Справа № 743/378/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків В.Б.
21 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Романович І.І., за участі відповідача ОСОБА_1 та його представника Самолюка В.В., перекладача Волошка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про продовження строку затримання,
01.04.2021 до Ріпкинського районного суду Чернігівської області надійшов адміністративний позов Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про продовження строку затримання відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та до прийняття рішення за заявою відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в України, але не більше як на шість місяців.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачем 03.10.2020 було затримано відповідача за незаконне перетинання державного кордону і 06.10.2020 він звернувся до посадових осіб відділу прикордонної служби із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Відповідно до рішення Лисичанського міського суду від 07.10.2020 р. відповідача було затримано та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців (ПТПІ) для ідентифікації та до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, на строк до 6 місяців. Вважають, посилаючись на положення ч.11 ст. 289 КАС України, що оскільки остаточного рішення за заявою відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не прийнято, то є підстави для продовження строку затримання.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 р. у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідача було ідентифіковано, що підтверджено листом Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні та копією національного паспорта, а заява відповідача від 06.10.2020 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не розглянута з незалежних від нього причин.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Апелянт наполягає, що системний аналіз частини 11 статті 289 КАС України дає підстави для висновку, що законодавством передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства при існуванні принаймні однієї з передбачуваних у вказаній частині умов.
Крім того, апелянт наголосив, що відповідач не має коштів для виїзду, документи що посвідчують особу відсутні, українською мовою не володіє і родичів на території України не має, що свідчить про те, на думку апелянта, що відповідач буде у подальшому ухилятися від виїзду за кордон України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року призначено справу за адміністративним позовом Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про продовження строку затримання до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції на 21 квітня 2021 р. о 12:00 годин.
При цьому, даною ухвалою доручено Лисичанському міському суду Луганської області забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 12 год. 00 хв. 21 квітня 2021 року, в режимі відеоконференції, за участю представника Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України та перекладача.
На виконання вимог статті 268 КАС України дану ухвалу разом із ухвалою про відкриття апеляційного провадження та судовою повісткою було надіслано Луганському прикордонному загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України шляхом направлення їх на офіційну електронну адресу 19.04.2021 о 18:18 год.
Однак, лише 21.04.2021 року о 10:52 год та 11:07 год, за годину до судового засідання, від Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України до канцелярії Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним Лисичанський міський суд Луганської області.
За зазначених вище обставин, зокрема, призначення одразу судом розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції на 21 квітня 2021 р. о 12:00 годин., з дорученням Лисичанському міському суду Луганської області забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 12 год. 00 хв. 21 квітня 2021 року, в режимі відеоконференції, за участю представника Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України, та враховуючи особливості розгляду справи даної категорії, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даних клопотань та відкладення розгляду справи.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
В судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши висновки суду першої інстанції.
Представник відповідача у судове засідання, що проводилося в режимі відеоконференції, не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що також відповідальною особою суду була складена довідка.
Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України суд розглядає справи за відсутності сторін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне затримання від 03.10.2020 року, складеного помічником начальника відділу з АЮД ВПС «Троїцьке», підполковником Івановим С.О. громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) був затриманий о 15.30 годині 03.10.2020 року на термін до трьох діб, з метою з'ясування обставин правопорушення та встановлення особи.
06.10.2020 відповідач подав на адресу ГУ ДМС України в Харківській області повідомлення про заяву визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (а.с.7).
Листом Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні підтверджено особу громадянина цієї Держави ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно національного паспорта № НОМЕР_1 (а.с.34).
Рішенням Лисичанського міського суду від 07.10.2020 р., яке було залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 р., було затримано громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщено його до Чернігівського ПТПІ з метою ідентифікації та до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, на строк до 6 місяців.
Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює основоположне право людини, а саме захист особи від свавільного втручання держави в її право на свободу. Підпункти з «a» до «f» пункту 1 статті 5 Конвенції містять вичерпний перелік дозволених підстав позбавлення свободи і жодне позбавлення свободи не буде законним, якщо не відповідатиме одній з цих підстав (рішення Європейського суду з прав людини в справі "Хлаіфія та інші проти Італії" (Khlaifia and Others v. Italy), пункт 88).
Один з винятків, що міститься у підпункті «f», дозволяє державі затримувати іноземців «з метою запобігання [їхньому] недозволеному в'їзду в країну» або «щодо яких провадиться процедура депортації або екстрадиції» (рішенняЄвропейського судуз правлюдини від18червня 2020р.в справі"НурАхмед таінші протиУкраїни" (Nur Ahmed and others v. Ukraine), пункт 79 (Заява № 42779/12 та 5 інших заяв).
Встановлюючи, що перший аспект п.п. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дозволяє затримувати особу, яка шукає притулку, або іншого іммігранта до надання державою дозволу на в'їзд, Європейський суд з прав людини наголошує, що таке затримання має бути сумісним із загальною метою статті 5 Конвенції захистом прав на свободу та гарантуванням того, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення Європейськогосуду зправ людинивід 29.01.2008р.в справі"Саадіпроти СполученогоКоролівства" (Saadiv.theUnitedKingdom),nункт66(Заява№ 13229/03), рішення Європейськогосуду зправ людинивід 18червня 2020р.в справі"НурАхмед таінші протиУкраїни" (Nur Ahmed and others v. Ukraine), пункт 80 (Заява № 42779/12 та 5 інших заяв).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України.
Згідно ч.ч.11,13 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Отже, відповідно до вказаної норм, інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом у разі наявності умов, за яких неможливо:
- по-перше, ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення іноземця чи особу без громадянства, забезпечити реадмісію іноземця. При цьому, дана норма конкретизує умови, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи;
- по-друге, прийняти рішення за заявою іноземця чи особу без громадянства про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства. При цьому, дана норма не розкриває умови за яких неможливо прийняти рішення за заявою іноземця чи особи без громадянства про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.
Таким чином, суд зобов'язаний в кожному випадку дослідити підстави, що не дають змоги уповноваженому органу ДМС України прийняти рішення за заявою іноземця чи особи без громадянства про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, з урахуванням приписів Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та підзаконних актів.
Відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" іноземний громадянин або особа без громадянства звертається з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до територіального органу Державної міграційної служби України. Така заява подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника. Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.
Ст.ст.8-10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" регламентують порядок попереднього розгляду заяв, порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, питання прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. N 649 визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Матеріалами справи підтверджено, що після затримання відповідач 06.10.2020 подав до ГУ ДМС України в Харківській області заяву, якою просив визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, і у подальшому його було ідентифіковано, що підтверджено листом-довідкою Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні від 23.11.2020.
Рішенням Лисичанського міського суду від 07.10.2020 р., відповідача було затримано з метою ідентифікації і до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але на строк до 6 місяців.
Отже, дослідивши обставини у справі, вбачається, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо продовження строку затримання, оскільки відповідача було ідентифіковано, а заява відповідача від 06.10.2020 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не розглянута з незалежних від нього причин.
Щодо доводів апелянта з приводу аналізу положення ч.11 ст. 289 КАС України, колегія суддів зазначає, що є спеціальна норма, яка визначає підстави для продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а саме частина одинадцята ст. 289 КАС України, зміст якої розкривається частиною тринадцятою вказаної статті.
При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції прийняв до уваги правову позицію Верховного суду висловлену у справі № 743/1046/20 та Рішенні Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа "Анатолій Руденко проти України" (п.103), в якому вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див. для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах "Вітольд Літва проти Польщі", заява N 26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III, та "Станєв проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012).
Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст виготовлено 21.04.2021
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 289, 310, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 р. - залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про продовження строку затримання, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль