10 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/748/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянув справу за правилами загального позовного провадження
за позовом Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж", вул. Шептицького, 23, м. Тернопіль
про розірвання договорів оренди землі від 24.07.2008
За участю учасників судового процесу:
від позивача: Ахтемейчук Н.М. - представник,
від відповідача: Майка А.Б. - адвокат.
Судові процедури.
Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Тернопільська міська рада - 01 грудня 2020 року звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж" про:
- розірвання договору оренди землі від 24.07.2008, укладений між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" щодо земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, кадастровий номер 6110100000:12:017:0015 площею 422 кв.м., який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за № 040866100413;
- розірвання договору оренди землі від 24.07.2008, укладений між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" щодо земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, кадастровий номер 6110100000:12:017:0014 площею 450 кв.м., який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за №040866100414.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 01.12.2020, для розгляду справи №921/748/20 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі №921/748/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.12.2020.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження.
Підготовче засідання вперше призначене на 29.12.2020.
Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Протокольними ухвалами від 29.12.2020 та від 21.01.2021 підготовчі засідання відкладалися відповідно на 21.01.2021 та на 04.02.2021 з підстав, викладених в них.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 04.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/748/20 до судового розгляду по суті на 16.02.2021.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні - 02.03.2021 розпочато розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 16.02.2021 оголошувалася перерва до 02.03.2021, про що відображено у протоколі судового засідання.
Протокольною ухвалою від 02.03.2021 підготовче засідання відкладалося на 09.03.2021 з підстав, викладеної в ній.
В судовому засіданні 09.03.2021 оголошувалася перерва до 10.03.2021, про що відображено у протоколі судового засідання.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, її вступне та заключне слово та заперечення позовних вимог представника відповідача, його вступне та заключне слово.
У судовому засіданні 10.03.2021, після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Інші процесуальні дії.
04.02.2021 відповідачем подано клопотання (вх. №998) про продовження строку на подання відзиву на позов з підстав, викладених в ньому.
Також, 04.02.2021 відповідачем подано клопотання (вх. №1000) про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: копію Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об"єкта в експлуатацію, затвердженого рішенням Виконавого комітету Тернопільської міської ради №1011 від 10.09.2003 та копію рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1011 від 10.09.2003, відповідно до частини 10 статті 80 ГПК України.
Ухвалою суду від 04.02.2021, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у даній справі, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, процесуального права відповідача, продовжено строк для подання відзиву. Клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (вх.№1000 від 04.02.2021) задоволено та долучено докази до матеріалів справи.
04.03.2021 позивачем подано клопотання (вх. №1878) про приєднання до матеріалів справи доказу, зокрема відповідь ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" №170/07-2 від 18.02.2021, згідно якого товариство повідомило , що право власності на об"єкти нерухомого майна на земельних ділянках за кадастровими номерами 6110100000:12:017:0015 та 6110100000:12:017:0014 відсутні. На даних земельних ділянках розташовані кіоски, які являються тимчасовими спорудами та згідно Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації. Об"єкти нерухомості, які належать ПрАТ "Котломонтаж" на праві власності розташовані на викуплених ними земельних ділянках також за адресою вул. Шептицького - Оболоня.
10.03.2021 відповідачем подано клопотання (вх. №1986) про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: копії технічних паспортів на об"єкти нерухомого майна по реалізації товарів промислової групи за адресою м. Тернопіль, вул. М. Шептицького - Оболоня від 03.03.2021, відповідно до частини 10 статті 80 ГПК України.
Розглянувши клопотання (вх. №1878) та (вх. №1986), суд зазначає наступне:
Згідно частин 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до частини 1 статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у даній справі, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, процесуального права позивача та відповідача, суд вважає за необхідне клопотання (вх. №1878) та (вх. №1986) про приєднання доказів до матеріалів справи задоволити та долучити їх до матеріалів справи.
Аргументи сторін.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договорів оренди землі, а саме останнім самочинно здійснено встановлення тимчасових споруд на земельних ділянках без дотримання містобудівного законодавства, в межах червоних ліній, без врахування обмежень охоронних зон інженерних мереж по даних адресах, та порушив порядок надання йому земельних ділянок згідно норм земельного законодавства, у зв"язку з чим вважає що спірні договори оренди землі мають бути розірвані.
