Справа № 640/24721/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
20 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Київський міський військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), Київського міського військового комісаріату (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19, код ЄДРПОУ 07774420), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 20 протоколу № 147 від 01 листопада 2019 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи з 09.09.2019 року, інвалідність якого настала внаслідок травми , що пов'язана із захистом Батьківщини, в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року без урахування раніше виплаченої суми грошової допомоги, в зв'язку із встановленням 15% та 25% втрати працездатності в сумі 30835 грн, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, як військовослужбовець, який отримав інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), що мали місце в період проходження військової служби, адже право на отримання грошової допомоги при встановленні інвалідності у позивача виникло 09.09.2019 року (момент встановлення первинно інвалідності III групи), а трирічний термін на реалізацію даного права визначений ч. 8 ст. 16-3 Закону України № 2011-XI на час звернення з заявою про виплату не сплинув (останнім днем трирічного терміну є 10.09.2022 року, а позивач подав заяву про виплату допомоги 03.10.2019 року).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано п. 20 протоколу № 147 від 01 листопада 2019 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи з 09.09.2019 року, інвалідність якого настала внаслідок травми , що пов'язана із захистом Батьківщини, в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року без урахування раніше виплаченої суми грошової допомоги, в зв'язку із встановленням 15% та 25% втрати працездатності в сумі 30 835 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Отже, оскільки з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (березень 2015 року) до дня встановлення ІІ групи інвалідності (травень 2019 року) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.07.2014 року по 09.10.2014 року, з 16.02.2015 року по 20.05.2015 року, з 15.09.2015 року по 25.08.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі її проведення на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується Довідками про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 1863 від 18.10.2014 року, № 2641 від 16.06.2015 року, № 5634 від 31.10.2016 року.
Позивач 13.05.2015 року під час артилерійського обстрілу опорного пункту, під час виконання обов'язків з військової служби у зоні АТО одержав мінно-вибухову травму ЗЧМТ, що підтверджується довідкою про обставини травми від 26.05.2015 №2080.
Протоколом № 1577 від 07.06.2018 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва встановлено, що отримані позивачем травми, контузії, захворювання 13.05.2015 року - пов'язані із захистом Батьківщини.
З 25.08.2016 року позивача виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Оболонського РВК м. Києва, що підтверджується Витягом із наказу командира військової частини ПП В2262 №238 від 25.08.2016 року.
Так, позивачеві 31.10.2016 року визначено ступінь втрати професійної працездатності 15%, 13.06.2018 року визначено ступінь втрати працездатності - 25%; 15.09.2019 року визначено ступінь втрати професійної працездатності 45% у зв'язку із травмою, контузією - пов'язаною із захистом Батьківщини, що підтверджується довідками Міністерства охорони здоров'я України.
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0996235 від 25.09.2019 року позивачеві встановлено III групу інвалідності з 09.09.2019 року при первинному огляді інваліда, причина: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини».
У подальшому, позивачеві відповідно до п. 11 ч. 2 сг. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації видано Посвідчення особи з інвалідністю 3 групи серії А № 012069 від 01.10.2019 року.
У зв'язку з вище наведеним, позивач 03.10.2019 року звернувся до Київського МВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності (травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини), долучивши до заяви пакет необхідних документів.
На виконання заяви позивача вх. №Ш-1290 від 03.10.2019 року листом від 04.10.2019 №BC3/3365 Київський МВК направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачеві, який з 09.09.2019 року визнаний інвалідом 3 групи, разом із поданими позивачем документами.
Листом від 22.11.2019 року №BC3/3939 Київський МВК повідомив позивача, що 01.11.2019 року відбулося засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатом розгляду поданих позивачем документів йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №147 від 13.11.2019 року (пункт 20 даного протоколу) підставою для відмови стало застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надалі за текстом позовної заяви - Закон України № 2011-ХІ1, та пункту 8 Порядку призначений і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою KM України від 25.12.2013 року № 975, надалі за текстом позовної заяви - Порядок № 975. Вказане рішення мотивоване тим, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді 3 групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Допомога у зв'язку з встановленням 15 % та 25 % втрати працездатності виплачена в сумі 30835 грн.
Позивач вважаючи, що рішення Міністерства оборони України про відмову виплатити грошову допомогу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушує його право на отримання грошової допомоги відповідно до Закону України № 2011-XII та Порядку № 975, звернувся до суду даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 16-3 Закону якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Отже, норми частини 4 статті 16-3 Закону (абзац 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, двома роками, який обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що на момент первинного встановлення позивачу втрати працездатності (а не інвалідності) - 31.10.2016 - правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
Отже, зі змісту наведених вище нормативних актів випливає, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, проте при виникненні цих підстав протягом двох років з моменту їх первинного встановлення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.08.2019 року у справі № 826/7472/18, від 21.08.2019 року у справі № 806/2187/18.
У постанові Верховного Суду у справі 240/10153/19 від 15 липня 2020 року, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
У межах спірних правовідносин, як було встановлено вище, підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності Міноборони України було визначено те, що Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Відтак, на переконання судової колегії, оскільки ІІІ група інвалідності встановлена Позивачу з 25.09.2019 року, тобто після спливу дворічного терміну з моменту встановлення йому втрати працездатності без встановлення інвалідності - 31.10.2016 року, то викладене виключає підстави для отримання грошової допомоги у більшому розмірі.
Даний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02.12.2020 року у справі №1.380.2019.006957, в якій зазначено, що:
- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги;
- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми;
- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Указану позицію Верховного Суду у подальшому було відображено й у постановах суду касаційної інстанції, зокрема, від 21.12.2020 року у справі №278/2604/17, від 21.12.2020 року у справі №725/4136/17, від 21.01.2021 року у справі №818/2448/18 та від 21.01.2021 року у справі №120/3/20-а.
Крім того, у вже згадані постанові від 02.12.2020 року у справі №1.380.2019.006957 Верховний Суд підкреслив, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання одноразової грошової допомоги, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п'ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.
Таким чином, зважаючи на те, що встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності відбулося більш ніж через два роки з моменту встановлення йому відсотка втрати працездатності без встановлення інвалідності, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити повністю.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків