Справа № 333/3920/20
Провадження № 1-кп/333/220/21
Іменем України
22 березня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дрездені (Німеччина), українця, громадянина України, освіта вища, тимчасово не працює, не одруженого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -
25.05.2020 року, приблизно о 04 год. 15 хв., на території двору будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного і наркотичного сп'яніння, та потерпілим ОСОБА_8 виник словесний конфлікт.
Потерпілий під час вказаного конфлікту першим наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_7 , на що останній також вдарив ОСОБА_8 кулаком в область плеча. Після цього, потерпілий з карману своїх штанів дістав невстановлений під час судового розгляду металевий предмет, що має колюче-ріжучі властивості, і тримаючи його у руці, декілька разів крикнув ОСОБА_7 , щоб останній зупинив свої дії.
ОСОБА_7 , перебуваючи на певній відстані від ОСОБА_8 , маючи реальну можливість уникнути у подальшому розвитку конфлікту з останнім, наблизився до потерпілого та розпочав з ним боротьбу.
Під час цієї боротьби, ОСОБА_7 , діючи зі злочинною недбалістю, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, не маючи прямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити, зазначеним металевим предметом, який знаходився у руці ОСОБА_8 , завдав останньому один удар в область грудної клітини ліворуч, спричинивши колото-різану рану в ділянці грудної клітини ліворуч з локалізацією рани в другому міжребер'ї по середньо-ключичній лінії, що проникає в ліву плевральну порожнину з ушкодженням 2-го сегменту верхньої частки лівої легені, зі скупченням крові, згортків (400 мл) в лівій плевральній порожнині та розвитком дихальної недостатності 1-го ступеню, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_9 як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, а саме: необережне тяжке тілесне ушкодження.
Після оголошення формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_7 свою вину визнав частково. При цьому зазначив, що визнає факт отримання ОСОБА_8 під час їхньої боротьби тяжкого тілесного ушкодження, але категорично заперечував, що саме його навмисні дії призвели до таких наслідків.
Допитаний обвинуваченим ОСОБА_7 пояснив, що 25.05.2020 року, приблизно о 04-00 год. ранку він разом із своєю цивільною дружиною приїхали додому з ресторану. Коли вийшов на балкон своєї квартири, то побачив, що на дитячому майданчику біля будинку АДРЕСА_2 перебувають особи, які своїми діями нагадували осіб, які розповсюджують наркотичні засоби. Після цього, він вийшов на вулицю, підійшов до дитячого майданчику та почав пред'являти претензії ОСОБА_8 та його дружині, яких до цього він не знав, з приводу розповсюдження наркотиків. У зв'язку з цим, у нього з потерпілим виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_8 наніс йому удар кулаком руки в обличчя. У відповідь, він наніс кулаком руки удар потерпілому в плече.
У подальшому, потерпілий відійшов назад на кілька метрів, дістав ніж та декілька разів крикнув: «Стій!» або «Зупинись!». Він хотів, щоб потерпілий позбувся ножа, тому зблизився з останнім, схватив руку ОСОБА_8 з ножом та намагався її вивернути. Фактично, вони з потерпілим почали боротися. Невдовзі, ОСОБА_8 вигукнув «Ай!», присів на коліно і він відразу відійшов від потерпілого. Ножа у руках у нього під час боротьби не було. Крові на одежі він у ОСОБА_8 не бачив.
Після цього, він пішов за будинок, де проживав, а з потерпілим залишилася на місці події дружина. Коли почали до місця події приїжджати працівники поліції та карета «швидкої» допомоги, він вирішив повернутися до дитячого майданчику, так як виявив, що у нього випали ключі та гроші. Працівники поліції задали йому декілька питань та запропонували проїхати до відділу поліції, на що він погодився.
В ту ніч він перебував у стані алкогольного сп'яніння, крім ключів, мобільного телефону та грошей у нього в карманах нічого не було. Умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було, і він не міг передбачити такі серйозні наслідки. Жалкує за скоєне та просить вибачення у ОСОБА_8 .
