Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 квітня 2021 року № 520/17213/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «CITADEL» (61140, м. Харків, в'їзд Золотий 1-й, 9, код ЄДРПОУ 31798468) до Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 11-Г, ЄДРПОУ 43115923), Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, б. 13, код ЄДРПОУ 43350888) про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "CITADEL" (далі по тексту - позивач, ТОВ "CITADEL") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач-1, ДМС), Волинської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач-2, Волинська митниця Держмитслужби) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА205030/2020/000028/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (методом №2) цінова інформація, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2020/20435 від 14.09.2020 р.;
- судові витрати покласти на Відповідача, стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "CITADEL", суму у розмірі 30102 грн. 00 коп., що складаються з суми судового збору за подання позовної заяви - 2102 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу - 28000 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205030/2020/02577 від 03.09.2020, які ввозилися на митну територію України, декларантом було правомірно визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), позаяк на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів ним було надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів, та які не містять будь-яких розбіжностей.
Натомість, як вказує позивач, митницею зазначених документів не враховано, як достовірних та достатніх для обрахування митної вартості, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу про що ним було прийняте спірне рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відкрито провадження у справі 520/17213/2020 за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачем надано до суду клопотання про заміну сторони відповідача з Волинської митниці Державної фіскальної служби України да Державну митну службу України та долучено до матеріалів уточнений позов в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Державної митної служби України митний пост «Ягодин» про коригування митної вартості товарів №UА205030/2020/000028/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (методом №2) цінова інформація, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2020/20435 від 14.09.2020 р.;
- судові витрати покласти на Відповідача, стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "CITADEL", суму у розмірі 30102 грн. 00 коп., що складаються з суми судового збору за подання позовної заяви - 2102 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу - 28000 грн. 00 коп.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "CITADEL" до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації на Державну митну службу України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "CITADEL" до Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задоволено частково та залучено співвідповідачем у справі Волинську митницю Держмитслужби (вул. Призалізнична, б. 13, с. Римачи, Любомльський район, Волинська область, 44350).
Представником відповідача-1 подано відзив на уточнену позовну заяву, у якому зазначено, що Держмитслужба безпосередньо не здійснює митні формальності та не приймає при цьому відповідні рішення.
У своїй уточненій позовній заяві позивач зазначив, що з метою митного оформлення ТОВ «ТВОЯ ЛОГІСТИКА» подано до митного органу митну декларацію № UA205030/2020/02577 від 03.09.2020 року.
У графі А «митний орган відправлення/експорту/призначення» вказаної митної декларації проставлений її реєстраційний номер UA205030/..., що означає код місця митного оформлення, який відповідно до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2019 № 495 визначено за відділом митного оформлення № 5 митного поста «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби.
Отже, митним органом, якому подано митну декларацію № UA 205030/2020/02577 від 03.09.2020 року до митного оформлення є Волинська митниця Держмитслужби.
Отже, оскаржувані позивачем рішення прийнято посадовою особою Волинської митниці Держмитслужби. Твердження позивача про те, що дані рішення прийняті Держмитслужбою є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником відповідача-2 подано відзив на уточнену позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, та зазначено, що згідно МД №UА205030/2020/025777 митну вартість вказаного товару заявлено за 1 методом визначення митної вартості на рівні 46652,47 грн.
Разом з МД № UА 205030/2020/025777 декларантом подано:
- рахунок-фактуру від 26.08.2020 року № 850009090;
- СМR від 26.08.2020 року №571952;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.08.2020 року б/н;
- прейскурант виробника товару від 01.04.2020 року б/н;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 04.01.2020 року;
- зовнішньоекономічний договір №3/2-КК від 20.04.2016 року;
- договір про надання послуг брокера від 15.07.2016 року №35784;
- договір перевезення від 25.08.2020 року №37;
- лист від 27.08.2020 року;
-копія митної декларації країни відправлення від 10.11.2020 року №20DЕ83533174838Е8;
За результатами опрацювання поданих документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР.
Таким чином, за вищевказаною МД відбулось спрацювання наступних профілів ризику:
105-2 - «Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару»;
106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;
202-1 - ««П.3 ПКМУ від 23 травня 2012 р. №467. П.1 ч. 3 ст. 266 МКУ та
п.3 ч.3 ст. 338 МКУ»;
911-1 - «П.3 ПКМУ від 23 травня 2012 р. №467. П.1 ч. 3 ст. 266 МКУ та п.3 ч.3 ст. 338 МКУ».
Під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме:
- рахунок-фактура від 26.08.2020 №850009090 містить інформацію щодо поставки товарів на умовах FCA Westerkappeln-Velpe, що суперечить умовам поставки зазначеним у МД (FCA Reche), а також пункту завантаження - Reche, згідно довідки про транспортні витрати від 26.08.2020 року.
Так у зв'язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно ст.53 МКУ декларанту направлено повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте декларантом на вимогу не надано документів, що витребовувались для усунення сумнівів митниці щодо достовірності інформації в поданих документах.
Зазначає, що під час митного контролю та митного оформлення перевірці підлягають всі документи, подані декларантом разом з митною декларацією та відомості, що в них містяться. Більше того, вказане не є правом митниці, а її обов'язком. Наведена перевірка здійснюється шляхом співставлення даних, що вказані у поданих документах, а також в базах даних митниці.
Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA205030/2020/000028/2 від 14.09.2020 року, згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом на подібні товари на рівні 0,68 дол. США згідно МД UA100020/2020/40643 від 08.09.2020 року.
Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови та прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2020/20435 від 14.09.2020 року.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
ТОВ “CITADEL” через декларанта - ТОВ “ТВОЯ ЛОГІСТИКА” подало до Державної митної служби України митну декларацію, з метою здійснення митного оформлення товару, а саме: плитка з грубої кераміки для покриття підлоги, облицювальна, неглазурована, з коефіцієнтом поглинання води більше 0.5 % мас. але не більше 10 % мас. використовується у житловому та цивільному будівництві: Klinkеrriеmсhеn 240/71/8 rotbunt mit Sand Str. 1 арт 813082110112 - 170 м2.; Klinkеrriеmсhеn 240/71/10 Lanzarote glatt l арт 818232110013 - 21 м2.; Balkonabdeckplatte glatt Lanzarоtе l. 240/115/52 арт 818234822013 - 45 м. Торгівельна марка АВС-Кеrаmik Країна виробництва: DЕ Виробник - Keramik Berentelg GmbH & Со. KG.
Загальна вартість фактично постановленого товару - 1382.10 EUR загалом в кількості 191 на умовах FCA DE Recke.
В гр.12 митної декларації зазначено вартість товару - 46652.47 грн., яка була розрахована позивачем з урахування вартості товару та вартості перевезення до державного кордону України за курсом НБУ станом на дату подання митної декларації, який склав 32.79960000 грн. за 1 EUR.
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).
Вказаний товар ввезено позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту №3/2 KR від 20.04.2016 р. відповідно до умов якого ABC-KERAMIK Berentelg GmbH & Со. КG (Германія) (надалі - «Продавець») зобов'язується поставляти, а "ТОВ “CITADEL” (Україна) (надалі - Позивач, «Покупець») приймати та оплачувати облицювальну керамічну цеглу, керамічну плитку, керамічну черепицю, системи безпеки для покрівлі та інші продукти, які використовуються в будівництві (в подальшому - «ТОВАР») протягом терміну дії цього Контракту партіями, згідно з окремими замовленнями Покупця, відповідно з додатковими інвойсами, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів: Рахунок-фактура (інвойс) (Сommercial invoice) 850009090 від 26.08.2020 р., Автотранспортна накладна (Road conslanment note) 571952 від 26.08.2020 р., Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 26.08.2020 р. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.04.2020 р., Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 04.01.2019 р. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення 3/2-KR від 20.04.2016 р., Договір про надання послуг митного брокера 35784 від 15.07.2016 р., Договір (контракт) про перевезення 37 від 25.08.2020 р., Заява на перевезення 37 ВЕД від 25.08.2020 р., Акційна пропозиція б/н від 20.07.2020 р., Лист від ТОВ “CITADEL” 27.08.2020 р., Копія митної декларації країни відправлення MRN 20DE830533174838E8 від 26.08.2020 р., Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA205030/2020/02577 від 03.09.2020 р. (а.с.8-9, 14-45).
Митним органом, посилаючись на ст. 54 Митного кодексу України, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
14.09.2020 року Державною митною службою України прийнято рішення №UА205030/2020/000028/2 про коригування митної вартості товарів у зв'язку з тим, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів (а.с.10-11).
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості митним органом відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2020/20435 від 14.09.2020 (а.с.12-13).
Вважаючи вказані рішення відповідача протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до частини 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням про коригування митної вартості товарів №UА205030/2020/000028/2, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: Товар 1 за МД від 08.09.2020 року №A100020/2020/40643 на рівні 0,68 дол. США /кг.
При цьому суд відзначає, що за приписами ч. 2 ст. 60 МКУ подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Окрім того, суд відзначає, що вищевказана стаття врегульовую питання щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Водночас, визначаючи метод визначення вартості, відповідач застосував резервний метод, передбачений статтею 64 МКУ, згідно якої у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Тобто, у приписах ст. 64 МКУ не передбачено визначення митної вартості на подібні товари, а йдеться лише про раніше визнану (визначену) митну вартість товарів, тобто однакових.
Натомість, як вбачається з копії МД від 08.09.2020 року №UA100020/2020/40643 міститься наступний опис товару №1: «Плитка керамічна неглазурована із кам'яної кераміки, для внутрішнього облицювання, із стороною, більше як 7 см. Всього 114, 94 м. 2. Торгівельна марка: Atlas Concorde spa. Країна виробництва: ЕU Європейський Союз (ЄС)». Товар ввозився з Італії.
Товар, який ввозиться позивачем: плитка з грубої кераміки для покриття підлоги, облицювальна, неглазурована, з коефіцієнтом поглинання води більше 0.5 % мас. але не більше 10 % мас. використовується у житловому та цивільному будівництві: Klinkеrriеmсhеn 240/71/8 rotbunt mit Sand Str. 1 арт 813082110112 - 170 м2.; Klinkеrriеmсhеn 240/71/10 Lanzarote glatt l арт 818232110013 - 21 м2.; Balkonabdeckplatte glatt Lanzarоtе l. 240/115/52 арт 818234822013 - 45 м. Торгівельна марка АВС-Кеrаmik Країна виробництва: DЕ Виробник - Keramik Berentelg GmbH & Со. KG. Товар ввозився з Німеччини.
Отже, суд відзначає, що відповідачами не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів того, що ці товари є подібними, а також, що аналогічним чином формувались й транспортні витрати обох імпортерів, через що суд вважає безпідставним застосування митницею резервного методу згідно ст. 64 МКУ.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, для здійснення митного оформлення поставленого товару до митного оформлення подану декларацію, в гр.12 якої зазначено вартість товару - 46652.47 грн., яка була розрахована з урахуванням вартості товару та вартості перевезення до державного кордону України за курсом НБУ станом на дату подання митної декларації, який склав 32.79960000 грн. за 1 євро (EUR), до якої додано документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, зокрема: Рахунок-фактура (інвойс) (Сommercial invoice) 850009090 від 26.08.2020 р., Автотранспортна накладна (Road conslanment note) 571952 від 26.08.2020 р., Документ, шо підтверджує вартість перевезення товару б/н від 26.08.2020 р. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.04.2020 р., Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 2 від 04.01.2019 р. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення 3/2-KR від 20.04.2016 р., Договір про надання послуг митного брокера 35784 від 15.07.2016 р., Договір (контракт) про перевезення 37 від 25.08.2020 р., Заява на перевезення 37 ВЕД від 25.08.2020 р., Акційна пропозиція б/н від 20.07.2020 р., Лист від ТОВ “CITADEL” 27.08.2020 р., Копія митної декларації країни відправлення MRN 20DE830533174838E8 від 26.08.2020 р., Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA205030/2020/02577 від 03.09.2020 р. Вказані документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України.
