Справа № 640/11268/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Качур І.А.
Іменем України
20 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 № 0195681213, яким Інститут «НДІпроектконструкція» зобов'язано сплатити штраф у сумі 682 230,12 грн за затримку сплати податку на додану вартість у сумі 3 411 150,60 грн та штраф у сумі 122 704,13 грн копійок за затримку сплати податку на додану вартість у сумі 1 227 041,30 грн., а всього на суму 804 934, 25 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 14.02.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК), в порядку пункту 76.3 статті 76 ПК проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ».
За результатами перевірки складено акт №3932/26-15-12-13-20, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2018 року, передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57, пунктом 57.3 ст. 57, ст. 203 ПК.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 року №0195621213, яким на підставі статті 126 ПК за затримку до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, застосовано штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу у сумі 122 704,13 грн та за затримку більше 30 календарних днів - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у сумі 682 230,12 грн.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що контролюючим органом правомірно застосовано штраф у відповідних розмірах, а відтак правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення відсутні.
При цьому, суд вказав, що до матеріалів справи не надано платіжні доручення, відповідно до яких би вбачалася сплата за податковими зобов'язаннями відповідно до поданих податкових декларацій за відповідний період, а саме жовтень-грудень 2018 року. Твердження позивача про своєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 18 209 680,43 грн. станом на 29.12.2018 та про підтвердження зазначеного даними особистого кабінету платника податків судом вважає такими, що не підтверджуються наявними даними в матеріалах справи.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
За змістом пункту 37.2 статті 37, пункту 38.1 статті 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пункту 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
За змістом пункту 126.1 статті 126 ПК визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 № 0195681213, відповідач виходив із того, що позивачем було порушено граничні строки сплати грошових зобов'язань та строк більше 20 календарних днів.
Надаючи оцінку наведеним підставам прийняття спірного рішення, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно частини п'ятої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.03.2019 № 0195681213 про донарахування 682 230,13 грн штрафу. Вимог про скасування інших податкових повідомлень-рішень позивачем у позовній заяві не зазначено.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно статей 75-76 КАС достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини четвертої статті 7 КАС суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 05.04.2021 суд апеляційної інстанції витребував у Головного управління ДФС у м. Києві документи та/або інші докази на підтвердження обставин, які покладені в основу висновку про порушення Державним підприємством Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" строку сплати грошових зобов'язань, у зв'язку із чим були застосовані штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.03.2019 № 0195681213.
На виконання цього рішення, Головне управління ДПС у м. Києві надало до суду апеляційної інстанції виключно акт перевірки як підставу для прийняття спірного рішення.
Також відповідачем надано копію рішення ДФС України, прийнятого за результатами адміністративного оскарження згаданого податкового повідомлення-рішення, яке, як і відзив на позовну заяву, тим, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу не є поважною причиною для порушення строку сплати узгоджених грошових зобов'язань.
Водночас, ні в порядку частини третьої статті 79 КАС, ні на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021, відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що зобов'язання, за порушення строку сплати яких накладено спірний штраф, є реальними та узгодженими, а також будь-яких фактичних доказів того, що сплата відповідних зобов'язань відбулася з порушенням строку.
Матеріали справи не містять також і доказів того, що у спірних правовідносинах має місце розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, обставинами чого відповідач мотивує свою позицію.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що сам лише акт перевірки не є доказом вчинення спірних порушень. Вказаний документ є виключно відображенням встановлених у ході перевірки на підставі певних доказів обставин та суджень особи, яка проводила перевірку.
У свою чергу, як зазначалося, будь-яких фактичних доказів допущення спірних порушень строку сплати податкових зобов'язань, до суду надано не було, а відтак, відповідачем не виконано належним чином обов'язку доказування правомірності прийнятого ним рішення, хоч судом з метою офіційного з'ясування обставин справи вчинялися дії на витребування відповідних доказів.
За таких обставин, враховуючи, що позивач заперечує наявність спірних порушень, надавши при цьому до суду виписку з особового кабінету платника податків, достовірність даних якої відповідачем не спростовано, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.03.2019 № 0195681213 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо посилань на неправомірність розгляду справи в порядку спрощеного провадження, то колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є рішення відповідача про накладення штрафу у розмірі 682 230,13 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відсутні підстави вважати, що спір у даній справі не міг бути розглянутий за правилами спрощеного позовного провадження.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє позов щодо позовних вимог майнового характеру на суму 682 230,13 грн, то в порядку розподілу судових витрат на користь позивача з відповідача підлягає стягнути 25 583,63 грн судового збору.
Керуючись статтями 34, 139, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" задовольнити.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.03.2019 № 0195681213.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) на користь Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, ЄДРПОУ 04653199) сплачений судовий збір у розмірі 25 583 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 63 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 20.04.2021.