Крім показань обвинуваченого, на думку суду, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який суду пояснив, що 25.05.2020 року, приблизно з 03 год. 30 хв., він разом із своєю цивільною дружиною - ОСОБА_10 знаходилися на дитячому майданчику у дворі будинку АДРЕСА_2 та відпочивали: сиділи на лавочці та пили пиво. Він в ту ніч випив, приблизно 1 літр пиво, тому знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
Приблизно о 4 год. 15 хв. тієї ж ночі до них підійшов ОСОБА_7 , з яким він раніше знайомий не був. Останній почав пред'являти претензії, зазначаючи, що він з дружиною займається розкладками наркотичних засобів. Після цього між ним та обвинуваченим виник словесний конфлікт, під час якого, ОСОБА_7 різко наблизився до нього, і він цю дію розцінив як майбутню загрозу його здоров'ю. У зв'язку з цим, він кулаком руки наніс удар в обличчя обвинуваченого, на що у відповідь від ОСОБА_7 отримав удар кулаком руки у ліве плече.
У подальшому, він відійшов від обвинуваченого на 3-4 метра назад та з правого карману своїх штанів витягнув складний ніж та продемонстрував його. Він не мав на меті спричинити ОСОБА_7 якісь тілесні ушкодження цим ножом, так як хотів демонструванням ножа лише зупинити обвинуваченого. Після цього, він декілька разів крикнув обвинуваченому, щоб останній зупинився.
Проте, ОСОБА_7 , навпаки підбіг до нього, та вони почали боротися стоячи на ногах. Обвинуваченій під час боротьби двома руками схватив його за кисть руку, в якій перебував ніж і почав її вивертати. Невдовзі після цього він відчув, що йому спричинено тілесне ушкодження. Коли він закричав ОСОБА_7 , що останній його порізав, обвинувачений відразу перестав здійснювати відносно нього активні дії та покинув місце події. Після цього, викликали «швидку» та працівників поліції.
Куди у подальшому дівся його ніж, він не знає. Проте, ніж, який був вилучений працівниками поліції, йому не належить і звідки він взявся на місце подій, також не знає. У нього був ніж складним, з лезом, приблизно 7-10 см. Жодних погроз з боку обвинуваченого на свою адресу під час словесного конфлікту та у подальшому, він не чув. Щоб ніж перебував у руках обвинуваченого під час боротьби, він не бачив.
Вважає, що ОСОБА_7 фактично ненавмисно наніс йому тілесне ушкодження. До обвинуваченого він не має жодних претензій, так як обвинувачений матеріально допомагав йому з лікуванням. Крім того, вважає, що у виниклій ситуації є і його певна доля вини. На його думку, обвинувачений заслуговує на несуворе покарання з випробуванням;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні пояснила, що вночі 25.05.2020 року вона разом із своїм цивільним чоловіком - ОСОБА_8 вийшли на вулицю, щоб випити пива. Коли вони сиділи на лавочці, розташованій на дитячому майданчику біля будинку АДРЕСА_2 , та пили пиво, до них підійшов ОСОБА_7 , який почав обвинувачувати її та потерпілого у тому, що вони розповсюджують наркотичні засоби. Після цього, між обвинуваченим та ОСОБА_8 почався словесний конфлікт, в ході якого останній вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_7 , а обвинувачений наніс один удар кулаком в плече потерпілому.
У подальшому, ОСОБА_8 витягнув свій рибацький ніж, а обвинувачений пішов назустріч, і у них почалася боротьба. У процесі цієї боротьби потерпілий отримав ножове поранення, але як саме, вона не бачила. В один момент ОСОБА_8 присів на бордюр та попрохав її викликати «швидку» допомогу, зазначивши, що у нього поранення. Після цього, потерпілий закрив поранення рукою та продовжував сидіти, вона викликала поліцію, а останні - карету «швидкої» допомоги. ОСОБА_7 після того як почув, що ОСОБА_8 спричинено поранення, покинув місце подій. Ніж, який був у руках потерпілого, належав ОСОБА_8 , він іноді ним відкривав пляшки з пивом. Куди дівся той ніж, вона не знає, так як працівники поліції його так і не знайшли. Коли прибули працівники поліції та потерпілий перебував у кареті «швидкої», до місця подій повернувся ОСОБА_7 .
