13.04.2021 Справа № 920/232/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Бихова Валерія Леонідовича
до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-комплект»,
про стягнення 19670 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 09.03.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 19670 грн, 5000 грн витрат на правничу допомогу, 2270 грн витрат по сплаті судового збору.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 16.05.2019 між сторонами було укладено договір № 16/05/2019 «Об организации перевозок грузов автомобильным транспортом» (надалі - Договір). Внаслідок неналежного оформлення документів відповідачем позивача було притягнуто на території Російської Федерації до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50000 рублів РФ (19670 грн). Штраф позивачем було сплачено. Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених п. 3.2.2 Договору, позивачу завдано матеріальну шкоду в розмірі 19670 грн.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд частково задовольнити позов про стягнення матеріальних збитків та витрат на оплату послуг адвоката. Відповідач зазначає, що добровільно сплатив позивачу 19312 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 34881 від 17.03.2021. В іншій частині позову відповідач просить суд відмовити позивачу.
05.04.2021 позивачем до суду було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 358 грн збитків, 5000 грн витрат на оплату послуг адвоката, 2270 грн. витрат по сплаті судового збору. Позивач зазначає, що зменшує позовні вимоги, оскільки відповідачем було сплачено на рахунок позивача 19312 грн, що підтверджується копією банківської виписки від 18.03.2021.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки право на зменшення розміру позовних вимог передбачено зазначеною нормою процесуального законодавства, то суд приймає до розгляду вказану заяву.
Позивач 12.04.2021 надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач безпідставно не враховує банківські витрати позивача на придбання валюти та на перерахування штрафу. Тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
16.05.2019 між сторонами було укладено договір № 16/05/2019 «Об организации перевозок грузов автомобильным транспортом» (а.с.16-18).
Також, між сторонами була підписана заявка № 1 від 17.02.2020 та рахунок-фактура № 282/239-В (а.с.19-26).
При перетині державного кордону Російської Федерації було виявлено наступне: в транзитній декларації від 20.02.2020 року, CMR від 19.02.2020, рахунку-фактурі від 18.02.2020, крім інших товарів, зазначено товар «№ 6 «Фитинги прочне из черніх металов с резьбой», 500 штук, код ТН ВЭД ЕАЭС 7318158100. Зазначений товар заборонений до ввезення на митну територію Російської Федерації з України.
Згідно п.3.2.2 Договору відповідач зобов'язаний забезпечити належне оформлення товаросупроводжуючих та митних документів, необхідних для безперешкодного проїзду автомобілей через кордонопереходи та держави по території яких проїздить транспортний засіб.
Свої обов'язки за Договором відповідач не виконав, оскільки зазначив у рахунку-фактурі, вантажній специфікації товар, який заборонений для ввезення на територію Російської Федерації.
Внаслідок неналежного оформлення документів відповідачем позивача було притягнуто на території Російської Федерації до адміністративної відповідальності та застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 50000 рублів, який відповідачем був сплачений. Зазначене підтверджується копією постанови від 29.10.2020 та квитанцією банку про оплату штрафу позивачем 15.12.2020 (а.с.46-60).
Позивач звернувся 22.02.2021 до відповідача з претензією про сплату 19670 грн шкоди та 5000 грн витрат на оплату послуг адвоката (а.с.61-63).
Також, позивачем до матеріалів справи надано заяви про купівлю іноземної валюти (а.с.64-65), а також підтвердження оплати на суму 50000 рублів РФ (а.с.66).
Оскільки відповідач збитки позивачу не оплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як вже зазначалось, 05.04.2021 позивачем до суду було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 358 грн збитків. Позивач зазначає, що зменшує позовні вимоги, оскільки відповідачем було сплачено на рахунок позивача 19312 грн, що підтверджується копією банківської виписки від 18.03.2021. Судом заява прийнята до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України (Підстави звільнення від доказування) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки зазначені обставини визнаються сторонами в заявах по суті, то вони є такими, що встановлені судом.
Тому предметом розгляду у справі є наявність правових підстав для стягнення 358 грн збитків, які фактично є банківськими витратами позивача на придбання валюти та на перерахування штрафу.
Позивач стверджує, що відповідач безпідставно не включив вказану суму у розмір збитків, які підлягали оплаті, а відповідач зазначає, що вказана сума не є збитками, а реальні збитки в розмірі 19312,00 грн, які підтверджені позивачем належними та допустимими доказами, відповідач відшкодував.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
У договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір. Не будь-які витрати є збитками, а лише ті, які безпосередньо пов'язані з порушеним правом і здійснені з метою його відновлення. Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і збитками повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує збиткам і породжує збитки.
Що стосується заявлених позивачем збитків у сумі 358 грн., які є оплатою банківських витрат, то суд звертає увагу на наступне.
Сплачена позивачем сума не знаходиться в прямому причинному зв'язку з неправомірними діями відповідача, оскільки банківські витрати сплачувались не для відновлення порушеного відповідачем права позивача, а для врегулювання правовідносин позивача з банком при оплаті штрафу та відповідач мав право обирати, яким банком скористатись та яку суму оплатити.
Крім того, позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження розміру понесених збитків на спірну суму та не обґрунтовано їх розміру та необхідності. Тому зв'язок між неправомірною дією відповідача та збитками у сумі 358 грн є опосередкований, а не прямий, що виключає відповідальність.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Щодо судового збору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи те, що позивач зменшив позовні вимоги, в зв'язку з оплатою відповідачем збитків, однак після звернення до суду з даним позовом та те, що в частині позовних вимог було відмовлено, то витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з усієї сплаченої позивачем суми судового збору.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро «Мелітопільська колегія адвокатів Володимира Діденко» було укладено договір про надання правничої допомоги від 16.02.2021. До матеріалів справи було надано ордер (а.с.68-69).
Також, позивачем надано платіжне доручення про сплату адвокату 5000 грн (а.с.12-13).
Позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.11).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд витрати на правничу допомогу задовольнити частково.
Стосовно п. 1, 2, 3, то вивчення документів та вивчення судової практики, а також складання та направлення претензій, входить до п. 4 складання позовної заяви, а тому вимога про стягнення оплати за вказаними пунктами є необґрунтованою.
Крім того, перераховані у п.п. 1, 2, 3 види послуг не дають змоги визначити об'єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної скарги.
В той же час, витрати на професійну правничу допомогу пов'язані із складанням адвокатом тексту позовної заяви, враховуючи доцільність понесених витрат, з урахуванням складності даної справи та обсягу наданої послуги, є такими, що підлягають відшкодуванню у розмірі 1000 грн (дві години роботи адвоката).
Також, ряд вказаних у п. 4 послуг, в тому числі направлення претензії (оформлення документальних матеріалів), не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Бихова Валерія Леонідовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-комплект» про стягнення 358 грн - відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-комплект» (вул. Гетьмана Мазепи, 2В, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 34421440) на користь фізичної особи-підприємця Бихова Валерія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) 2228 грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору, 1000 грн витрат на правничу допомогу.
3. В задоволенні вимоги фізичної особи-підприємця Бихова Валерія Леонідовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-комплект» про стягнення 4000 грн витрат на правничу допомогу - відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 41 грн 31 коп. покласти на позивача - фізичну особу-підприємця Бихова Валерія Леонідовича.
5. Видати фізичній особі-підприємцю Бихову Валерію Леонідовичу наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 20.04.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко