Справа № 640/22071/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
08 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.А.,
при секретарі судового засідання Тукаловій О.В.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача: не з'явились,
від відповідача (апелянта): Куліковський В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, -
У грудні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його прийняти рішення про надання позивачу направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на підземній автостоянці, розташованій на АДРЕСА_1 , з 01.01.2019
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не прийняття рішення про видачу ОСОБА_1 направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на автостоянці, розташованій на АДРЕСА_1 з 01.01.2019;
- зобов'язано Київську міську раду у місячний строк з дня набрання цим рішення законної сили розглянути на своєму засіданні питання про надання ОСОБА_1 направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на підземній автостоянці, розташованій на АДРЕСА_1 з 01.01.2019. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
01 червня 2020 року на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист.
03 листопада 2020 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України від відкрито виконавче провадження №63465799, стягувачем у якій вказано позивача, а боржником - відповідача.
20 листопада 2020 року Київська міська рада звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з заявою про встановлення зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, яка не передбачає розгляд на пленарному засіданні питання про надання направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на підземній автостоянці та ухвалення відповідного рішення.
З огляду на зазначене, відповідач просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 у даній справі із "зобов'язання Київської міської ради у місячний строк з дня набрання цим рішення законної сили розгля-нути на своєму засіданні питання про надання ОСОБА_1 направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на підземній автостоянці, розташованій на АДРЕСА_1 з 01.01.2019" на "зобов'язання Київської міської ради у місячний строк з дня набрання цим рішення законної сили надати ОСОБА_1 направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на підземній автостоянці, розташованій на вулиці Сім'ї Стешенків, 7, у м. Києві з 01.01.2019".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у задоволенні заяви Київської міської ради про встановлення зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що по-перше у даному випадку заява подана боржником, а тому передбачених ч. 1 ст. 378 КАС України підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду за цією заявою немає, а по-друге заявником не доведено наявність обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду, що свідчить про відсутність передбачених ч. 3 ст. 378 КАС України підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач (боржник) звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо зміни способу і порядку виконання рішення, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити відповідну заяву та змінити спосіб виконання судового рішення у даній справі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до приписів ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Також, апелянт наголошує, що виконання рішення суду є ускладненим для відповідача, оскільки приписами ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» встановлена виключна компетенція міських рад, яка передбачає розгляд на пленарному засіданні «питання про надання…направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на підземній автостоянці» та ухвалення відповідного рішення.
За наведених обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення зміни способу та порядку виконання судового рішення та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та вирішено питання щодо відсутності правових підстав для зміни способу виконання судового рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
За наведених у відзиві обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, що викладені у апеляційній скарзі та просив суд їх задовольнити.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до суду не з'явився та явку уповноваженого представника не забезпечив, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що розгляд апеляційної скарги просить здійснити без його участі.
За наведених обставин та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на підставі доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно частини 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, підставою для встановлення способу або порядку виконання судового рішення, є обґрунтовані обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом.
Обґрунтованими є виключні обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
При цьому, під встановленням або зміною способу чи порядку виконання судового рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
В даному випадку єдиним доводом в обґрунтування заяви про зміну способу виконання судового рішення є посилання відповідача на те, що ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, яка не передбачає розгляд на пленарному засіданні питання про надання направлення на безоплатне зберігання транспортного засобу на підземній автостоянці та ухвалення відповідного рішення.
Проте, колегія суддів вважає наведені суб'єктом владних повноважень доводи необґрунтованими, оскільки за своїм змістом наведена норма визначає перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Проте, дана норма не містить заборони щодо розгляду інших питань на пленарному засідання ради і не перешкоджає винесенню проекту рішення щодо надання позивачу відповідного направлення на засідання ради.
При цьому, відповідачем не доведено наявності об'єктивно непереборних обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено наявність обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду, тому передбачених ч. 3 ст. 378 КАС України підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду немає.
Доводи апеляційної не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення питання про зміну способу виконання судового рішення, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 242-243, 315-316, 321-322, 325, 328-329, 378 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан
Повний текст постанови винготовлено 19 квітня 2021 року