19.03.2021 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що потерпілий ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 через запалення легенів (коронавірусна хвороба);
- показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які під час судового розгляду пояснили, що вони є працівниками УПП в Запорізькій області. 25.05.2020 року перебували на службі у патрульному автомобілі та, приблизно о 04 год. 30 хв. отримали виклик про спричинення чоловікові ножового поранення біля будинку АДРЕСА_2 . Коли приїхали на місце подій, то виявили потерпілого ОСОБА_8 разом із своєю дружиною - ОСОБА_10 , які описали чоловіка, який наніс тілесні ушкодження. Вони викликали «швидку» допомогу, яка приїхала, приблизно через 5-10 хвилин. У подальшому, через деякий час до місця подій підійшов ОСОБА_7 , який зазначив, що приймав участь у бійці з ОСОБА_8 та втратив при цьому ключі. В той ранок потерпілий та обвинувачений знаходилися у стані сп'яніння. Ніж, про який зазначав потерпілий, знайдений так і не був;
- даними висновку судово-медичного експерта ОСОБА_13 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» №633 від 01.07.2020 року, згідно яких:
1. Колото-різана рана в ділянці грудної клітини ліворуч з локалізацією рани в другому міжребер'ї по середньо-ключичній лінії, що проникає в ліву плевральну порожнину з ушкодженням 2-го сегменту верхньої частки лівої легені, зі скупченням крові, згортків (400мл) в лівій плевральній порожнині та розвитком дихальної недостатності 1-го ступеню (по даним медичної документації) у ОСОБА_8 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя, згідно п. 2.1.3.й («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.»).
2. За даними з медичної документації виявлене поранення є колото-різаним. Тобто, утворилося від дії предмета, що володіє колючо-ріжучими властивостями. На це вказує проникаючий характер ушкодження, переважання глибини раньового каналу над довжиною шкірної рани, рівність країв.
3. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в обставинах справи, та в наданій медичній документації.
4. Враховуючи локалізацію, кількість та взаєморозташування наявного ушкодження у ОСОБА_8 було нанесено не менше одного травматичного впливу в ділянку грудної клітини ліворуч.
5. Виникнення виявленого ушкодження у ОСОБА_8 можливо при будь-якому взаєморозташуванні потерпілого відносно нападника за умови доступності зони ушкодження для травматичного впливу.
6. Виявлене ушкодження у ОСОБА_8 знаходяться в зоні доступною для спричинення власною рукою;
- показаннями потерпілого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту 08.07.2020 року за їх участю. На місці події останні пояснили та показали кількість ударів, їх механізм нанесення та локалізацію, розташування перед та під час спричинення потерпілому поранення;
- показаннями лікаря-судово-медичного експерта ОСОБА_13 , який повністю підтвердив свої висновки під час проведення ним судової медичної експертизи потерпілого ОСОБА_8 . У судовому засіданні за участю вказаного експерта був оглянутий відеозапис слідчого експерименту, при цьому ОСОБА_13 зазначив, що не виключається, що ОСОБА_8 отримав поранення саме за таких обставин, які вказали в ході слідчого експерименту потерпілий та обвинувачений;
- даними пред'явлення особи для впізнання від 25.05.2020 року, згідно яких свідок ОСОБА_10 впізнала обвинуваченого ОСОБА_7 як особу, що приймала участь у конфлікті з потерпілим ОСОБА_8 25.05.2020 року;
- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 25.05.2020 року, згідно яких остання просить органи поліції притягти до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 25.05.2020 року, приблизно о 04 год. 15 хв. біля буд.№45 по вул. Новокузнецькій у м. Запоріжжі спричинила її цивільному чоловіку - ОСОБА_8 поранення грудної клітини;
- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.05.2020 року, згідно яких останній просить органи поліції притягти до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 25.05.2020 року, приблизно о 04-00 год. до 05 год. 30 хв. біля буд.№45 по вул. Новокузнецькій у м. Запоріжжі нанесла йому удар у ліву частину грудної клітини;
- даними, отриманими під час огляду місця події 25.05.2020 року з фототаблицею, згідно яких оглядом місця події є ділянка місцевості, а саме дитячий майданчик, що розташований напроти першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 . В урні для сміття виявлено та вилучено ніж, загальною довжиною 100 мм з лезом трикутної форми 25Х25 мм;
- даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 25.05.2020 року, згідно якого ОСОБА_7 станом на час огляду (25.05.2020 року, о 05 год. 30 хв.) перебуває у стані змішаного (алкогольного та наркотичного) сп'яніння.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України.