Також зазначає, що розмістивши тимчасові споруди, відповідач вчинив порушення, які загрожують нормальній безперебійній роботі системи централізованого водопостачання, а розміщення в межах охоронної зони будь-яких конструкцій ускладнює доступ до мереж та загрожує виникнення аварійних ситуацій, що в свою чергу може призвести до екологічної та санітарно-епідеміологічної катастрофи у м.Тернополі.
В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема норми Земельного кодексу України, Закон України "Про оренду землі", Закон України " Про землеустрій", Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України .
У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
Також, позивачем подано додаткові пояснення (вх. №885 від 02.02.2021 та вх. №1878 від 04.03.2021).
Заперечення відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача заперечує щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №541 від 21.01.2021) та додаткових поясненнях ( вх. № 1000 від 04.02.2021, вх. № 1356 від 16.02.2021 та вх. № 1986 від 09.03.2021). Просить у задоволенні позову відмовити.
Фактичні обставини, встановлені судом.
26 червня 2008 року Тернопільська міська рада на п"ятому скликанні сімнадцятої сесії прийняла рішення №5/18/75 "Про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0872 га за адресою вул. Митрополита Шептицького - Оболоня для розташування та обслуговування торгових об"єктів по реалізації товарів промислової групи ВАТ "Котломонтаж" ", яким вирішила надати терміном на п"ять років відкритому акціонерному товариству "Котломонтаж" земельну ділянку площею 0,0872 га для розташування та обслуговування торгових об"єктів по реалізації товарів промислової групи за адресою вул. Митрополита Шептицького - Оболоня.
24 липня 2008 року між Тернопільською міською радою (як. Орендодавцем/позивачем) та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" ((як, Орендарем/відповідачем) правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Котломонтаж")) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за № 040866100414, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 26.06.2008 №5/18/75 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м.Тернополі за адресою: вул.. Митрополита Шептицького - Оболоня. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 450,00 кв.м. - землі, які використовуються в комерційних цілях ( п.п.1, 2 Договору оренди землі).
Також, 24 липня 2008 року між Тернопільською міською радою (як. Орендодавцем/позивачем) та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" ((як, Орендарем/відповідачем) правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Котломонтаж")) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за № 040866100413, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 26.06.2008 №5/18/75 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м.Тернополі за адресою: вул.. Митрополита Шептицького - Оболоня. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 422,00 кв.м. - землі, які використовуються в комерційних цілях ( п.п.1, 2 Договору оренди землі).
Пунктом 8 Договорів оренди землі визначено, що договір укладено терміном на п"ять років - з 26 червня 2008 року по 26 червня 2013 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк . У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Земельна ділянка передається в оренду для розташування та обслуговування торгових об"єктів по реалізації товарів промислової групи ( п.15 Договорів оренди землі).
Пунктом 16 Договорів оренди землі визначено, що цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
Умови збереження стану об"єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки (п. 17 Договорів оренди землі).
Відповідно до пункту 26 Договорів орендар землі, сторони домовились щодо обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, зокрема Орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цими договорами, використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням.
Згідно пункту 38 Договорів оренди землі сторони домовились, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов"язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Як стверджує позивач, 25.11.2020 Управлінням муніципальної інспекції Тернопільської міської ради проведено обстеження території міста на перехресті вулиць М.Шептицького - Оболоня в ході якого виявлено, що по периметру ринку ПрАТ "Котломонтаж" розміщено ряд тимчасових споруд з яких здійснюється торгівля промисловими товарами. Тимчасові споруди розвернуті входом на міський тротуар , а не у середину ринку, торгівля здійснюється не лише у тимчасових спорудах, а предмети торгівлі виставлені по два боки тротуару (будівельні сіти в рулонах, шланги, труби), що перешкоджає вільному проходу громадян, про що складено відповідний Акт обстеження.
У зв"язку з чим, Управління муніципальної інспекції 25.11.2020 звернулося до Тернопільської міської ради із листом №4460/19 щодо можливості розірвання договорів оренди землі, враховуючи акт обстеження.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договорів оренди землі від 24.07.2008, укладені між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" щодо земельними ділянками за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, кадастровий номер 6110100000:12:017:0015 та кадастровий номер 6110100000:12:017:0014, які за своєю правовою природою є договори оренди та які регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду землі".
Норми права, які застосував суд.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Як визначено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (стаття 792 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим ( стаття 18 Земельного кодексу України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (стаття 96 Земельного кодексу України).
Як визначено частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб ( стаття 134 Земельного кодексу України ).
Відповідно до статті 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Законом України "Про оренду землі").
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").
Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - дотримання зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування (стаття 24 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що Орендар земельної ділянки має право: за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. Орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Як визначено статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Закон України "Про землеустрій" визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Як визначено статтею 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ч.ч. 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту (ч.2). Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч.4).
Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 11 ЦК України та стаття 174 ГК України).
Як слідує з матеріалів справи, 26 червня 2008 року Тернопільська міська рада на п"ятому скликанні сімнадцятої сесії прийняла рішення №5/18/75 "Про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0872 га за адресою вул. Митрополита Шептицького - Оболоня для розташування та обслуговування торгових об"єктів по реалізації товарів промислової групи ВАТ "Котломонтаж" ", яким вирішила надати терміном на п"ять років відкритому акціонерному товариству "Котломонтаж" земельну ділянку площею 0,0872 га для розташування та обслуговування торгових об"єктів по реалізації товарів промислової групи за адресою вул. Митрополита Шептицького - Оболоня.
Так, 24 липня 2008 року між Тернопільською міською радою (як. Орендодавцем/позивачем) та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" ((як, Орендарем/відповідачем) правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Котломонтаж")) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за № 040866100414, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 26.06.2008 №5/18/75 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м.Тернополі за адресою: вул.. Митрополита Шептицького - Оболоня. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 450,00 кв.м. - землі, які використовуються в комерційних цілях ( п.п.1, 2 Договору оренди землі).
Також, 24 липня 2008 року між Тернопільською міською радою (як. Орендодавцем/позивачем) та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" ((як, Орендарем/відповідачем) правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Котломонтаж")) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за № 040866100413, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 26.06.2008 №5/18/75 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м.Тернополі за адресою: вул.. Митрополита Шептицького - Оболоня. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 422,00 кв.м. - землі, які використовуються в комерційних цілях ( п.п.1, 2 Договору оренди землі).
Взаємовідносини сторін виникли на підставі Договорів оренди землі, які за правовою природою є договором оренди землі.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Законом України "Про оренду землі").
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").
Земельна ділянка передається в оренду для розташування та обслуговування торгових об"єктів по реалізації товарів промислової групи ( п.15 Договорів оренди землі).
Пунктом 16 Договорів оренди землі визначено, що цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
Умови збереження стану об"єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки (п. 17 Договорів оренди землі).
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Як визначено статтею 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
25.11.2020 Управлінням муніципальної інспекції Тернопільської міської ради проведено обстеження території міста на перехресті вулиць М.Шептицького - Оболоня в ході якого виявлено, що по периметру ринку ПрАТ "Котломонтаж" розміщено ряд тимчасових споруд з яких здійснюється торгівля промисловими товарами. Тимчасові споруди розвернуті входом на міський тротуар , а не у середину ринку, торгівля здійснюється не лише у тимчасових спорудах, а предмети торгівлі виставлені по два боки тротуару (будівельні сіти в рулонах, шланги, труби), що перешкоджає вільному проходу громадян, про що складено відповідний Акт обстеження.
У зв"язку з чим, Управління муніципальної інспекції 25.11.2020 звернулося до Тернопільської міської ради із листом №4460/19 щодо можливості розірвання договорів оренди землі, враховуючи акт обстеження.
Згідно спірних договорів зазначено, що на земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві колективної власності. Земельні ділянки передаються в оренду з об'єктами нерухомого майна.
Однак, по периметру зазначених земельних ділянок розміщені лише тимчасові споруди в яких здійснюється підприємницька діяльність, а не стаціонарні об'єкти. Тимчасові споруди розвернуті входом на міський тротуар, а не у середину ринку, торгівля здійснюється не лише у тимчасових спорудах, а предмети торгівлі виставлені по два боки тротуару (будівельні сіти в рулонах, шланги, труби), що перешкоджає вільному проходу громадян, що в свою чергу порушує не тільки норми земельного законодавства, а також Правила благоустрою Тернопільської міської територіальної громади, які затверджені рішенням Тернопільської міської ради №7/51/8 від 26.06.2020.
Землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (стаття 96 Земельного кодексу України).
Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - дотримання зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування (стаття 24 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до пункту 26 Договорів оренди землі, сторони домовились щодо обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, зокрема Орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цими договорами, використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням.
Як визначено частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб ( стаття 134 Земельного кодексу України ).
Право оренди земельної ділянки комунальної власності без придбання його на конкурентних засадах (земельних торгах) згідно вказаної вище норми закону може бути надано власнику нерухомого майна (будівель, споруд).
За змістом статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.
Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно- господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі ( стаття 25 Закону України "Про оренду землі").
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим ( стаття 18 Земельного кодексу України) .
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).
Як визначено статтею 143 Земельного кодексу України , примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено , що Орендар земельної ділянки має право: за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
Землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (стаття 96 Земельного кодексу України).
Законом України "Про автомобільні дороги" заборонено розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частини у межах "червоних ліній" (межі вулиці за їх шириною).
Відповідно до п.14 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
Згідно з приміткою до п.1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів" розміщення і будівництво житлово-цивільного промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.
Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994, передбачено розміщення споруд малих архітектурних форм в межах червоних ліній міських вулиць і доріг за дозволами, що видаються відповідними місцевими виконавчими органами міських рад за погодженням з уповноваженими підрозділами Національної поліції, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями.
Таким чином, визначальним при розміщенні у межах "червоних ліній" є вид споруд (тимчасові чи капітальні-нерухомі) та дотримання порядку її встановлення.
Пунктом 2.2. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, передбачено, що замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту (ч.2). Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч.4).
Для розміщення групи тимчасової споруди (але не більше п'яти) розробляється єдиний паспорт прив'язки тимчасової споруди з прив'язкою кожної окремої тимчасової споруди з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення.
Однак, враховуючи наведені норми законодавства, відповідач встановив тимчасові споруди за адресою: м.Тернопіль, вул.М. Шептицького-Оболоня без дозвільної документації, тобто без договорів сервітуту, без погодження паспортів прив'язки, з органом місцевого самоврядування - управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради до повноважень якого входить вирішення питань розташування та погодження встановлення тимчасових споруд на території міста Тернополя.
Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов'язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів, має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.
У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 38 Договорів оренди землі сторони домовились, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов"язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 32 Закону України " Про оренду землі "визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі:
1) невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі",
- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил;
- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;
- своєчасного внесення орендної плати;
- передання в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
- невчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
- відшкодування орендарю капітальних витрат, пов'язаних з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
- попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди;
- зведення жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд та закладення багаторічних насаджень без письмової згоди орендодавця;
- почати використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;
- виконання встановлених щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
- дотримання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення;
- у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надання копію договору відповідному податковому органу.
2) невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору:
- невиплата орендної плати або виплати в неповному розмірі;
- використання землі не за цільовим призначенням;
- передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.
3) випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
4) виникнення підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України щодо:
- забезпечення використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приведення її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
- додержання вимог законодавства про охорону довкілля;
- своєчасної сплати земельного податку або орендної плати;
- непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачі
- підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;
- своєчасного надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
- дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
- зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об'єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Верховний Суд, крім того, вказав, що істотна зміна обставин, як підстава для розірвання договору оренди, додатково повинна відповідати ряду критеріїв. Так, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона ( постанова ВС від 26 квітня 2018 року у справі № 927/762/17).
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17).
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 03.12.2019 у справі №910/5001/19.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність порушень істотних умов договорів, а саме: в частині щодо розміщення торгових кіосків в межах червоних ліній; в частині наявності у відповідача на земельних ділянках , які є предметом оспорюваних договорів, Об"єктів нерухомого майна.
Таким чином, враховуючи вищенаведені підстави та відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі від 24.07.2008, укладений між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" щодо земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, кадастровий номер 6110100000:12:017:0015 площею 422 кв.м., який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за № 040866100413 та договір оренди землі від 24.07.2008, укладений між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" щодо земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, кадастровий номер 6110100000:12:017:0014 площею 450 кв.м., який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за №040866100414, підлягають розірванню.
Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються наступним:
Так, 10.09.2003 рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №1011 затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об"єкта в експлуатацію.
Згідно даного Акту встановлено, що в експлуатацію приймалися торгові об'єкти, які являють собою комплекс торгових одноповерхових кіосків з металевого каркасу, обшитих вагонкою.
Отже, дані обставини спростовують твердження відповідача ПрАТ "Котломонтаж", що на спірних земельних ділянках відсутні тимчасові споруди- кіоски.
Слід зазначити, що в даному Акті не зазначено конкретної земельної ділянки , де саме знаходяться ці кіоски.
Крім того, даний Акт не може заміняти правовстановлюючий документ щодо права власності на об'єкти нерухомого майна.
Адже, право власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України, керуючись нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та враховуючи п.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (які діяли на момент укладення оскаржуваних договорів) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а саме виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно покладена на ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації", тобто право власності на об'єкти нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості (у тому числі й тих об'єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений) є державна реєстрація прав на нього. Об'єкти нерухомого майна мають бути капітального типу (ст.4.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно"), а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, і визначення яких міститься в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" та речові права на які в силу п.4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 не підлягають реєстрації.
Тобто, наявність тільки Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, який затверджений рішенням МВК №1011 від 10.09.2003 року не дає правових підстав відповідачу щодо виникнення реєстрації право власності на об"єкти, а також що вказані об'єкти належать до нерухомого майна та укладення оспорюваних договорів було відносно розташування та обслуговування саме цих тимчасових споруд.
Отже, моментом виникнення права власності на майно є державна реєстрація відповідно до якої орган місцевого самоврядування повинен надавати земельну ділянку під об'єкт нерухомого майна без придбання його на конкурентних засадах, як визначено у ч.2 ст.134 Земельного кодексу України.
Така позиція викладена у Постанові Вищого Господарського суду України у справі №921/225/16-1/13 від 18.01.2017.
З аналогічних підстав суд критично відноситься до технічних паспортів на об"єкти нерухомого майна по реалізації товарів промислової групи за адресою м. Тернопіль, вул. М. Шептицького - Оболоня від 03.03.2021, як способу доказування в частині підтвердження наявності у відповідача у власності об"єктів нерухомості земельних ділянок , які є предметом оспорюваних договорів.
Також, слід зазначити, що ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" своїм листом №170/07-2 від 18.02.2021 повідомило , що право власності на об"єкти нерухомого майна на земельних ділянках за кадастровими номерами 6110100000:12:017:0015 та 6110100000:12:017:0014 відсутні. На даних земельних ділянках розташовані кіоски, які являються тимчасовими спорудами та згідно Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Висновок суду.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Щодо судового збору у розмірі 2102, 00 грн.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 4204,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 4204,00 грн покласти на відповідача.
3. Розірвати договір оренди землі від 24.07.2008, укладений між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" щодо земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, кадастровий номер 6110100000:12:017:0015 площею 422 кв.м., який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за № 040866100413.
4. Розірвати договір оренди землі від 24.07.2008, укладений між Тернопільською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Котломонтаж" щодо земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького - Оболоня, кадастровий номер 6110100000:12:017:0014 площею 450 кв.м., який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2008 за №040866100414.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Котломонтаж", вул. Шептицького, 23, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 01415967 на користь Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305 - 4204,00 грн судового збору.
6. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "21" квітня 2021 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. з 12.04.2021 по 16.04.2021 перебував у відрядженні (онлайн навчанні)).
Суддя Я.Я. Боровець