П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/1040/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
28.12.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
За участю: секретаря - Іщенка В.О.
представника апелянта - Кроп О.П.
представника відповідачів - Ільїна Т.А.
представника третьої особи - Шепеліна О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Новокаховської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Комунального підприємства "Міський водоканал" про звернення стягнення на кошти за податковим боргом,-
Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до суду з позовом до Новокаховської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Новокаховської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Комунальне підприємство "Міський водоканал" Виконавчого комітету Новокаховської міської ради, в якому просить звернути стягнення на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство "Міський водоканал", а саме Новокаховської міської ради Херсонської області та Виконавчого комітету Новокаховської міської ради в рахунок погашення податкового боргу по ПДВ у сумі 3 674 654,09 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за КП "Міський водоканал" рахується податковий борг у сумі 3 674 654,09 грн., а заходи стягнення, які застосовувались до боржника, не призвели до погашення заборгованості. У тому числі, не може бути використано в якості джерела погашення податкового боргу майно КП "Міський водоканал", що перебуває у податковій заставі, оскільки це майно належить територіальній громаді м. Нова Каховка. З огляду на те, що міською радою не були задоволені вимоги контролюючого органу про прийняття рішення щодо погашення боргу в порядку п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України, відповідно до положень п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України у позивача виникли правові підстави для звернення стягнення на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває майно зазначеного підприємства, в судовому порядку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами вжиття всіх можливих передбачених податковим законодавством заходів для погашення податкового боргу КП "Міський водоканал", які при не призвели до відповідного погашення заборгованості, а відтак правові підстави для звернення із позовом в порядку ст. 96 Податкового кодексу України.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 87, 95, 96 Податкового кодексу України і помилково не враховано, що контролюючим органом вжито виключних заходів щодо погашення податкового боргу платника. З огляду на те, що ці процедури не призвели до погашення заборгованості, у тому числі, не було отримано відповіді органу місцевого самоврядування за результатом розгляду подання в порядку п.п. 96.1, 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України, у позивача виникли всі правові підстави для звернення до суду із цим позовом на виконання приписів ст. 96 Податкового кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу КП "Міський водоканал" посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Також, 12.04.2021 року від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до апеляційного суду надійшла заява про зменшення позовних вимог із визначення суми заборгованості, на яку заявляються вимоги про звернення стягнення, у розмірі 417 204,31 грн.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Комунальне підприємство "Міський водоканал" зареєстроване Новокаховським міським управлінням юстиції та з 16.12.2002 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником комунального підприємства є Новокаховська міська рада.
Станом на 30.01.2020 року за КП "Міський водоканал" обліковувалась заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 3 674 654,09 грн.
Контролюючим органом вжито заходи погашення заборгованості, а саме шляхом направлення податкової вимоги від 27.05.2013 року №52-15 на суму 69 355,94 грн., складено акти опису майна від 30.03.2016 року №12, від 20.03.2018 року №28 із визначенням його загальної вартості в розмірі 1 007 738,32 грн. та 193 979,57 грн., прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 03.09.2014 року №3916/10/21-02-25.
Разом з цим, за зверненням податкового органу судовими рішеннями по справам №821/607/16, №821/616/16, №821/1210/16, №821/1681/16, №821/1427/16, №821/772/16, №821/1192/18 стягнуто з комунального підприємства в дохід Державного бюджету України податковий борг.
На підставі вказаних судових рішень позивачем сформовано інкасові доручення від 25.04.2019 року №895, №896, №899, №900, №901, №902, №903, від 14.06.2019 року №1067, №1069, №1070, №1072, від 29.07.2019 року №1452, №1454, №1455, №1456, №1457, №1458, від 11.12.2019 року №504, №505, №507, №509 про списання коштів з відкритих у банківських установах рахунків комунального підприємства.
У зв'язку із відсутністю на рахунках коштів інкасові доручення були повернуті податковому органу без виконання.
Також, 18.07.2019 року позивач звертався до Новокаховської міської ради з поданням №8525/9/21-22-17-02-16, в якому ставилось питання щодо прийняття рішення з погашення податкового боргу комунального підприємства відповідно до положень ст. 96 Податкового кодексу України.
З огляду на те, що у визначений строк контролюючий орган не одержав відповідне рішення міської ради, а попередні заходи не призвели до погашення заборгованості, позивач звернувся до суду із вимогами про звернення стягнення на кошти міської ради та виконавчого органу в рахунок погашення податкового боргу комунального підприємства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств врегульований положеннями статті 96 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
За правилами п.п. 96.2, 96.3 вказаної статті Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;
досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;
ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, врегульованих положеннями ст. 95 Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.
Якщо усі перелічені заходи не призвели до сплати податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.
Як свідчать обставини справи, контролюючим органом вжито заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку з розрахункових рахунків платника. Вказані заходи залишились без результативними, відповідні інкасові доручення повернуті без виконання.
Водночас, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, заходи щодо погашення заборгованості за рахунок майна платника обмежились прийняттям рішення про його включення у податкову заставу у 2014 році.
Виявлення майна на момент виникнення відповідних підстав (після виникнення обставин щодо відсутності коштів на рахунках платника) та вжиття заходів щодо одержання в установленому порядку судового дозволу на його реалізацію контролюючим органом вчинено не було. У тому числі, в судовому порядку не було відмовлено контролюючому органу у наданні такого дозволу.
Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність у спірних правовідносинах обставин, за яких майно не може бути включене у податкову заставу та реалізовано з метою погашення заборгованості відповідно до положень п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до приписів ч. 3 ст. 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
При цьому, встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу покладено на суд, в якому вирішується питання про надання дозволу контролюючому органу на реалізацію цього майна.
Наведені обставини спростовують наявність законних підстав для задоволення позову, оскільки податковим органом не підтверджено вчинення ним дій, які передують зверненню в порядку, встановленому ст. 96 Податкового кодексу України.
У тому числі, як вірно визначив суд першої інстанції, заслуговують на увагу ті обставини, що судовим рішенням, яке набрало законної сили по справі №540/2444/18, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не зарахування на рахунок Комунального підприємства "Міський водоканал" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам; зобов'язано Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку на рахунок комунального підприємства у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на залишок у розмірі 415183,50 грн. згідно платіжного доручення № 31 від 31.07.2015 р., у розмірі 332640,77 грн. згідно платіжного доручення № 33 від 31.08.2015 р., у розмірі 1031811,96 грн. згідно платіжного доручення № 42 від 14.12.2015 р., у розмірі 26120,04 грн. згідно платіжного доручення № 53 від 25.12.2015 р., у розмірі 2162611,72 грн. згідно платіжного доручення № 74 від 05.09.2017 р., всього на суму 3 968 367,80 грн. з подальшим відображенням відповідного збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Також, судовим рішенням, яке набрало законної сили по справі №540/1537/19 визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції КП "Міський водоканал" в порядку та на умовах, передбачених Постановою КМУ № 332 від 18.05.2017 р., договорами № 17 від 24.11.2017 року на суму 3 436 945,95 грн.; № 28 від 19.12.2017 року на суму 825798,82 грн.; та доведення його до відома Державної казначейської служби України та зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції КП "Міський водоканал" в порядку та на умовах, передбачених Постановою КМУ № 332 від 18.05.2017 р. договорами № 17 від 24.11.2017 року на суму 3 436 945,95 грн.; на суму 825 798,82 грн., на загальну суму 4 262 744,77 грн. та довести його до відома Державної казначейської служби України.
Щодо заяви апелянта про зменшення позовних вимог, поданої під час апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 314 КАС України на стадії апеляційного провадження позивач наділений процесуальним правом, пов'язаним із реалізацією позовних вимог, виключно шляхом відмови від адміністративного позову.
З огляду на те, що застосування процедури, передбаченої ст. 96 Податкового кодексу України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів та майна, які знаходяться у власності платника податків, у порядку ст. 95 Податкового кодексу України, позивачем не підтверджено вжиття заходів щодо виявлення майна боржника - комунального підприємства та встановлення можливості внесення такого майна в податкову заставу в установленому порядку, а також використання коштів у системі електронного адміністрування, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність обставин для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2021 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло