Справа № 740/3369/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
20 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Лічевецького І.О.,
При секретарі: Лещенко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа: Ніжинський міський відділ Державної міграційної служби в Чернігівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просила: визнати протиправними дії Ніжинського міського відділу Державної міграційної служби в Чернігівській області щодо оформлення заяви від 03.08.2019 про направлення на примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЧГ №023530 від 19.07.2019 про стягнення з неї штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оформлення заяви про відкриття виконавчого провадження та направлення для примусового виконання до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головним територіальним управлінням юстиції у Чернігівській області постанови серії ПН МЧГ №023530 від 19.07.2019 є протиправним, оскільки рішенням Ніжинського міськрайонного суду в Чернігівській області від 04.10.2019 у справі №740/3736/19 її звільнено від адміністративної відповідальності встановленої на підставі постанови серії ПН МЧГ №023530 від 19.07.2019 та застосовано усне зауваження.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправними дії Ніжинського міського відділу Державної міграційної служби в Чернігівській області щодо оформлення заяви від 03.08.2019 про направлення на примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення МЧГ №023530 від 19.07.2019 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем у встановлений законодавством 15-денний строк в добровільному порядку штраф сплачено не було, 03.08.2019 Ніжинський міський відділ Державної міграційної служби в Чернігівській області надіслав на адресу Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження.
На момент направлення постанови про накладення адміністративного стягнення для примусового виконання відповідач не володів інформацією щодо її оскарження позивачем у судовому порядку.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції невірно розтлумачив положення статті 308 Кодексу України про адміністративне правопорушення, оскільки дана норма регулює порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу та можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності не передбачає.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано, що відповідачем допущено подвійне притягнення її до адміністративної відповідальності за одне й те саме адміністративне правопорушення, що свідчить про порушення статті 61 Конституції України.
19 квітня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі представника відповідача у зв'язку з виявленням значної кількості працівників, хворих на COVID-19.
Інші особи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, з огляду на запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», та сторони не скористались можливістю брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої статті 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2019 за порушення правил перебування в Україні, а саме проживання по недійсним документам або документам, термін дії яких закінчився, стосовно ОСОБА_1 посадовою особою Ніжинського міського відділу Державної міграційної служби в Чернігівській області було складено протокол про адміністративне правопорушення.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником Ніжинського міського відділу Державної міграційної служби в Чернігівській області винесено постанову серії ПН МЧГ №023530 від 19.07.2019 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн, яка була отримана позивачем того ж дня, про що свідчить її підпис.
З пояснень відповідача встановлено, що оскільки позивачем у встановлений законодавством 15-денний строк в добровільному порядку штраф сплачено не було, 03.08.2019 Ніжинський міський відділ Державної міграційної служби в Чернігівській області надіслав на адресу Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, не погоджуючись з вказаною постановою від 19.07.2019, позивач звернулась до Ніжинського міськрайонного суду в Чернігівській області з заявою про звільнення її від адміністративної відповідальності в порядку визначеному ст. 288 і ст. 289 КУпАП.
У свою чергу, рішенням Ніжинського міськрайонного суду в Чернігівській області від 04.10.2019 у справі №740/3736/19 (провадження №2-а/740/55/19), ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності, встановленої на підставі постанови серії ПН МЧГ №023530 від 19.07.2019, застосувавши усне зауваження.
Втім, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від31.10.2019, справа №740/3736/19, апеляційну скаргу задоволено, рішення Ніжинського міськрайонного суду в Чернігівській області від 04.10.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Як наслідок, отримавши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019, 12.11.2019 позивачем сплачено 1700 грн штрафу та того ж дня квитанцію про сплату штрафу було надано до Ніжинського MB ДМС в Чернігівській області.
Позивач, вважаючи протиправними дії Ніжинського міського відділу Державної міграційної служби в Чернігівській області щодо оформлення заяви від 03.08.2019 про направлення на примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії МЧГ №023530 від19.07.2019 про стягнення з неї штрафу, та вважаючи свої права порушеними, звернулась з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки квитанцією від 12.11.2019 підтверджується сплата позивачем штрафу у розмірі 1700 грн, тобто протягом встановленого законодавством строку, без його порушення, внаслідок чого, до останнього не може бути застосовано відповідальність, передбачену ст.308 КУпАП, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (надалі - Закон №3773-VI).
Відповідно до п. 6 частини першої статті 1 Закону №3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно зі статті 2 Закону №3773-VI правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
У відповідності до частини першої статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно статті 9 цього Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
У свою чергу, механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання врегульований спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 (далі - Порядок № 321).
Відповідно до пункту 7 та 18 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до посвідки; виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; закінчення строку дії посвідки; непридатності посвідки для подальшого використання; досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
У разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій). У разі коли у зв'язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.
У той же час, за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, передбачена адміністративна відповідальність у частині першій ст. 203 КУпАП.
Згідно статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
При цьому, частиною першою ст.308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
З вищенаведеною нормою кореспондується і пункт 6.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.08.2013 №825, відповідно до якого після, закінчення строку, передбаченого статтею 307 КУпАП для добровільного виконання, територіальний орган (територіальний підрозділ) ДМС протягом десяти робочих днів надсилає для примусового виконання постанову про накладення штрафу разом із заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, місцем роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, визначеному законом.
З вищевикладених норм вбачається відповідний порядок сплати штрафу, у разі несплати якого у добровільному порядку територіальний орган (територіальний підрозділ) ДМС протягом десяти робочих днів надсилає для примусового виконання постанову про накладення штрафу разом із заявою про відкриття виконавчого провадження відділу державної виконавчої служби.
Як свідчать матеріали справи, що 03.08.2019 Ніжинський міський відділ Державної міграційної служби в Чернігівській області надіслав на адресу Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 19.07.2019 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн, оскільки, на його думку, у встановлений законодавством 15-денний строк в добровільному порядку штраф позивачем сплачено не було.
Разом з тим, позивач, не погоджуючись з постановою від 19.07.2019, звернулась до Ніжинського міськрайонного суду в Чернігівській області з заявою про звільнення її від адміністративної відповідальності в порядку визначеному ст.288 і ст.289 КУпАП.
При цьому, ухвалою Ніжинського міськрайонного суду в Чернігівській області від 01.08.2019 у справі №740/3736/19 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача Ніжинський міський відділ Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відкрито 01.08.2019.
Тобто, вказані обставини свідчать про те, що на момент оскарження у суді постанови про накладення адміністративного стягнення серпії ПН МЧГ №023530 від 19.07.2019, позивач не пропустила строк, передбачений ст.307 КУпАП для оскарження такої постанови.
Відтак, станом на 03.08.2019 обов'язок щодо сплати штрафу у розмірі 1700 грн об'єктивно був відсутній у зв'язку з його неузгодженістю.
При цьому, судом першої інстанції вірно відзначено, що 06.08.2019 відповідач вже був обізнаний про відкриття провадження у справі №740/3736/19, однак жодних дій про відкликання заяви від 03.08.2019 не вчиняв (а.с.30).
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №740/3736/19, апеляційну скаргу задоволено, рішення Ніжинського міськрайонного суду в Чернігівській області від 04.10.2019, яким задоволено позовні вимоги скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Тобто, штраф згідно постанови про накладення адміністративного стягнення МЧГ №023530 від 19.07.2019 став узгодженим лише 31.10.2019, внаслідок чого позивачем 12.11.2019 було його сплачено та того ж дня квитанцію про сплату штрафу надано до Ніжинського MB ДМС в Чернігівській області.
З огляду на вказане, оскільки матеріалами справи підтверджується сплата позивачем штрафу у розмірі 1700 грн у добровільному порядку протягом встановленого законодавством строку, тому до позивача не може бути застосовано відповідальність, передбачену ст.308 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Т.Р. Вівдиченко
І.О. Лічевецький