Справа № 320/4811/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
19 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 05.02.2020 № 291.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Київській області направило позивачу запит на надання інформації та документального підтвердження від 21.02.2019 № 4663/К/10-36-13-03.
Зазначений запит позивачем отримано 22.03.2019 та 10.04.2019 надано відповідь на нього.
Заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Київській області Войтюком Віталієм прийнято наказ від 05.02.2020 № 291 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )" з 25 лютого 2020 року тривалістю 5 робочих днів з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року.
Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано повідомлення від 05.02.2020 № 86/10-36-33-04 про проведення з 25 лютого 2020 року документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 по 31.12.2018 тривалістю 5 робочих днів.
На підставі наказу від 05.02.2020 № 291 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 по 31.12.2018, за результатами, якої складено акт від 10.03.2020 № 256/10-36-33-04/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- п. 44.1 ст. 44, п.177.10 ст. 177 ПК України в частині ненадання книги обліку доходів і витрат;
- п. 177.1 п.177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 4 104 867,25 грн. у тому числі за 2013 - 423 185,88 грн, за 2014 - 1 016 834,76 грн, за 2015 - 262 186,50 грн, за 2016 - 2 000 052,21 грн, за 2017 - 208 196,30 грн, за 2018 - 194 411,60 грн;
- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, ч.2 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 по 31.12.2018 у розмірі 609 924,35 грн, у тому числі за 2013 рік - 81 612,63 грн, за 2014 рік - 86 219,78 грн, за 2015 рік - 89 995,14 грн., за 2016 рік - 94 941,00 грн, за 2017 рік - 109 725,00 грн, за 2018 рік - 147 430,80 грн;
- пунктів 2, 9 та 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 у частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 - 2018 роки;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 у сумі 260 152,86 грн, у тому числі за 2015 року - 11 602,85 грн, за 2016 рік - 230 775,26 грн, за 2017 рік - 18 565,65 грн, за 2018 рік - 22 414,80 грн;
- п. 49.2 ст.49, п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49, абз.2 п.177.11 ст. 177 ПК України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 - 2018 роки;
- п. 1 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ;
- ст. 58 ч. 6 ст. 128 ГК України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи - підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
- ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Зазначений акт перевірки позивачем отримано 13.04.2020.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним наказом, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, передбачених п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, зокрема отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Відповідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно п. 78.5 ст. 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Відповідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2018 у справі № 1570/7146/12 вказав, що згідно норм ст. 78 Податкового кодексу України щодо підстав призначення позапланових перевірок та КАС України право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставить в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій. Отже, незважаючи на те, що відповідач все ж таки без відома позивача провів перевірку та склав акт, протиправний наказ підлягає скасуванню.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.06.2018 року у справі № 815/2596/17 та від 05.06.2018 року у справі № 820/5076/17 наказ про призначення перевірки має містити чіткі підстави проведення такої перевірки.
При дослідженні наказу від 05.02.2020 № 291 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки судом встановлено, що у наказі відсутні чітко окреслені підстави, які стали підставами для проведення перевірки.
Оскаржуваний наказ містить лише посилання на загальні норми податкового законодавства України, а саме на п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2, п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та ст. 79 Податкового кодексу України, що не дає можливості встановити реальні підстави, які є передумовами призначення перевірки.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вичерпний перелік яких визначено у п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Як слідує зі змісту оскаржуваного наказу, однією із норм Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач є п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Відповідно до п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності наступної підстави: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначений статтею 179 ПК України.
Абзацем 4 пункту 179.2 статті 179 ПК України встановлено, що відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
Таким чином, Податковим кодексом України встановлено випадки, коли декларації про майновий стан і доходи не подаються.
Судом встановлено, що проведення перевірки ОСОБА_1 призначено з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем належних податків і зборів при отриманні доходу від продажу об'єктів нерухомого майна, при цьому, відповідачем не заперечуються та не спростовуються факти того, що об'єктом перевірки були операції, щодо відчуження нерухомого майна, згідно укладених та нотаріально посвідчених договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, згідно яких сплачено позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб.
При перевірці позивача Головним управлінням ДПС у Київській області використовувалась інформація з Єдиного державного реєстру нерухомого майна та інформація з бази податкового органу, згідно якої встановлено, що позивачем сплачено податок при відчуженні об'єктів нерухомого майна.
У зв'язку із зазначеним у позивача відповідно до абз. 4 п. 179.2 ст. 179 ПК України відсутній обов'язок подавати за період з 01.01.2013 по 31.12.2018 декларації про майновий стан і доходи (податкові декларації) при отриманні доходу від операцій продажу майна при нотаріальному посвідченні договорів, за якими вже був сплачений податок на доходи фізичних осіб, оскільки, відповідно до вказаної норми обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації вважається виконаним.
При цьому, наявність інших підстав для подання позивачем податкової декларації відповідачем не доведено.
Таким чином, у ГУ ДПС у Київській області відсутні правові підстави для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за такої підстави, як неподання декларації за період з 01.01.2013 по 31.12.2018.
Разом з тим, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. 102.2.1 п. 102.2. ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Враховуючи те, що за приписами абз. 4 п. 179.2 ст. 179 ПК України обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, у відповідача відсутні підстави, визначені у п.п. 102.2.1 п. 102.2. ст. 102 ПК України для призначення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.01.2013 по 31.12.2018, тобто без дотримання строків давності.
Також в оскаржуваному наказі є посилання на п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України обов'язковою передумовою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є ненадання платником податків пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Однак, відповідачем у наказі не вказано, що ним надавався позивачу відповідний запит, не зазначено в чому полягає порушення позивачем відповідно валютного, податкового та іншого законодавства.
Відповідно ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом; оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом; вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.
Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік інформації та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно правової позиції, викладеної Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.06.2020 у справі № 812/730/17 , згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
За змістом наведеної норми письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вказаним пунктом також передбачено підставу для звільнення платника податків від обов'язку надавати відповідь на запит, який складено з порушенням вищенаведених вимог.
Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що запит контролюючого органу про надання відповідної податкової інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Отже, з викладеного слідує, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, на який платники податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу.
Тобто, даними нормами чітко визначено строк подання платником податків інформації та її документального підтвердження, визначеної в запиті контролюючого органу.
Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено запит від 21.02.2019 №4663/К/10-36-13-03 про надання інформації та її документального підтвердження на який позивачем 10.04.2019 за вх. № 39493/К/10-36 надано відповідь про те, що у зв'язку з недотриманням відповідачем вимог, які є обов'язковими для запиту та відповідно до абз. 18 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у позивача відсутній обов'язок щодо надання контролюючому органу запитуваної інформації та її документального підтвердження.
Як слідує із запиту від 21.02.2019, ГУ ДФС у Київській області просить ОСОБА_1 надати Головному управлінню ДФС у Київській області інформацію та її документальне підтвердження щодо отриманих ОСОБА_1 доходів від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2013 по 31.12.2018.
При цьому, відповідач посилається на пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та зазначає, що у разі ненадання пояснень та їх документальних підтверджень протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту це є підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків та вказує про те, що статтею 79 ПК України визначено право контролюючого органу проводити документальні невиїзні перевірки.
Проте, у зазначеному запиті взагалі не наведено підстав для його надіслання та не зазначено інформації, яка підтверджує такі підстави, чітко не зазначено з яких питань та по яких взаємовідносинах від позивача витребовується інформація та її документальне підтвердження та не зазначено, про порушення позивачем податкового чи іншого законодавства.
Позивачем надано відповідь ГУ ДФС у Київській області про відсутність обов'язку, щодо надання запитуваної інформації та її документального підтвердження, у зв'язку з тим, що запит складено з порушенням норм податкового законодавства.
Дане право платника податків закріплено у абз. 18 пункту 73.3 статті 73 ПУ України, згідно якого у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Відповідно до п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Аналогічні положення закріплені в п. 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 (в редакції чинній на день направлення запиту).
Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи органів ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Оскільки у вказаному запиті чітко не зазначено підстави для його надіслання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний запит складено з порушенням вимог ст. 73 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16.
Отже, відповідачем був порушений порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки оскаржуваний наказ не містить посилання на підставу, визначену податковим органом для перевірки.
Як слідує з оскаржуваного наказу, однією із підстав його прийняття є п.п.78.1.13 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п.78.1.13 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
В оскаржуваному наказі міститься лише посилання на пп. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України без зазначення конкретної підстави, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України фактичну підставу для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Оцінка правомірності наказу про проведення документальної перевірки, у тому числі позапланової невиїзної, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.
Аналогічна позиція викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 05.05.2018 року у справі № 810/3188/17.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при складанні наказу не дотримався вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення спірної перевірки.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Г.В.Земляна
суддя В.В.Файдюк