Справа № 120/434/21-а
Головуючий у 1-й інстанції:Сало П.І.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
15 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Григорук В.С.,
представника позивача: Брилянт І.О., Дерев'яги І.В.,
представника відповідача: Олексюк Т.С.,
представника третьої особи: Шиманського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
20.01.2021 позивач, ОСОБА_2 , звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, та зобов'язання відповідача подати позовну заяву до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Також, 20.01.2021 представником позивача до суду подано заяву про забезпечення шляхом:
- заборони відповідачу вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема приймати в експлуатацію об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 (реєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації);
- заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема здійснювати державну реєстрацію речових прав на об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 ;
- заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об'єкту будівництва по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва по АДРЕСА_1 .
В решті заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою в частині її задоволення, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що визначений заявником спосіб забезпечення позову щодо заборони Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва по АДРЕСА_1 не є співмірним із позовними вимогами, що заявлені в адміністративному позову, оскільки на законодавчому рівні визначений порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, і у разі порушення такого порядку або невідповідності вказаної забудовником інформації відповідна забудова не буде прийнята в експлуатацію, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в оскаржуваній частині.
15.03.2021 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2021 без змін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.
Представники заявника просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, в листопаді 2019 року Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради за зверненням позивача проведено позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 08.11.2019 № 291-ПП.
Вказаним актом встановлено, що ОСОБА_1 виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити без повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI.
Постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 11.11.2019 № 113 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпП, та за вищевказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.
Також, за результатами позапланової перевірки третій особі видано припис від 08.11.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким зобов'язано до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості - до первинного стану.
В подальшому, відповідачем проведено перевірку виконання припису, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису від 08.11.2019, а саме будівельних робіт не зупинив та не привів об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства. Результати цієї перевірки оформлені актом від 23.01.2020 № 23-ПП.
Крім того, постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 23.01.2020 № 7 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, та за невиконання вимог припису притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема здійснювати державну реєстрацію речових прав на об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 , а також заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об'єкту будівництва по АДРЕСА_1 , оскільки обраний заявником спосіб забезпечення позову фактично передбачає заборону вчиняти певні дії невизначеному колу суб'єктів, що, на думку суду, не відповідає вимогам закону і є недопустимим.
Разом з тим, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 151 КАС України, предмета позову та характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом заборони Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва по АДРЕСА_1 .
Забезпечення позову у такий спосіб, на думку суду, є співмірним із заявленими позовними вимогами та співвідноситься з правами (інтересами) позивачки та наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2021 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, а в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову, колегія суддів переглядає ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в частині задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.
Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав:
1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та/або вимогам будівельних норм і правил, у тому числі щодо доступності об'єкта для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
4) невиконання вимог, передбачених Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.
Відповідно до ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 затверджено «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
Згідно п. 22 Порядку № 461 передбачено у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє замовнику (його уповноваженій особі) протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.
У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держсервісбуд не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларації вносить до реєстру відповідний запис
При цьому, аналізуючи вказані законодавчі норми, колегія суддів зазначає, що за умови наявності належним чином зареєстрованої декларації, виявлення у цих деклараціях недостовірних даних, які дозволяють кваліфікувати об'єкт як самочинне будівництво, є підставою для скасування реєстрації цих декларацій відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Тобто, підставами для скасування реєстрації декларацій про початок будівельних робіт чи про готовність об'єкта до експлуатації є виявлення у деклараціях недостовірних даних, внесених замовником.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що вищевказаними нормами передбачено чіткий перелік підстав за наявності яких орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів або вчиняє дії щодо введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Суд зазначає, що орган державного архітектурно-будівельного контролю може ввести в експлуатацію об'єкт будівництва тільки в разі дотримання забудовником під час будівництва норм чинного законодавства за інших підстав об'єкт будівництва в експлуатацію введений не буде.
В зв'язку з цим суд робить висновок, що немає необхідності приймати судове рішення про заборону суб'єкту владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, якщо такі дії заборонено вчиняти Законом України.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на недоведеність обставин, неврахування усіх обставин в справі, що мають значення для її вирішення, рішення суду першої інстанції в частині задоволенні заяви про забезпечення позову є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому ухвалу суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року скасувати.
Прийняти нову постанову, відповідно до якої у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва по вул. Гонти, б/н (вул. Гонти, 1) у м. Вінниця, відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 квітня 2021 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.