяння негайної і невідворотної істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, та у зв'язку з цим вимагають свого негайного відвернення або припинення. А така необхідність виникає тоді, коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди тому, хто посягає, загрожує негайною і невідворотною шкодою для охоронюваних законом прав та інтересів.
У тому випадку, коли визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
В основі розмежування умисного вбивства та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України) перебуває мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. Тобто, особливістю цього злочину, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.
В даному випадку встановлені судом фактичні обставини справи свідчать, що дії потерпілого (вхід до квартири, в якій мешкали обвинувачений та свідок ОСОБА_10 ), за своїми об'єктивними ознаками не могли створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди для обвинуваченого чи свідка ОСОБА_10 , і яка б у зв'язку з цим викликала невідкладну необхідність у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що потерпілий знаходився без зброї та інших предметів, що могли нанести тілесні ушкодження.
Дії обвинуваченого, на думку суду, не були пов'язані з відверненням нападу та захисту від дій потерпілого. Тому, вважати, що ОСОБА_8 , завдаючи потерпілому зі значною силою 17 ударів предметом, що має ріжучі та/або колюче-ріжучі властивості, перебував у стані необхідної оборони, не має підстав.
Колегія суддів, вважає, що навіть у разі, якщо потерпілий без згоди на це мешканців квартири зайшов до її приміщення, обвинувачений ОСОБА_8 , який за своїми фізичними кондиціями переважав потерпілого, мав реальну можливість зупинити ОСОБА_9 , покликати на допомогу сусідів, викликати працівників поліції з цього приводу, враховуючи, що відсутні дані, які б вказували на агресивну поведінку потерпілого у той момент. Про пасивну поведінку Целуйка потерпілого відносно обвинуваченого також свідчить і відсутність тілесних ушкоджень на тілі останнього.
Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, виходячи з такого.
Замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлений, особа не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Разом з тим, при кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
В даному випадку предмет, яким наносилися удари (має ріжучі та/або колюче-ріжучі властивості), кількість поранень (не менше 17 ударів в область тулубу, правої верхньої кінцівки та шиї), сила ударів (проникаючі - не менше 5 поранень), локалізація поранень (на передній поверхні грудної клітки праворуч у грудній ділянці - 4 поранення, по середньо-ключичній лінії - 1 поранення, на бічній поверхні грудної клітки праворуч - 6 поранень, на шиї (життєво-важливому органі) - 1 поранення), на думку суду, свідчать саме про наявність умислу обвинуваченого ОСОБА_8 на вбивство потерпілого.
Крім того, факт спричинення численних поранень потерпілому одномоментно, тобто за дуже короткий період часу, свідчить лише про бажання ОСОБА_8 швидше позбавити ОСОБА_9 життя.
Також, суд враховує, що обвинувачений вже після того, як впав на підлогу потерпілий, продовжував наносити йому удари.
Вказані встановлені у судовому засіданні факти повністю спростовують версію обвинуваченого, що він наносив удари ножем лише для того, щоб потерпілий покинув приміщення квартири.
Інші доводи сторони захисту суд не приймає до уваги, враховуючи викладені вище доводи. Твердження захисника щодо недоведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України спростовуються дослідженими під час судового розгляду вищевказаними доказами.
Колегія суддів також не приймає і доводи представника потерпілого щодо наявності у діях обвинуваченого ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.4 ч.2 ст.115 КК України, а саме: замах на вбивство з особливою жорстокістю.
Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В даному випадку, у разі перекваліфікації дій ОСОБА_8 на ч.2 ст.15 п.4 ч.2 ст.115 К України суд фактично погіршує становище обвинуваченого, що заборонено зазначеним положенням КПК України.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
В обвинувальному акті зазначено, що слідчим виявлено обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Водночас, обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, намагався суду довести, що його дії стали наслідком неправомірної поведінки потерпілого. Жодних фактів, які б свідчили про активне сприяння обвинуваченим розкриттю кримінального правопорушення, судом не встановлено. Навпаки, факт викидання знаряддя злочину після його скоєння свідчить про зворотне, а саме: про бажання приховати сліди кримінального правопорушення з метою уникнути відповідальності.
Єдиною обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8 - є часткове відшкодування шкоди потерпілому. Так як ОСОБА_13 зазначив, що фактично матеріальну шкоду йому відшкодовано родичами обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , колегією суддів, не встановлено.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, кількість завданих потерпілому поранень, суспільну небезпечність та характер скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: раніше не судимий, не одружений, має постійне місце мешкання та проживання, працює, але неофіційно, його вік та здоров'я (не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра), відсутні на утриманні жодні особи.
Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Враховуючи особистість ОСОБА_8 , конкретні обставини кримінального провадження, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючої обставин покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з урахуванням вимог ч.2 ст.416 КПК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Також, на думку суду, обвинуваченому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 , виходячи з приписів ч.5 ст.72 КК України.
У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_13 заявлений цивільний позов про моральну шкоду на суму 500 000 грн.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вина ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, на думку суду, повністю доведена.
