Справа № 640/3328/21 Суддя першої інстанції: Качур І.А.
21 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Громадської організації «Громадська варта України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Громадська варта України» до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича та Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2021 року ГО «Громадська варта України» звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Київського міського голови Віталія Кличка, яка полягає у не звільненні ОСОБА_1 із посади директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами розгляду звернення ГО «Громадська варта України» від 22 січня 2021 року;
- зобов'язати Київського міського голову Віталія Кличка звільнити ОСОБА_1 із посади директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами розгляду звернення ГО «Громадська варта України» від 22 січня 2021 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаним позовом.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі. Скаржник вказує на те, що звернення до суду із цим адміністративним позовом відповідає меті створення та діяльності ГО «Громадська варта України» та узгоджується із вимогами Закону України «Про громадські об'єднання».
Київська міська державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що суд першої інстанції прийняв законну і обґрунтовану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, адже право на звернення до суду не є абсолютним і повинне переслідувати легітимну мету у вигляді захисту або поновлення порушеного права чи інтересу. Натомість ГО «Громадська варта України» не довело наявності підстав для звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ГО «Громадська варта України» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ГО «Громадська варта України», суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачами відсутній юридичний спір. У звязку з цим позивач не має права на звернення до суду із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів особи, яка звертається з позовом.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Особливості правового статусу громадських організацій та їх право на звернення до суду із адміністративного суду були також предметом дослідження Верховним Судом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/19 та від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об'єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв'язку з її метою та правами людей (її членів), що об'єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об'єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав. Вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з'ясувати:
- статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову;
- мету громадської організації та її безпосередній зв'язок з предметом позову;
- інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту;
- чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації;
- добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.
Також Верховний Суд наголосив на тому, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіряючи наявність у ГО «Громадська варта України» права на звернення до суду з позовом про зобов'язання Київського міського голови звільнити ОСОБА_1 із посади директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з урахуванням вказаних висновків Верхового Суду, колегія суддів враховує, що основною метою діяльності позивача як громадської організації є розбудова розвинутого громадянського суспільства та правової, демократичної держави забезпечення верховенства права, захист прав і свобод України, а також задоволення і захист законних соціальних, економічних, культурних та інших спільних інтересів її членів.
Відповідно до пп. 2.3.6 статуту ГО «Громадська варта України» для досягнення своєї мети організація у встановленому законом порядку має право представляти й захищати свої права і законні інтереси, а також права і законні інтереси своїх членів, інших юридичних чи фізичних осіб в органах державної влади та місцевого самоврядування, в усіх судових установах України, на підприємствах, в установах, громадських та інших організаціях.
Разом з тим, визначені у статуті ГО «Громадська варта України» мета створення і напрямки діяльності є загальними та не свідчать про наявність безпосереднього зв'язку між предметом спору й інтересами організації чи її членів. Також позивач не довів, що має право на звернення до суду в інтересах суспільства.
Колегія суддів враховує, що зверненню до суду із адміністративним позовом передувало направлення Київському міському голові Кличку В.В. заяви від 22 січня 2021 року з вимогою з вимогою про звільнення ОСОБА_1 із посади директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Позивач в адміністративному позові зазначає, що порушене у такому зверненні питання не було вирішене, адже ОСОБА_1 продовжує обіймати відповідну посаду.
Водночас доводів щодо порушення порядку чи строків розгляду заяви від 22 січня 2021 року, встановлених Законом України «Про звернення громадян», позовна заява ГО «Громадська варта України» не містить. Також позивачем у межах цієї справи не заявлялися вимоги про визнання протиправною бездіяльності, яка б полягала у не здійсненні розгляду заяви від 22 січня 2021 року. Натомість громадська організація підкреслює, що оскаржувана бездіяльність полягає саме у не звільненні ОСОБА_1 із посади директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Отже, адміністративний позов ГО «Громадська варта України» спрямований на захист інших прав та інтересів, ніж передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Разом з тим, повідомлені позивачем в адміністративному позові та в апеляційній скарзі підстави для звернення до суду є абстрактними та не свідчать про безпосередню заінтересованість громадської організації чи її членів у вирішенні питання, що є предметом позову. Судом не встановлено підстав для висновку, що розгляд і вирішення заявлених вимог матиме юридично значимі наслідки для ГО «Громадська варта України», а саме - матиме безпосередній вплив на її суб'єктивні права й обов'язки.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявність порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду як обов'язкових умов для здійснення їх захисту судом.
Колегія суддів також враховує позицію Верховного Суду щодо правових наслідків виявлення відсутності у позивача законного інтересу в спірних правовідносинах, викладену в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17.
У вказаному судовому рішенні зазначено, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження. Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження. Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Відсутність у ГО «Громадська варта України» матеріально-правовий інтересу в оскарженні бездіяльності Київського міського голови, яка, на думку позивача, полягає у не прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є очевидною та не вимагає додаткового встановлення фактичних обставин справи і уточнення підстав звернення до суду.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 17 лютого 2021 року та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ГО «Громадська варта України» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Громадської організації «Громадська варта України» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
О.М. Кузьмишина