Також, у судовому засіданні були досліджені наступні документи:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12020080040001583, відомості про яке внесені до ЄРДР 25.05.2020 року. Правова кваліфікація злочину - ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, підозрюваний - ОСОБА_7 , слідчі, які здійснюють досудове розслідування: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 ;
- рапорти чергових Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, з яких вбачається, що: 25.05.2020 року о 04 год. 32 хв. на службу «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_10 про поранення чоловіка ножом у грудну клітину за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж дня, о 06 год. 08 хв. на службу «102» надійшло повідомлення від бригади СМП №4, що потерпілий ОСОБА_8 доставлений в 5 міську лікарню з пораненням грудної клітини ліворуч;
- висновок експерта судово-медичного експерта ОСОБА_22 КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 11.06.2020 р. № 573, згідно якого:
1. Садно на слизовій оболонці лівої щоки у ОСОБА_7 само за собою кваліфікується як легке тілесне ушкодження (згідно п. 2.3.2. б. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.»).
2. Тілесне ушкодження у ОСОБА_7 утворилося від дії тупого (их) предмету (ів).
3. Давність утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_7 в межах 2-3 діб на момент огляду (27.05.2020р.) та могло утворитися в термін, що зазначений в фабулі постанови слідчого та зі слів освідуваного (25.05.2020p.).
4. Виявлене ушкодження у ОСОБА_7 утворилося від не менш ніж одного травматичного впливу. Об'єктивно висловитись про кількість нанесених ударів ОСОБА_7 , за наданими даними, не є можливим.
5. Ушкодження у ОСОБА_7 розташоване в ділянці, що є доступною для спричинення власною рукою.
В обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 слідчий дії останнього кваліфікував за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, зазначивши таке формулювання обвинувачення: «25 травня 2020 року, приблизно о 04.15, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, знаходячись на території двору будинку АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин із раніше незнайомим йому ОСОБА_8 , маючи прямий умисел, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з внутрішньої правої кишені куртки дістав невстановлений в ході досудового розслідування металевий предмет, який має колюче-ріжучі властивості та тримаючи його у правій руці, наніс один удар в область, де розташовані життєво важливі органи, а саме: в область грудної клітини зліва ОСОБА_8 , внаслідок чого спричинив останньому, згідно з висновком експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР №633 від 11.06.2020, колото-різану рану в ділянці грудної клітини ліворуч з локалізацією рани в другому міжребер'ї по середньо-ключичній лінії, що проникає в ліву плевральну порожнину з ушкодженням 2-го сегменту верхньої частки лівої легені, зі скупченням крові, згортків (400 мл) в лівій плевральній порожнині та розвитком дихальної недостатності 1-го ступеню, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Вважаючи, що він виконав усі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_7 покинув місце злочину, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога».
Колегія суддів, встановивши під час судового розгляду обставини скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не погоджується з вказаною кваліфікацією дій обвинуваченого, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.115 КК України вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлений, особа не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Разом з тим, при кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
У матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні докази наявності прямого умислу у обвинуваченого на вчинення замаху на вбивство потерпілого.
ОСОБА_7 як під час словесного конфлікту з ОСОБА_8 , так і під час їхньої боротьби не висловлював погрози вбивством на адресу останнього, заздалегідь не підшуковував знаряддя злочину, після того як потерпілий повідомив про своє поранення, він відразу зупинився та відступив від ОСОБА_8 .
Виходячи з показань обвинуваченого і потерпілого, які є фактично тотожними з приводу розташування їх під час боротьби, механізму спричинення та локалізації поранення, враховуючи однакові за змістом показання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту, а також висновку експерта та показання останнього під час судового розгляду, суд дійшов до висновку, що відсутні докази, які б у сукупності підтверджували вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки маючи можливість довести умисел до завершення, дій щодо переслідування потерпілого з метою нанесення тілесних ушкоджень за допомогою ножа з метою вбивства, останній не здійснив таких дій, певний час залишаючись при цьому на місці події.
При цьому, ОСОБА_7 схопивши потерпілого за руку, в якій останній тримав ніж, на думку суду, не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді колото-різаної рани, хоча повинен був і міг їх передбачити.
Колегія суддів вважає, що усвідомлюючи той факт, що потерпілий живий, ОСОБА_7 мав реальну можливість продовжити заподіяння потерпілому ударів ножом у життєво важливі органи, чого не зробив, оскільки не мав умислу на позбавлення його життя.
Також судом враховано поведінку потерпілого ОСОБА_8 , який фактично перший завдав удару в обличчя обвинуваченому, а у подальшому витяг з штанів ніж та продемонстрував його ОСОБА_7 .