Обґрунтовуючи свій цивільний позов, потерпілий ОСОБА_13 вказав, що своїми діями обвинувачений спричинив йому неймовірні моральні страждання, тому що після спричинення тілесних ушкоджень він майже 2 місяці лікувався, потім переніс 2 операції у Києві і на цей час йому рекомендовано проходити 2-3 рази на тиждень лікувальну реабілітаційні заходи, які дорого коштують. Родичі обвинуваченого йому сплатили, близько 140 000 грн., які усі витратили на проведення лікування та операції. Після отриманих тілесних ушкоджень у нього взагалі не працювала та не піднімалася права рука. На цей час завдяки проведеним операціям рука почала працювати, але не повною мірою, так як не працює великий та вказівний пальці. Через отримання таких тілесних ушкоджень він збирає документи на отримання інвалідності.
До скоєння кримінального правопорушення він працював дизайнером, так як добре малює, отримував багато замовлень. Його робота була єдиним доходом. Через те, що він довго лікувався, його звільнили з роботи. Він правша, тому на цей час виконувати роботу, яку він здійснював до отримання тілесних ушкоджень, дуже важко, а окремі замовлення - неможливо.
Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , зміни нормального ритму життя (відсутність можливості певний час продовжувати трудову діяльність), необхідності тривалий період часу витрачати на лікування та відновлення здоров'я, а також факт неможливості працювати повною мірою через не відновлення роботи двох пальців на правій руці потерпілого. Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги потерпілого щодо стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково, а саме: у сумі 450 000 грн.
Постановою слідчого СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_27 від 19.05.2019 року змиви РБК, серветку з нашаруванням РБК, змиви з кистей обох рук обвинуваченого ОСОБА_8 , сорочку, майку, рушник, рюкзак, пару кедів, зв'язку ключів, пачку цигарок, пачку презервативів, мобільні телефони марки «iPhone» та «Samsung», пачку з-під цигарок марки «LM», капці гумові, джинсові штани синього кольору, кофту чорного кольору, пачку цигарок марки «LM» були визнані речовими доказами.
Відповідно до п.4 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, у разі необхідності - передається заінтересованим особам на їх прохання.
Враховуючи, що змиви РБК, серветка з нашаруванням РБК, змиви з кистей обох рук обвинуваченого ОСОБА_8 , сорочка, майка, рушник, пачку з-під цигарок марки «LM», кофта чорного кольору, пачка цигарок марки «LM», пачка цигарок, пачка презервативів, не мають ніякої цінності та не можуть бути використаними, тому вони підлягають знищенню. Рюкзак, пару кедів, зв'язку ключів, мобільні телефони марки «iPhone» та «Samsung», капці гумові, джинсові штани синього кольору необхідно повернути власникам за належністю.
Арешти на вказане вилучене майно, накладені ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2019 року, відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України, суд скасовує.
Відносно ОСОБА_8 на цей час продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.04.2021 року, який колегія суддів вважає за необхідне залишити до набрання вироком законної сили. Підстав для звільнення обвинуваченого з-під варти або зміни запобіжного заходу, передбачених в ч.3 ст.377 КПК України, суд не вбачає.
Згідно з вимогами ч.2 ст.122 КПК України витрати, пов'язані із залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
На підставі ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Ухвалою суду від 14.09.2020 року для усного перекладу у судових засіданнях та для перекладу процесуальних документів з української мови та російську або англійську мови обвинуваченому ОСОБА_8 було залучено перекладача ОСОБА_7 .
Виплата здійснюється відповідно до Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів (надалі Інструкція), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №710 від 01 липня 1996 року.
Враховуючи, що ОСОБА_7 буде здійснювати переклад обвинуваченому ОСОБА_8 цього вироку, і на теперішній час вирахувати точну суму процесуальних витрат з приводу залучення перекладача неможливо, тому колегія суддів приймає рішення про ухвалення рішення щодо доручення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області здійснити оплату послуг перекладача - ОСОБА_7 за переклад з української на російську мову усіх процесуальних документів та усних перекладів по даному кримінальному провадженню згідно поданих відповідних документів.
Керуючись ст. ст. 122, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_8 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, на підставі яких призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення з 19.05.2019 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Залишити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 620 090 (шістсот двадцять тисяч девяносто) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_8 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу головуючого судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти головуючого суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_9 , свідками: ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .
Речові докази:
- змиви РБК, серветку з нашаруванням РБК, змиви з кистей обох рук обвинуваченого ОСОБА_8 , які запаковані до паперового конверту; сорочку, майку, рушник, пачку з-під цигарок марки «LM», кофту чорного кольору, пачку цигарок марки «LM», пачку цигарок, пачку презервативів, що зберігаються у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області - знищити;
- рюкзак, пару кедів, зв'язку ключів, що зберігаються у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області - повернути потерпілому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у разі відмови останнього від отримання - знищити;
- мобільний телефон марки марки «Samsung» imei: НОМЕР_1 , який запакований до спец пакету № INZ 1065240, що зберігається у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області - повернути свідку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а у разі відмови останньої від отримання - знищити;
- мобільний телефон марки марки «Samsung» imei: НОМЕР_1 , який запакований до спец пакету № INZ 1065240, що зберігається у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області - повернути свідку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а у разі відмови останньої від отримання - знищити;
- мобільний телефон марки «iPhone», imei: НОМЕР_2 , який запакований до спец пакету № INZ 106524, що зберігається у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області - повернути обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у разі відмови останнього від отримання - знищити.
Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_28 від 21.05.2019 року на вказані речові докази - скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 450 000 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн.
Доручити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області здійснити оплату послуг перекладача - ОСОБА_7 за переклад з української на російську мову процесуальних документів та усних перекладів у судових засіданнях згідно поданих відповідних документів.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3