П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2662/19
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови
У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.05.2019 р. за №UA504000/2019/000281/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2019/00328.
В обґрунтування позову зазначалось, що відповідачу були надані усі документи, які були наявні у позивача, розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення щодо вартості транспортного засобу немає. Надані документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача не було.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м.Миколаєві позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Чорноморська митниця Держмитслужби України надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що у зв'язку з наявністю у відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості, декларанту (позивачу), відповідно до статті 53 Митного кодексу України, було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь орендодавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (страхування, транспортування витрат з розшифровкою маршруту, витрати, понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагороди); каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; митну декларацію країни відправлення. Зазначені вимоги були доведені до декларанта шляхом електронного повідомлення. Декларантом не надано документів, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Апелянт зазначає, що проведення консультацій для обґрунтування вибору підстав для визначення митної вартості здійснюється у тому числі шляхом витребування митним органом додаткових документів. У зв'язку із зазначеним, на підставі частини першої статті 55 Митного кодексу України, у зв'язку з виявленням того, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, посадовою особою митного органу було винесено рішення про коригування митної вартості від 30.05.2019 за №UA504000/2019/000281/2.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, 14.05.2019 р. позивач придбав у підприємства-нерезидента «Roex-KFZ» легковий автомобіль марки «PEUGEOT», країна походження - Німеччина, номер кузова - НОМЕР_1 за 6200 євро, що підтверджується інвойсом від 14.05.2019 (а. с. 49).
20.05.2019 р. представник позивача подала відповідачу засобами електронного зв'язку декларацію (якій присвоєно № UA504170/2019/005964) щодо митного оформлення автомобіля легкового марки «PEUGEOT», країна походження - Німеччина, в якій митну вартість товару визначено у 6200 євро (а. с. 42-43).
Митна вартість товару заявлена позивачем у митній декларації за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортується (вартість операції).
20.05.2019 р. відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення такого змісту: «У зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (транспортні витрати з розшифровкою маршруту, страхування, витрати понесені при зняті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів), транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару про транспортні витрати, не підтверджені жодним документом (квитанціями, накладними тощо). На підставі ст. 53 ч. 3 МКУ для підтвердження митної вартості та її складових частин Вам необхідно надати: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь орендодавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (страхування, транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при зняті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода); 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) мд країни відправлення".
Для здійснення митного оформлення товару відповідачу були надані такі документи: інвойс від 14.05.2019 р. (а. с. 49), експортний супровідний документ від 14.05.2019 р. (а. с. 15), сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу серії РС № 1432075 (а. с. 46-48), витяг з сайту щодо вартості автомобіля відповідної марки (а. с. 13), договір страхування (а. с. 14), технічний паспорт на автомобіль (а. с. 44-45), довідку про транспортні витрати (а. с. 51).
У інвойсі від 14.05.2019 р., витязі з веб-сайту, на якому розміщено оголошення про продаж автомобіля, експортному супровідному документі зазначена вартість товару - 6200 євро.
30.05.2019 р. відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2019/00328 (а. с. 10), якою повідомив представнику позивача про відмову у митному оформленні товарів на підставі частини шостої статті 54 Митного кодексу України та рішення про визначення митної вартості від 30.05.2019 р. за №UA504000/2019/000281/2 (а. с. 9).
Рішення мотивоване таким: «Метод за ціною договору (контракту) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати, понесені при зняті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівілі оцінюваних товарів). Відсутні документи у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеними до нього, використані декларантом відомості не підтверджені документально. надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується. У зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, компонентів, зазначених у ст. 62 МКУ, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовується. У зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості товарів, надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені та складається із сум, зазначених у ст. 63 МКУ, метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовується. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТT), відомості з довідника «SuperSchwaсke» компанії Eurotax запит Schwaсke Code 10424452. МД № 204010/2019/212070 від 10.04.2019. Перелік додаткових документів, передбачених ст. 53 МКУ витребуваних митницею: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь орендодавця, як що такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) 3) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (страхування, транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при зняті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагороди); 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення. У відповідності зі ст. 57 МКУ проведена процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 64 МКУ».
Оскаржуваним рішенням митна вартість товару визначена у 8601 євро.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.
Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті (ч. 3 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 4 ст. 54 МК України).
Частиною 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Слід звернути увагу, що положення ст.ст. 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі №813/1229/16 та від 28 лютого 2020 року по справі №804/3463/15.
Колегія суддів зазначає, що позивач під час митного оформлення подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, проте відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.
Як встановлено судовою колегією, декларант надав Митниці документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості автомобіля, не мали розбіжностей та/або явних ознак підробки, а саме: інвойс від 14.05.2019 р. (а. с. 49), експортний супровідний документ від 14.05.2019 р. (а. с. 15), сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу серії РС № 1432075 (а. с. 46-48), витяг з сайту щодо вартості автомобіля відповідної марки (а. с. 13), договір страхування (а. с. 14), технічний паспорт на автомобіль (а. с. 44-45), довідку про транспортні витрати (а. с. 51), паспорт.
У інвойсі від 14.05.2019 р., витязі з веб-сайту, на якому розміщено оголошення про продаж автомобіля, експортному супровідному документі зазначена вартість товару - 6200 євро.;
Крім того, факт сплати позивачем вищевказаної вартості автомобіля підтверджується володінням автомобілем та наявності у останнього технічного паспорта на цей автомобіль.
Апелянт посилається на те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією від 30.05.2019 № UA 504170/2019/005964 спрацювала форма контролю системи управління ризиками. Відповідач зазначає у відзиві, що за результатами оцінки ризику модулем АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками) згенеровано такі обов'язкові митні процедури: за кодом 105-2 “Контроль правильності визначення митної вартості товарів” та за кодом 106-2 “Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів”.
Суд зазначає, що спрацювання АСАУР не є належною та достатньою підставою в розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України для витребування від декларанта додаткових документів.
Відповідач вказує, що під час встановлення значення індикатора ризику використовується інформація спеціалізованих видань та/або відповідних інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу.
Проте такі доводи не відповідають положенням Митного кодексу України, оскільки ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Більше того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митного кодексу України не передбачено.
Також слід врахувати, що в такій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Отже, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Щодо доводів про те, що транспортні витрати зазначені особисто одержувачем товару, та пред'явленої у зв'язку з цим вимогою до позивача про надання ним документів на підтвердження транспортних витрат (квитанцій, накладних тощо), судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач подав власноруч складену довідку від 20.05.2019 (а. с. 51) .
Слід зазначити, що законом не визначено доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов'язків.
За таких обставин, відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Миколаївською митницею ДФС, з урахуванням приписів ст.ст. 53-55 МК України, було протиправно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2019 за №UA504000/2019/000281/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2019/00328, а відтак вірно скасовані судом першої інстанції.
При цьому доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби України - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець