П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1982/21 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позовних вимог по справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Одеської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Одеської міської ради про зобов'язання привести квартиру АДРЕСА_1 (площею 29,4 кв м) у відповідність до договору купівлі-продажу № 1495 від 18.08.2017 року та технічного паспорта від 03.09.2010 року, виготовленого ЮТ «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»; квартиру № 6 (площею 23,5 кв. м) у відповідність до договору купівлі-продажу № 1494 від 18.08.2017 року та технічного паспорта від 03.09.2010 року, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»; квартиру № 7 (площею 26,3 кв. м) до договору купівлі-продажу № 1496 від 18.08.2017 року та технічного паспорта від 03.09.2010 року, виготовленого ЮТ «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
19 лютого 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позовних вимог, в якій заявник просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони здійснювати реєстраційні дії щодо об'єктів: квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та заборони здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи за вказаною адресою.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не надано належної оцінки обставинам та доказам, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення по справі № 420/4860/21, на яке посилається суд першої інстанції, не набрало законної сили, а тому обставини, що встановлені цим рішенням не можуть мати будь-яке значення для цієї справи, зокрема, для вирішення питання щодо забезпечення позову, при цьому суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та викладеним у заяві позивача обставинам. Апелянт вказує, що відповідно наданих до суду першої інстанції документів є підстави вважати об'єкти: кв. АДРЕСА_3 - об'єктами самочинного будівництва, отже невжиття заходів забезпечення позову може призвести по-перше: до реалізації запланованого проекту будівництва на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Одеси, що фактично позбавляє останню права розпоряджатися своєю власністю; по-друге: відповідач має змогу відчужити самочинно-збудовані об'єкти на користь інших осіб, що відповідно істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Таким чином, апелянт вважає, що аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсних порушень вимог чинного законодавства та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди, у зв'язку із чим необхідно вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони здійснювати реєстраційні дії щодо об'єктів: квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , та заборони здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи за вказаною адресою.
При прийняття оскаржуваної ухвали про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом обмеження майнових прав особи всупереч висновків суду щодо правомірності початку виконання нею будівельних робіт, наданих у рішенні від 25.01.2021 року по справі №420/4860/21, буде вступати у протиріччя зі вказаним рішенням суду, а тому є неможливим. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Ці підстави є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа №826/9263/17).
Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову була подана в рамках позову про зобов'язання відповідача привести квартири у відповідність до договорів купівлі-продажу та технічних паспортів.
Оцінюючи доводи апелянта в частині очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, колегія суддів зазначає наступне
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа №640/9167/19), значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Разом з тим, дослідивши відокремлені матеріали справи, колегія суддів зазначає, що доводи позивача в частині очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача фактично не є беззаперечними та потребують оцінки під час розгляду справи по суті спору, на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Доводи апелянта, що є підстави вважати об'єкти: кв. АДРЕСА_3 - об'єктами самочинного будівництва, отже невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження самочинно збудованих об'єктів на користь інших осіб, що відповідно істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка знаходить своє відображення зокрема у постанові від 09 грудня 2020 року (справа № 922/476/20), реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Водночас, позивач також жодними належними та допустимими доказами не обґрунтовує, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України.
Враховуючи наведене, Одеський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів.
Водночас, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що рішення по справі № 420/4860/21, на яке посилається суд першої інстанції, на момент розгляду заяви про забезпечення позову не набрало законної сили, а тому обставини, що встановлені цим рішенням не можуть мати будь-яке значення для цієї справи, зокрема, для вирішення питання щодо забезпечення позову.
Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, проте суд виходив з помилкових мотивів, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року в редакції даної постанови, а в іншій частині ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 292, 311, 312, 317, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позовних вимог - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позовних вимог по справі за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Одеської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії - змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції даної постанови.
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року про відмову у задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позовних вимог - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва