Справа № 120/434/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
15 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Григорук В.С.,
представника позивача: Брилянт І.О., Дерев'яги І.В.,
представника відповідача: Олексюк Т.С.,
представника третьої особи: Шиманського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
20.01.2020 позивач, ОСОБА_2 , звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
27.01.2021 заявником ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема, продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/434/21-а.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 подавалось повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке належним чином зареєстроване за №ВЕ061201471598, у зв'язку з чим доводи заявника про здійснення самочинного будівництва не відповідають дійсності.
Крім того, подання третьою особою повідомлення про виконання будівельних робіт свідчить також про виконання ОСОБА_1 вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.11.2019, а саме приведено об'єкт до вимог чинного законодавства.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.
Представники заявника просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до переконання про існування небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам як позивача, так і більш широкого кола суб'єктів, з врахування того, що спір стосується захисту публічного інтересу, та можливість виникнення ситуації, при якій виконання ефективний захист або відновлення цих прав та інтересів, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи, навіть, неможливим.
Отже, суд прийшов до висновку, що з урахуванням п. 1 ч. 2ст. 150 КАС України, позов ОСОБА_2 належить забезпечити шляхом заборони третій особі ОСОБА_1 продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 . Вжиття таких заходів є співмірним заявленим позовним вимогам та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на можливість збереження існуючого становища до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З матеріалів справи встановлено, що у листопаді 2019 року Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради за зверненням позивача проведено позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 08.11.2019 № 291-ПП.
Вказаним актом встановлено, що ОСОБА_1 виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити без повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI.
Постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 11.11.2019 № 113 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпП, та за вищевказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.
Також, за результатами позапланової перевірки третій особі видано припис від 08.11.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким зобов'язано до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості - до первинного стану.
В подальшому, відповідачем проведено перевірку виконання припису, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги припису від 08.11.2019, а саме будівельних робіт не зупинив та не привів об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства. Результати цієї перевірки оформлені актом від 23.01.2020 № 23-ПП.
Крім того, постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 23.01.2020 № 7 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, та за невиконання вимог припису притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.
В апеляційній скарзі, як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, апелянт зазначає, що ним виконано вимоги припису та приведено об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства, про що свідчать рішення Вінницької міської ради від 12.03.2020 №653 та №635.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що доводи апелянта про виконання вимог припису від 08.11.2019 спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 не зупинено будівельні роботи по АДРЕСА_1 з моменту отримання припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта на рішення Вінницької міської ради від 12.03.2020 №635 № «Про затвердження договору про забудову територій», оскільки судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 120/4874/20-а повністю задоволено позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування рішення, скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження Договору про забудову території", укладеного між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ОСОБА_1 вказане судове рішення набрало законної сили 11.01.2021.
Щодо доводів апелянта про отримання містобудівних умов та обмежень на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 , затверджених рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 № 653, а також повідомлення ОСОБА_1 про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів (реєстраційний № ВН061201471598 від 26.05.2020), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані документи видані на проектування та будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (з наступними характеристиками: кількість поверхів - 2 + мансарда, кількість квартир - 1, житлова площа - 1072,7 кв.м), тоді як фактично здійснюється будівництво об'єкту, що не відповідає задекларованому.
Враховуючи вищевикладене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки викладені апелянтом аргументи, на які він посилається як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується невиконання третьою особою вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 08.11.2019 в частині зупинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може призвести до ускладнення захисту або поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, що відповідно до статті 150 КАС України є однією із підстав для забезпечення позову.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову буде ефективним засобом захисту (поновлення) порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, як приклад наводяться рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Конституційним Судом України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 було наголошено на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову колегія суддів вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам.
У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції в даній справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 квітня 2020 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.