Крім того, судова колегія звертає увагу на висновок експерта, що виявлене ушкодження у ОСОБА_8 знаходиться в зоні, доступної для спричинення власною рукою. Це не суперечить показанням потерпілого та обвинуваченого, що під час спричинення удару ніж, фактично знаходився у руках ОСОБА_8 .
Отже, в даному випадку, на думку суду, мало місце не замах на вбивство, а необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ст.128 КК України із призначенням йому покарання у межах санкції цього кримінального закону.
Колегія суддів, також не вбачає у діях ОСОБА_7 ні дій, пов'язаних із необхідною обороною, ні перевищення її меж, так як в даному випадку після того, як потерпілий дістав ножа та почав вимагати від обвинуваченого зупинитися, ОСОБА_7 мав реальну можливість безперешкодно покинути місце подій, тому що на той момент фактично закінчився словесний конфлікт і потерпілий стояв на місці, не намагаючись приблизитися до обвинуваченого.
Суд звертає увагу, що під час судового розгляду при дослідженні доказів, наданих прокурором, не були встановлені обставини, вказані в обвинувальному акті, а саме: що обвинувачений мав умисел на вбивство потерпілого; що саме ОСОБА_7 мав металевий предмет, який потім дістав з внутрішньої правої кишені куртки і, тримаючи його у правій руці, наніс один удар в область грудної клітин.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Судом встановлено, що пом'якшуючими покарання ОСОБА_7 , є щире каяття та погашення шкоди ОСОБА_8 у повному обсязі. Щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Обвинувачений фактично повністю визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, просив вибачення у потерпілого, під час судового розгляду критично оцінював свої протиправні дії та заявляв про готовність понести покарання за них.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , є вчинення кримінального правопорушення у стані сп'яніння (змішаного: наркотичного та алкогольного).
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є нетяжким злочином, кількість завданих потерпілому поранень, суспільну небезпечність та характер скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: раніше не судимий, не одружений, має постійне місце мешкання та проживання, офіційно не працює, його вік та здоров'я (не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра), позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину.
Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Враховуючи особистість ОСОБА_7 , конкретні обставини кримінального провадження (поведінку потерпілого, наслідки від дій обвинуваченого), думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому несуворого покарання з випробуванням, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин покарання, суд дійшов до висновку, що останньому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі та, з урахуванням вимог ст.75 КК України, звільнити його від покарання з випробуванням.
Призначення такого покарання як громадські роботи суд вважає, що буде несправедливим, враховуючи вищевказані обставини. Призначення виправних робіт ОСОБА_7 неможливо, так як останній офіційно не працює. Покарання у виді позбавлення волі призначити обвинуваченому також неможливо, так як зміни до санкції ст.128 КК України в частині доповнення таким покаранням як позбавлення волі, тобто які погіршують становище ОСОБА_7 , набрали чинності вже після скоєння кримінального правопорушення.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Постановами слідчого Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 від 27.05.2020 року та 07.07.2020 року ніж, мобільний телефон «Iphone 6 Gray Space» з сім-картою з номером НОМЕР_1 , куртка, джемпер, шатни, туфлі були визнані речовими доказами.
Відповідно до п.4 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, у разі необхідності - передається заінтересованим особам на їх прохання.
Враховуючи, що вилучений під час огляду місця подій ніж не має ніякої цінності та не може бути використаний, він підлягає знищенню. Вилучені у обвинуваченого ОСОБА_7 : мобільний телефон «Iphone 6 Gray Space» з сім-картою з номером НОМЕР_1 , куртка, джемпер, шатни, туфлі підлягають поверненню останньому.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2020 року на ніж, вилучений з урни для сміття під час огляду місця події 25.05.2020 року, мобільний телефон «Iphone 6 Gray Space» з сім-картою з номером НОМЕР_1 , згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд скасовує.
У кримінальному провадженні цивільний позов та процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід на цей час відносно ОСОБА_7 не застосований.
Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України, на підставі якого призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Згідно вимог ст.76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази:
- ніж, вилучений під час огляду місця події 25.05.2020 року, що зберігається у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області - знищити;
- мобільний телефон «Iphone 6 Gray Space» з сім-картою з номером НОМЕР_1 , куртку, джемпер, штани, туфлі, що зберігаються у камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області - повернути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у разі відмови останнього від отримання - знищити.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2020 року на ніж, вилучений під час огляду місця події 25.05.2020 року та мобільний телефон «Iphone 6 Gray Space» з сім-картою з номером НОМЕР_1 - скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3