Справа № 560/1952/21
21 квітня 2021 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Капустинський М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича про визнання протиправними та скасування постанов,
Відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 квітня 2021 року залишив її без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
19 квітня 2021 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків шляхом подачі заяви про відстрочення/розстрочення сплати судових витрат.
У поданій заяві апелянт вказує на своє важке фінансове становище та відсутність коштів для сплати судового збору, а тому просить розстрочити сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2019 р. (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Також, Верховний Суд вказав, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 р. у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Відтак, до заяви про відстрочення/розстрочення сплати судового збору позивачем не додано доказів, наявність яких дозволила б суду прийняти рішення про розстрочення сплати судового збору.
Отже, до заяви позивачем не додано будь-яких доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про розстрочення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, тощо.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на вказані обставини вважаю за необхідне продовжити скаржнику строк усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.121, 298 КАС України, суд
продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 01 квітня 2021 року.
Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, виконати вимоги даної ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання відповідних доказів, які свідчать про важке фінансове становище апелянта або сплати судового збору у повному розмірі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Капустинський М.М.