Так, під час декларування митної вартості, відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості).
Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону (така правова позиція викладена у висновку постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.03.2017 р.).
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, що «Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
Натомість, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів за №UА205030/2020/000028/2, яким митну вартість визначено за резервним методом, містить вимогу щодо надання декларантом в 10-денний строк додаткові документи для підтвердження митної вартості товару згідно п. 3 ст. 53 МКУ, а саме:
-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- та інші документи, підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Тобто, означене не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, що свідчить на користь позиції позивача у справі.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, у суду не має переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Одним із принципів здійснення державної митної справи є такий принцип, як додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини першої статті 8 Митного кодексу України). У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип означає обов'язок органу доходів і зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів доказам у справі (тобто документам, доданим до митної декларації). Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі. Не наведення у спірному випадку інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та не дозволяє декларанту спростувати наведену митним органом інформацію.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що декларантом позивача одночасно з митною декларацією було в повному обсязі надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, а також інші наявні у нього документи згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, тоді як митним органом не доведено, що подані документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування другорядного методу неправомірним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №723 від 05 листопада 2020 року (а.с.7).
Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в зазначеній сумі підлягають відшкодуванню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Пунктом 9 частини першої статті 1 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що позивачем, при зверненні до суду було заявлено про стягнення судових витрат з відповідача, на професійну правничу допомогу, доказами таких витрат відповідно до матеріалів справи є договір про надання професійної правничої допомоги № 30/10 від 30.10.2020 р. із додатковою угодою № 2 (а.с.46, 47) та копія платіжного доручення № 1318 від 23 грудня 2020 року на суму 28000,00 грн.
Відповідно до п.3 Додаткової угоди №2 до договору про надання професійної правничої допомоги №30/10 від 30.10.2020 встановлено, що оплата послуг Адвоката (гонорар) здійснюється на умовах попередньої (авансової) оплати у розмірі 28000 грн. 00 коп.
Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень статті 94 КАС України, копія платіжного доручення від 23 грудня 2020 року №1318 підтверджує сплату ТОВ «CITADEL» суми 28000,00 грн. (Призначення платежу: сплата за надання послуг по договору про надання професійної правничої допомоги №30/10 від 30.10.2020 року без ПДВ).
Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд з огляду на умови договору про надання професійної правничої допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 2800,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів митного органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не містить.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року по справі № 640/18402/19.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача в розмірі 28000,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень).
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «CITADEL» (61140, м. Харків, в'їзд Золотий 1-й, 9, код ЄДРПОУ 31798468) до Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 11-Г, ЄДРПОУ 43115923), Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, б. 13, код ЄДРПОУ 43350888) про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.
Скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА205030/2020/000028/2 від 14.09.2020 р.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205030/2020/20435 від 14.09.2020 р.
Стягнути з Волинської митниці Держмитслужби (вул. Призалізнична, б. 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43350888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "CITADEL" (в'їзд Золотий 1-й, б.9, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 31798468) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 2102 грн. 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Стягнути з Волинської митниці Держмитслужби (вул. Призалізнична, б. 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43350888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "CITADEL" (61140, м. Харків, в'їзд Золотий 1-й, 9, код ЄДРПОУ 31798468) за рахунок бюджетних асигнувань суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28000 грн. 00 коп. (двадцять вісім тисяч гривень).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21 квітня 2021 року.
Суддя Бадюков Ю.В.