Справа № 361/1495/16-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції - Петришин Н.М.
Суддя-доповідач - Кузьменко В.В.
20 квітня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про надання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу на відповідача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 361/1495/16-а в порядку статті 382 КАС України, в якій просив надати звіт про виконання рішення суду та накласти штраф на відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Крім того, позивачем подано заяву про відвід головуючого судді у справі Петришин Н.М.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Петришин Наталії Миколаївни, подану 02 листопада 2020 року, зловживанням процесуальним правом.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Наталії Миколаївни залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а подана заява про відвід є обгрунтованою, позаяк через втручання судді в автоматизовану систему розподілу справ, у заявника є підстави вважати, що суддя Петришин Н.М. упереджено ставиться до позивача та є заінтересованою у результатах розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області задоволено частково.
Визнано протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов'язані із прийняттям рішення "Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою та у наданні земельної ділянки у власність" від 28 січня 2016 року № 108-06-07 (пункт 1.5.), рішення "Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою" від 07 червня 2016 року № 218-15-07 (пункт 1.82.), рішення "Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою" від 04 серпня 2016 року № 263-17-07 (пункт 1.24.), рішення "Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою" від 22 вересня 2016 року № 310-18-07 (пункти 1.38., 1.39.) щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; скасовано п. 1.5. рішення Броварської міської ради Київської області від 28 січня 2016 року № 108-06-07, п. 1.82. рішення від 07 червня 2016 року № 218-15-07, п. 1.24. рішення від 04 серпня 2016 року № 263-17-07 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пункти 1.38. і 1.39. рішення від 22 вересня 2016 року № 310-18-07; зобов'язано Броварську міську раду Київської області розглянути заяви позивача від 06 січня 2016 року, від 27 травня 2015 року, від 18 травня 2016 року, від 27 липня 2016 року та від 10 серпня 2016 року про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії ради; зобов'язано Броварську міську раду Київської області на черговій сесії розглянути по суті заяви та пропозиції про створення черг на пільгове отримання земельних ділянок у м. Броварах Київської області, про що повідомити останнього. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року змінено постанову Броварського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року, доповнено абзаци 4, 7, 10, 13 резолютивної частини після слів: "Зобов'язати Броварську міську раду Київської області" словом: "повторно"; в решті постанову суду залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду у порядку статті 382 КАС України із заявами про надання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу за невиконання рішення суду.
На виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2020 року до суду першої інстанції надійшов звіт Броварської міської ради про виконання судового рішення у справі № 361/1495/16-а.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2020 року призначено судове засідання для розгляду питання про прийняття звіту Броварської міської ради Київської області про виконання судового рішення.
Проте, 17 липня 2020 року надійшла ще одна заява ОСОБА_1 про надання звіту про виконання рішення суду та накладення штрафу на відповідача. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2020 року заява призначена до розгляду у судовому засіданні.
В результаті розгляду вищевказаного питання судом першої інстанції постановлено ухвалу від 28 вересня 2020 року, якою прийнято звіт Броварської міської ради Київської області про виконання рішення суду у справі № 361/1495/16-а за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання надати звіт про виконання рішення суду, повідомлення правоохоронних органів про відмову виконувати рішення суду, накладення штрафу на Броварську міську раду у справі за № 361/1495/16-а за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язати вчинити дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, - відмовлено.
Разом з тим, 12 жовтня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява про відвід судді Петришин Н.М. від розгляду адміністративної справи № 361/1495/16-а.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської 12 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Петришин Н.М. відмовлено.
02 листопада 2020 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2020 року.
Одночасно, 02 листопада 2020 року надійшла дана заява про відвід судді Петришин Н.М. від розгляду заяви про надання звіту.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_1 матеріали справи № 361/1495/16-а направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2020 року залишено без змін.
05 січня 2021 року матеріали вищевказаної адміністративної справи повернуто до Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суд першої інстанції залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід виходив з того, що позивач повторно подав заяву про відвід судді, зокрема, з підстав, яким судом вже було надано оцінку, та не наводячи дійсно обґрунтованих мотивів заявлення такого відводу, при цьому висловлюючи незгоду із процесуальними рішеннями судді, що згідно ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути підставою для відводу, та свідчить про зловживанням останнім процесуальними правами.
Даючи правову оцінку вище вказаним обставинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Доводи ОСОБА_1 , викладені у заяві про відвід, яка залишена без розгляду судом першої інстанції обгрунтовані наступним:
- суддя Петришин Н.М. 28 вересня 2020 року прийняла рішення про прийняття звіту Броварської міської ради у справі № 361/1495/16-а, який раніше не приймався іншими суддями і це свідчить про отримання суддею Петришин Н.М. неправомірної вигоди;
- неодноразово розглядаючи справи № 361/1495/16-а та № 361/4236/17, приймала полярні взаємовиключні судові рішення, не враховуючи рішення, які набули чинності між учасниками справи; під час прийняття рішення суду від 28.09.2020 року перебувала під впливом медичних чи наркотичних засобів, які можливо приймала через коронавірус або з інших підстав, або перебувала в ейфорії від розміру неправомірної винагороди за прийняття звіту;
- враховуючи те, що суддя Петришин Н.М. вже розглядала звіт відповідача у даній справі, а дана заява позивача про надання звіту отримана суддею Петришин Н.М. через втручання в автоматизовану систему розподілу справ, у заявника є підстави вважати, що суддя Петришин Н.М. упереджено ставиться до позивача та є заінтересованою у результатах розгляду справи.
Положеннями статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд першої інстанції оцінюючи твердження ОСОБА_1 у заяві про відвід судді, обґрунтовано вказав на те, що вона містить переважно одні й ті ж обґрунтування, які вже досліджувались судом, та які не підтверджені жодними доказами, які б відповідали вимогам ст. 73 - 76 КАС України.
Колегія суддів погоджується з тим, що наведені позивачем підстави не відповідають жодній із перелічених в ст. 36 КАС України, та жодним чином не вказують на наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Натомість, фактично зводяться лише до висловлення позивачем незадоволення діями судді при розгляді справи, без посилання на конкретні положення процесуального закону, які начебто порушені суддею, що доводить безпідставність заявлених заяв про відвід та висловлених позивачем доводів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про відвід без розгляду.
Крім того, відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що реалізовуючи право на захист у суді порушених прав у сфері публічно-правових відносин, особа, яка звертається за таким захистом, зобов'язана добросовісно користуватися процесуальними правами та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.
Як зазначалося вище, позивачем повторно подано заяву про відвід судді, зокрема, з підстав, яким судом вже було надано оцінку, та не наводячи дійсно обґрунтованих мотивів заявлення такого відводу, при цьому висловлюючи незгоду із процесуальними рішеннями судді, що згідно ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Статтею 167 КАС України передбачено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Відповідно до ч. 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що дії позивача щодо подання повторно заяви про відвід, яка є подібною до поданої раніше, є явним зловживанням останнім своїми процесуальними правами та вказує на правомірність висновків суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді.
Окрім того, при розгляді апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу на те, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2019 року у справі № 9901/34/19.
Подання до суду документів, які містять образливі вислови та формулювання щодо очевидної неповаги особи до суду виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.
Судом враховується, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вже згаданому вище рішенні, ч. 2 ст. 45 КАС України не містить вичерпного переліку обставин, що можуть бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами.
Колегія суддів звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). А неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України).
Таким чином, у зв'язку із встановленням судом першої інстанції факту зловживання процесуальними правами позивачем, його діями, що свідчать про явну зневагу до суду, колегія суддів дійшла висновку про правомірність визнання судом першої інстанції зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства дії ОСОБА_1 щодо подання заяв про відвід судді та про наявність підстав для залишення повторно поданої з тих самих підстав заяви про відвід судді без розгляду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, та не можуть бути достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги аргументи учасників процесу, та те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, судове рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про надання звіту про виконанння рішення суду та накладення штрафу на відповідача - залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Кузьменко
Судді: Я.М. Василенко
О.М. Ганечко