Справа № 640/28108/20 Суддя першої інстанції: Гарник К.Ю.
20 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,
при секретарі - Василенко Ю.А.,
за участю:
представника позивача: - Гришина О.М.,
представника відповідача: - Зайкіної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК «ЄВРО-НАФТА» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У листопаді 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НК «ЄВРО-НАФТА» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006990902 від 21.09.2020 року, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі Акта від 06.08.2020 року № 1818/26-15-32-07/39786271 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального ТОВ «НК «Євро-Нафта».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
18 березня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 11205, позивачем надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що бензин автомобільний був фізично завантажений на акцизному складі ТОВ «Термінал» з уніфікованим № 1008351 на пересувні акцизні склади позивача (д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) та розвантажений на акцизному складі МПП «Айстра» з уніфікованим № 1003824 без будь - яких розвантажень у м. Києві під час руху автомобілів з м. Миронівка до с. Січенці, що підтверджується, в тому числі, товарно - транспортними накладними.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що
із наданих доказів вбачається, що придбане позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» пальне не відванатажувалося на акцизний склад з уніфікованим номером 1006253, розташований за адресою м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9, офіс 5-12, а вказане приміщення використовувалось виключено як офіс, що свідчить про відсутність порушень позивачем ч. 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві 27 липня 2020 року проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, результати якої оформленні актом перевірки від 06 серпня 2020 року № 1818/26-15-32-07/39786271 (далі по тексту - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень ч. 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що полягає у реалізації пального з акцизного складу за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9, офіс 5-12 (уніфікований номер 1006253) на адресу контрагентів-покупців без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.
На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві 21 вересня 2020 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0006990902, яким до позивача, за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п'ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Відповідно до статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Так, відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК «Євро-Нафта» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі реєстраційний номер 990614201901495 від 25 липня 2019 року, що дійсна до 25 липня 2024 року, яка дає право позивачу здійснювати оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі (а.с. 15).
З викладених в адміністративному позові пояснень позивача та згідно відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що ним не оспорюється факт реалізації пального, проте, зазначається, що відповідач неправомірно застосував спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції у зв'язку з тим, що позивач фактично здійснював оптову торгівлю пальним з пересувного акцизного складу, а саме, автомобіля, який не підпадає під визначення місця оптової або роздрібної торгівлі пальним.
З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва).
Місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
Місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
Оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Крім цього, згідно Закону № 481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Як вбачається із змісту акту перевірки та відзиву на позов, податковим органом зроблено висновки щодо здійснення позивачем оптової торгівлі пальним за адресою м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9, офіс 5-12, тобто за місцем реєстрації акцизного складу, як із місць оптової чи роздрібної торгівлі пальним у розумінні положень Закону № 481/95-ВР.
Натомість, із наданих позивачем доказів вбачається, що оптова торгівля пальним здійснюється з пересувного акцизного складу, навантаження та розвантаження яких відбувається на акцизних складах контрагентів позивача.
Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи копії договорів поставки укладених позивачем з ТОВ «Термінал» від 02 січня 2019 року № 02011-19П та з МПП «Айстра» від 08 червня 2018 року № 080618, позивачем придбавалось пальне у ТОВ «Термінал», яке фізично завантажувалось на акцизному складі з уніфікованим номером 1008351 за адресою: Київська область, м. Миронівка. вул. Паризької Комуни, 2, на пересувні акцизні склади (автомобіль з державним номером НОМЕР_1 та автомобіль з державним номером НОМЕР_2 ).
В подальшому придбане у ТОВ «Термінал» пальне поставлялось МПП «Айстра» та розвантажувалось на акцизному складі МПП «АЙСТРА» з уніфікованим номером 1003824 за адресою: Хмельницька область, Дунаєвецький район, с. Січенці.
При цьому, із наданих доказів вбачається, що придбане позивачем у ТОВ «Термінал» пальне не відванатажувалося на акцизний склад з уніфікованим номером 1006253, розташований за адресою м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9, офіс 5-12, а вказане приміщення використовувалось виключено як офіс.
Вказане, серед іншого підтверджується наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними, в яких зазначено пункт навантаження та розвантаження палива.
Єдиною підставою для застосування штрафних санкцій до позивача є факт того, що у видаткових накладних від 15.08.2019 року та від 08.10.2019 року позивачем в графі «акцизний склад на який фактично відвантажене (отримане) пальне» зазначається акцизний склад № 1006253 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 9/11, оф. 5-12, втім, позивачем неодноразово наголошувалось, що дана адреса є виключно адресою, де розташовано офіс компанії, більше того, відповідно до даних з google.maps за даною адресою знаходиться нежитлове приміщення, у зв'язку з чим розміщення акцизного складу для зберігання (розвантаження/навантаження) пального за даною адресою фізично є неможливим.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Я.М.Собків
Повний текст виготовлено 20 квітня 2021 року.