Справа № 560/8418/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції -Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
21 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пов'язані з виключенням ОСОБА_1 з страхового стажу періоду роботи з 22.02.2005 по 31.03.2006, і в зв'язку з такими діями перерахунок та зменшення пенсії;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 22.02.2005 по 31.03.2006 та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням виплачених та стягнених сум, з 04.08.2019, тобто з моменту призначення пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області періоду роботи ОСОБА_1 з 22.02.2005 по 31.03.2006 та Довідки від 10.09.2019 №21, виданої ТзОВ “Енергопрогрес” (Російська Федерація).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2020, з врахуванням до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 22.02.2005 по 31.03.2006 та з врахуванням довідки від 10.09.2019 №21 виданої ТзОВ “Енергопрогрес” (Російська Федерація), з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн. за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо протиправності неврахування відповідачем довідки про заробітну плату позивача від 10.09.2019 №21, виданої ТзОВ «Енергопрогрес» (Російська Федерація), оскільки врахування заробітної плати здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Також, апелянта зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків звернення до суду, оскільки впорядкування пенсійної справи ОСОБА_1 здійснено 01.05.2020. Разом з тим, позивач до суду звернувся лише 12.12.2020, а тому пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 04.08.2019 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до рішення 222430000912 від 24.09.2019, страховий стаж позивача складає 28 років 3 місяці 24 дні, а розмір пенсії, яку призначено з 04.08.2019 склав 3355,98 гривень (арк. спр. 29).
05.03.2020 до відповідача від головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 8 по м. Москва та Московській області поступила відповідь на запит №208-14-05/2704 від 29.01.2020, до якої також додано Акт №303 від 26.12.2019 документальної (виїзної) перевірки відомостей про заробітну плату ОСОБА_2 за період роботи з 02.2005 по 03.2006 в ТзОВ “Енергопрогрес” (далі - Акт №303 від 26.12.2019).
В Акті №303 від 26.12.2019 зазначено, що розбіжностей з Довідкою №21 від 10.09.2019 не виявлено, відомості є достовірні. Також вказано, що до 01.01.2010 громадяни України, які мали статус тимчасово перебуваючих на території Російської Федерації не були застрахованими особами по обов'язковому пенсійному страхуванні. Таким чином, страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування з виплат на користь позивача не нараховувалися. По відношенню до іноземних працівників, тимчасово перебуваючих на території Російської Федерації передбачалася сплата організацією Єдиного соціального податку в федеральний бюджет (а.с. 75-76).
Рішенням відповідача 222430000912 від 19.05.2020 про перерахунок пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 зменшено до 27 років 3 місяці 14 днів, а розмір пенсії з 01.05.2020 встановлено в розмірі 2139,34 грн. (а.с. 71).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0305-8/23703 від 09.06.2020 позивача повідомлено про зменшення розміру пенсії з 3355,98 грн. до 2139,34 грн. та виключення стажу з 22.02.2005 по 31.03.2006, оскільки згідно листа Державної установи - Головного управління ПФ Російської Федерації №8 по м. Москва та Московській області від 29.01.2020 №208-14-05/2704 за період з 2005 року по 2006 рік, внески до пенсійного фонду не сплачувались. Вказано, що коефіцієнт заробітної плати зменшився з 1,91950 до 1,26853 (а.с. 77).
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки від 10.09.2019 №21 виданої ТзОВ “Енергопрогрес” (Російська Федерація) зі всіх сум, нарахованих ОСОБА_2 , організацією нарахований та виплачений єдиний соціальний податок в Федеральний бюджет згідно законодавства Російської Федерації.
Щодо твердження відповідача про те, що в період з 2005 року по 2006 рік, внески до Пенсійного фонду Російської Федерації не сплачувались, суд першої інстанції вказав, що в акті зустрічної перевірки достовірності відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 в ТзОВ “Енергопрогрес” № 303 вказано про те, що розбіжностей з Довідкою №21 від 10.09.2019 не виявлено та відомості є достовірними. Також вказано, що ТзОВ “Енергопрогрес” сплачено Єдиний соціальний податок в федеральний бюджет (а.с. 75-76).
Суд першої інстанції врахував, що до 01.01.2010 громадяни України, які мали статус тимчасово перебуваючих на території Російської Федерації, не були застрахованими особами по обов'язковому пенсійному страхуванні, а тому, страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування з виплат на користь позивача не нараховувалися, у зв'язку із відсутністю такої вимоги в законодавстві Російської Федерації.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання відповідача на відсутність внесків та на правомірність не зарахування періоду роботи позивача з 22.02.2005 по 31.03.2006 є безпідставним.
Таким чином, неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідки про заробітну плату позивача від 10.09.2019 №21 виданої ТзОВ “Енергопрогрес” (Російська Федерація), є протиправним.
При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачеві пенсії з 01.05.2020, тобто з дати зменшення відповідачем розміру пенсії, а не з моменту призначення пенсії, як помилково вважає позивач, з врахуванням зазначеної довідки про заробітну плату.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі і із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обрахування пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Згідно із статтею 11 Угоди від передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць СНД і держав, які входили в склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" наведено правове визначення поняття терміну страхового стажу, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, обрахування розміру пенсії за віком працівнику який працював на підприємстві іншої держави проводиться за наявності інформації про сплату страхових внесків, у разі якщо внески сплачувалися до Пенсійного фонду України така інформація повинна міститися в системі персоніфікованого обліку, або така інформація повинна міститися у довідках, виданих підприємством іншої держави особі яка претендує на призначення пенсії за віком, у разі якщо облік сплати страхових внесків які сплачуються підприємствами інших держав ведеться компетентними органами таких держав.
З матеріалів справи, а саме довідки ТзОВ “Енергопрогрес” (Російська Федерація) від 10.09.2019 №21, судом встановлено, що з виплачених позивачу сум нараховані та виплачені всі податки передбачені Законодавством Російської Федерації.
Разом з тим, на думку апелянта, врахування заробітної плати на підставі довідки ТзОВ “Енергопрогрес” (Російська Федерація) від 10.09.2019 №21 здійснюється лише при підтвердження сплати страхових внесків.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Враховуючи вказані положення, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на акт зустрічної перевірки достовірності відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 в ТзОВ “Енергопрогрес” №303, згідно якого в період з 2005 по 2006 роки внески до пенсійного фонду Російської Федерації не сплачувались.
Крім того, правомірним є висновок суду першої інстанції, що до 01.01.2010 громадяни України, які мали статус тимчасово перебуваючих на території Російської Федерації не були застрахованими особами по обов'язковому пенсійному страхуванню, а тому страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування з виплат на користь позивача не нараховувалися, у зв'язку із відсутністю такої вимоги в законодавстві Російської Федерації.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача стосовно відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі того, що спірний період роботи позивача не є страховим, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, є неправомірними.
Щодо доводів апелянта стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа пенсійного органу від 09.06.2020, який отримано ОСОБА_1 15.06.2020. Згідно відстеження поштового відправлення, позовну заяву подано позивачем засобами поштового зв'язку до суду першої інстанції 14.12.2020, тобто в межах строку, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.
Відповідні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16, у якій, зокрема, зазначено, що в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що аргументи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, відповідають змісту відзиву на адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.